Закарпаття знову опинилося в центрі гучного судового скандалу, який змушує суспільство замислитися: чи справді Феміда в Україні має пов’язку на очах, чи вона просто заплющує їх за певний «еквівалент»? Історія, яка мала б стати показовим кейсом боротьби з незаконним обігом зброї, перетворилася на черговий приклад суддівського «гуманізму» стосовно осіб із сумнівною репутацією.
Головною дійовою особою цього фарсу стала суддя Наталя Зарева, чиє рішення в Ужгородському міськрайонному суді фактично відчинило двері СІЗО для людини, яку називають одним із впливових представників кримінального світу регіону.
Хто такий Андрій Суворін і чому його арсенал шокує навіть досвідчених оперативників?
Фігурант справи — Андрій Суворін, більш відомий у певних колах за прізвиськом «Маскаль». Його біографія тісно переплетена з буремними 90-ми та політичними іграми нульових. Свого часу він був помічником народного депутата Михайла Ланя, чиє ім’я неодноразово фігурувало в контексті резонансних подій на Закарпатті.
Проте затримання Суворіна відбулося не через політичну діяльність. Спецоперація ДПСУ та поліції виявила вдома у «Маскаля» справжній бойовий склад. Мова йде не про мисливські трофеї, а про зброю, здатну вести повноцінний бій у міських умовах. Під час обшуків було вилучено:
- реактивний протитанковий гранатомет із пострілами;
- бойові гранати;
- автомати АК-74 та АКМС;
- пістолет-кулемет Шпагіна та пістолети;
- гвинтівки з оптичними прицілами та глушники;
- понад 1300 набоїв різного калібру.
Виникає логічне запитання: для яких цілей цивільна особа зберігає вдома протитанкову зброю та тисячі набоїв? У країні, що перебуває в стані війни, такий арсенал у руках «авторитета» — це пряма загроза національній безпеці.
Справа «Маскаля»: як 10 мільйонів застави перетворилися на 2 мільйони?
Спочатку правосуддя демонструвало адекватність. З огляду на тяжкість злочину та ризики, суд визначив заставу у розмірі 10 мільйонів гривень. Це сума, яка принаймні частково гарантувала перебування фігуранта під вартою або компенсувала б державі ризик його зникнення.
Однак 24 квітня 2026 року Ужгородський міськрайонний суд в особі слідчої судді Наталі Зареви переглянув це рішення. Суддя вирішила, що 10 мільйонів — це забагато, і знизила суму застави до 2 мільйонів гривень. Для людини з ресурсами Суворіна такі кошти виявилися «кишеньковими витратами». Застава була внесена миттєво, і «Маскаль» вийшов на волю.
Це рішення викликало хвилю обурення. Чому зменшення застави відбулося саме зараз? Які нові обставини пом’якшили провину людини, в чиєму домі знайшли гранатомет? Аналітики вбачають у цьому ознаки «ручного керування» правосуддям, де інтереси підозрюваного ставляться вище за безпеку громади.
Парадокси пам’яті: граната в будинку Заревих та лояльність до гранатометів
Найбільш іронічним та водночас трагічним у цій історії є особистий досвід родини судді. У 2010 році в селі Баранинці стався замах на тодішнього заступника прокурора області Івана Зареву — чоловіка Наталі Зареви. Невідомі кинули на дах їхнього будинку бойову гранату. Тоді лише дивом ніхто не постраждав, хоча вибух пошкодив покрівлю.
Це була класична акція залякування у стилі 90-х. Здавалося б, людина, чия родина особисто постраждала від кримінальних методів із використанням вибухівки, мала б мати нульову толерантність до незаконного зберігання гранат та гранатометів. Але реальність 2026 року демонструє зворотне.
Як можна проявляти таку лояльність до фігуранта з арсеналом, знаючи, що ця зброя рано чи пізно «заговорить»? Це не просто юридична помилка, це етичний колапс, який дискредитує всю судову гілку влади.
Системна криза правосуддя та звернення до Вищої ради правосуддя
Прізвище Наталі Зареви вже не вперше згадується в контексті рішень, що полегшують життя одіозним особистостям. Проте справа «Маскаля» стала останньою краплею. Громадські активісти та журналісти вже готують звернення, щоб Вища рада правосуддя провела ретельну перевірку дій судді.
Критичний аналіз ситуації вказує на кілька системних проблем:
1. Корупційна складова: Різке зниження застави в п’ять разів без вагомих юридичних підстав часто свідчить про позасудові домовленості.
2. Відсутність відповідальності: Судді відчувають безкарність, приймаючи рішення, які прямо суперечать інтересам суспільної безпеки.
3. Криміналізація регіону: Коли авторитети виходять на волю, це дає сигнал іншим: «можна домовитися».
Закарпаття втомилося жити за законами 90-х. Зброя, вилучена у Суворіна, — це не колекційні експонати. Це інструменти для скоєння злочинів, залякування та дестабілізації. І якщо суддя, яка сама була жертвою подібних методів, дає шанс власнику гранатомета вийти на волю, то виникає питання: чи не є такий суд частиною самої кримінальної схеми?
Суспільство очікує, що незаконний обіг зброї буде каратися за всією суворістю закону, а не ставати предметом торгу в судових кабінетах. Справа Андрія Суворіна має стати лакмусовим папірцем для оновлених органів суддівського самоврядування. Якщо Наталя Зарева залишиться на посаді після таких рішень, про жодну довіру до суду не може бути й мови.
Висновок
Боротьба зі злочинністю неможлива, якщо суд працює як «сервісний центр» для криміналітету. Ми будемо уважно стежити за реакцією ВРП та подальшою долею «арсеналу Маскаля», адже безпека кожного закарпатця сьогодні залежить від того, чи почне закон нарешті працювати для всіх однаково.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”