Закон як зброя проти народу
17 червня 2025 року Верховна Рада України вписала в історію ганебну сторінку, ухваливши законопроєкт №13271-1, який фактично узаконив корупцію. Під гаслами «спрощення» та «реформ» 245 народних депутатів, переважно від «Слуги народу», проголосували за документ, який не просто послаблює боротьбу з корупцією, а створює для неї офіційний «дах». У час, коли країна бореться за виживання на фронті, влада цинічно захищає не солдатів чи волонтерів, а власні кишені, набиті хабарями та награбованим.
Це не просто закон. Це політичний маніфест безкарності. Це гротескна вистава, де корупціонери в костюмах грають ролі реформаторів, а народ — безмовного статиста.
Стаття розкриває, як Україна, замість боротьби з корупцією, стала її офіційним спонсором, і чому цей закон — зрада національних інтересів.
Законопроєкт №13271-1: Легалізація злодійства
1. Юридичний щит для корупціонерів
Законопроєкт №13271-1, поданий «Слугами народу», виглядає як шедевр цинізму. Його основна мета — захистити чиновників і депутатів від переслідування за незаконне збагачення та брехню в деклараціях. Ключові зміни:
-
Скасування моніторингу після звільнення. НАЗК більше не може перевіряти спосіб життя посадовців після їхньої відставки. Заступник міністра, який за рік після звільнення купує палац на 600 квадратів, тепер поза підозрою. Закон прямо каже: кради, поки при посаді, а потім живи спокійно.
-
Підвищення порогу відповідальності. Поріг кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях підняли з 1,5 млн до 2,27 млн гривень. Приховав квартиру чи автопарк вартістю до 2,2 млн? Оплати адмінштраф і залишайся на посаді. Це не помилка — це офіційний дозвіл на брехню.
-
Обмеження повноважень НАЗК і НАБУ. Антикорупційні органи втратили право розслідувати дрібніші (до 6 млн грн) справи про збагачення. Їх передали ДБР і поліції — структурам, відомим своєю «ефективністю» у боротьбі з корупцією.
Ці норми — не випадковість. Вони створюють ідеальні умови для «золотих парашутів», коли чиновники роками грабують бюджет, а потім легалізують награбоване без страху покарання.
2. «Сірі зони» для відмивання грошей
Закон виключив із-під моніторингу НАЗК аудиторів, нотаріусів, оцінювачів та інших фахівців, які надають публічні послуги. Ці люди — ключові ланки в схемах легалізації корупційних доходів. Наприклад, нотаріус може оформити фіктивну угоду, оцінювач — завищити чи занизити вартість активів, а аудитор — прикрити махінації. Надання їм імунітету — це запрошення до тіньових операцій.
Фактично, держава відкрила двері для мафії. Посадовці можуть набувати активи через підставних осіб, а після звільнення «виводити» їх на себе без ризику бути спійманими. Це не боротьба з корупцією — це її інституційна консервація.
Гротескна вистава: Як влада грабує під аплодисменти
1. Узурпація під виглядом реформ
Верховна Рада, яка мала б бути голосом народу, перетворилася на інструмент захисту корумпованої еліти. Законопроєкт №13271-1 — це не технічна помилка, а холоднокровна операція з узурпації влади. Влада усуває будь-який контроль за собою, послаблюючи НАЗК і НАБУ — єдині інституції, здатні стримувати топкорупцію.
Цікаво, що серед підписантів законопроєкту — десятки депутатів, які самі є фігурантами антикорупційних розслідувань. Вони голосували не за країну, а за власний імунітет. За майбутнє, де хабарі — це не злочин, а бонус до зарплати.
2. Індексація корупції
Закон не просто легалізує брехню — він її індексує. Поріг допустимої брехні в деклараціях (2,27 млн грн) — це не просто цифра. Це сигнал: бреши, але в межах. Приховав пару мільйонів? Це не кримінал, а «дрібне непорозуміння». Така норма не імітує боротьбу з корупцією — вона робить її неможливою.
Це гротеск: у країні, де волонтери збирають копійки на дрони, чиновник може «забути» задекларувати мільйони — і залишитися недоторканим. Це не держава. Це корпорація з обмеженою відповідальністю, де закон — ширма для збагачення.
Зрада на тлі війни: Чиновники як вороги народу
1. Цинізм під час трагедії
Коли країна обливається кров’ю на фронті, цинізм влади переходить усі межі. Поки солдати гинуть, волонтери закривають дірки в армії, а лікарі працюють на межі сил, — «слуги народу» дбають лише про одне: як захистити свої вкрадені статки. Законопроєкт №13271-1 — це не просто корупція. Це зрада національних інтересів.
Чиновники, які підтримали цей закон, стали ворогами народу. Вони не думають про перемогу чи стабільність. Їхня мета — утриматися біля годівниці, поки країна палає. Це кримінальна змова проти України, загорнута в парламентський папір.
2. Загроза міжнародній підтримці
ЄС і МВФ роками вимагали від України посилити антикорупційні механізми. Вони фінансують наш бюджет, підтримують економіку. А що робить Україна? Легалізує корупцію. У законі. Відкрито. Під аплодисменти 245 депутатів.
Це не просто внутрішня деградація. Це ризик втратити зовнішню підтримку. Партнери, які бачать, як влада захищає злодіїв, можуть переглянути свою допомогу. І тоді країна залишиться сам на сам — не лише із зовнішнім ворогом, а й із внутрішнім гниттям.
Україна на межі краху
Україна стоїть на межі не лише зовнішньої війни, а й внутрішнього гниття, яке може стати фатальним. Законопроєкт №13271-1 — це не просто помилка. Це свідчення системної узурпації влади, де держава працює не на народ, а на захист корумпованої еліти.
Якщо народ не прокинеться і не дасть відсіч цій зраді, жодні героїчні зусилля на фронті не врятують країну. Вибір простий: або ми повернемо державу народу, або втратимо її назавжди. Корупція, узаконена законом, — це не просто злочин. Це вирок Україні.
Що робити?
-
Скасувати закон №13271-1.
-
Повернути повноваження НАЗК і НАБУ.
-
Перевірити всіх, хто голосував за узаконення корупції.
-
Вимагати прозорості та відповідальності.
Якщо цього не зробити, Україна ризикує перетворитися на бананову республіку, де корупція — це не виняток, а правило. Час діяти — зараз. Бо завтра може бути запізно.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”