Уявіть собі типового українського адвоката сьогодення. Між повітряними тривогами, відсутністю світла, спробами захистити клієнтів у судах, які самі ледве функціонують, та щоденними думками про мобілізацію, бронювання і виживання, цей адвокат сумлінно сплачує свої щорічні внески на забезпечення адвокатського самоврядування. Він вірить (або принаймні намагається вірити), що ці кошти підуть на захист його професійних прав.
А тепер перенесемося в іншу реальність. У паралельний всесвіт, де немає війни, немає екзистенційних криз, а є лише витончений європейський шик. Саме в цьому всесвіті опинилося керівництво Національної асоціації адвокатів України (НААУ), яке вирішило, що найкращий спосіб захистити українського адвоката — це провести коштовний туризм керівництва НААУ у самісінькому серці Європейського Союзу. Звісно ж, за рахунок тих самих адвокатських внесків.
Брюссельський синдром української адвокатури: Навіщо їхати за кордон з внутрішнім законом?
Історія, яка нещодавно збурила адвокатську спільноту, звучить як анекдот, якби не була такою сумною. Посадовці НААУ вирушили до Брюсселя для участі у круглому столі з презентацією змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Зупиніться на мить і вдумайтеся в абсурдність цієї місії. Українські функціонери поїхали до Бельгії, щоб презентувати закон, який регулює діяльність українських адвокатів на території України.
Цей закон жодним чином не пов’язаний з діяльністю наших юристів на території Євросоюзу. Європейським чиновникам, які жодного дня не мали юридичної практики в українських реаліях, пропонується «освятити» ці зміни.
Навіщо? Відповідь лежить на поверхні, і вона проста, як схема виведення коштів: НААУ конче потрібна красива європейська картинка. Їм потрібен прапор, яким вони будуть махати перед депутатами у залі Верховної Ради: «Дивіться, наші заморські партнери 1 жовтня 2026 року у Брюсселі це підтримали!». Це класичний прийом провінційних бюрократів — отримати закордонну печатку, щоб легітимізувати свої дії вдома. Але чи можна легітимізувати те, що створюється нелегітимними руками?
П’ятизірковий «захист» прав: Скільки коштує адвокатський туризм
Якщо вже захищати права адвокатів, то робити це треба з розмахом. Відповідно до інформації, яка стала предметом гострої дискусії у соціальних мережах, закордонне відрядження можновладців НААУ супроводжувалося проживанням у найрозкішнішому п’ятизірковому готелі — Corinthia Grand Hotel Astoria Brussels.
Давайте займемося нескладною математикою, яку так не люблять наші «самоврядці». Ціни за стандартні номери у цьому історичному палаці розкоші починаються від 27 000 гривень за ніч. А якщо душа бажає елітного комфорту (а чи може душа очільників НААУ бажати іншого?), то вартість може перевищувати 178 000 гривень за ніч.
Ці чотири доби туристичних заходів, за скромними підрахунками, обійшлися адвокатурі України у понад 20 тисяч доларів США. Це гроші, зібрані з адвокатів, багато з яких сьогодні ледве зводять кінці з кінцями. Це гроші, які могли б піти на реальну допомогу постраждалим від війни колегам, на підтримку родин загиблих юристів або на створення ефективних механізмів захисту адвокатів від свавілля правоохоронців на місцях. Замість цього вони були бездарно витрачені на шампанське, елітні сніданки та м’які перини брюссельського готелю.
Мандрування світом очільниці НААУ Лідії Ізовітової та її наближених — це вже застаріла, хоч і постійно оновлювана історія. Але під час повномасштабної війни вона набуває особливого, цинічного забарвлення. Невже неможливо було обійтися Вам, пані Ізовітова, та вашим заступникам без цього вояжу? Невже презентація доповнень до закону не могла відбутися онлайн?
Чи, можливо, публічне обговорення в Україні за участю реальних адвокатів, журналістів та політиків здалося вам занадто небезпечним, бо довелося б відповідати на незручні запитання?
Легітимність зі строком придатності, що минув 4 роки тому
Тут ми підходимо до найцікавішого аспекту цієї трагікомедії. Хто саме поїхав до Брюсселя представляти інтереси української адвокатури? Керівництво НААУ та РАУ (Ради адвокатів України), повноваження яких… закінчилися ще 4 роки тому.
Так, ви не помилилися. Вже чотири роки українською адвокатурою керують люди, чий мандат довіри давно вичерпано. Вони перетворили адвокатське самоврядування на закритий елітний клуб, куди вхід звичайним смертним юристам суворо заборонено. Прикриваючись різними юридичними хитрощами, ковідом, а тепер і воєнним станом, це угруповання продовжує утримувати владу, розпоряджатися багатомільйонними бюджетами з внесків і виступати від імені всієї спільноти.
І ці люди, які фактично узурпували владу у професійній організації, їдуть до Європи розповідати про «європейські стандарти правосуддя» та «захист прав адвокатів». Цей рівень лицемірства не виміряти жодними європейськими метриками.
«Хрома качка» законотворчості: Аналіз пояснювальної записки від НААУ
Давайте ж поглянемо, заради чого був влаштований цей коштовний туризм. У нашому розпорядженні є славнозвісна Пояснювальна записка до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Керівництво НААУ пафосно заявляє, що ці зміни продиктовані необхідністю ратифікації Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката (CETS № 226). Мовляв, це «перший в історії юридично обов’язковий міжнародний договір». Звучить солідно, правда?
Але є один малесенький нюанс, про який наші «туристи» чомусь сором’язливо промовчали у Брюсселі: парламент України досі ще не ратифікував цю Конвенцію! Станом на кінець літа 2026 року її підписали 34 держави, але жодна з них її ще не ратифікувала, і чинності вона не набрала. Тобто, НААУ витрачає десятки тисяч доларів на презентацію імплементації документа, який юридично ще навіть не діє.
А тепер розберемо самі пропозиції, які НААУ намагається продати під соусом європейських реформ. На думку багатьох практикуючих юристів, ці доповнення виглядають як «хрома качка», яка жодним чином не посилює принцип адвокатського самоврядування, а лише жонглює загальними формулюваннями.
1. «Потенційний клієнт» (Пункт 3.1). НААУ пропонує запровадити термін «потенційний клієнт». Звісно, це «вкрай важлива» новація. Поки адвокатів безпідставно обшукують, ігноруючи їхній статус, ми будемо дискутувати про те, чи захищена таємниця людини, яка ще навіть не уклала договір.
2. Обов’язок держави консультуватися з адвокатурою (Пункт 3.2). Автори хочуть зобов’язати державу проводити консультації з адвокатурою щодо змін у законодавстві. Звучить гарно. Але з ким саме держава має консультуватися? З нелегітимним керівництвом, яке сидить у європейських готелях? Чи не перетвориться це на монополію Ізовітової на будь-які законодавчі зміни у сфері правосуддя?
3. Розширення прав на інформування (Пункт 3.3). Адвокатам милостиво дозволяють інформувати громадськість про свої послуги та справи. Дякуємо, ми й так це робили. Чи не краще було б закріпити реальну відповідальність правоохоронців за перешкоджання такій діяльності?
4. Захист адвокатської таємниці у цифровому середовищі (Пункт 3.5). Поширення таємниці на хмарну інфраструктуру — це дійсно вимога часу. Але вона не варта того, щоб їхати за нею до Брюсселя. Це банальна технічна правка, яка мала б бути внесена ще років п’ять тому у робочому порядку.
5. Присутність НААУ в судах проти адвокатів (Пункт 3.6). Згідно зі змінами, представники НААУ можуть бути присутні у судовому засіданні у провадженнях проти адвокатів. Чудово! Але чи будуть вони там присутні? Чи, може, представники нелегітимної РАУ прийдуть до суду лише тоді, коли судитимуть когось із їхнього наближеного кола? Звичайний адвокат з регіону навряд чи дочекається такої підтримки.
Всі ці зміни — це не та реформа, на яку адвокати чекали 14 років з урахуванням величезної кількості неврегульованих спірних питань. Це ширма. Це імітація бурхливої діяльності (ІБД), спрямована на виправдання власного існування та освоєння бюджетів.
Реальні проблеми адвокатів проти Брюссельських ілюзій
Щоб зрозуміти прірву між керівництвом НААУ та реальною адвокатурою, достатньо почитати коментарі звичайних адвокатів та правників у соціальних мережах під дописами про цей вояж.
Адвокат Руслан саркастично, але дуже влучно зазначає: «Ці зміни абсолютно нікому не потрібні, краще б відстрочками та бронюванням адвокатів займалися нарешті!!!!!».
І це крик душі тисяч фахівців. Сьогодні адвокат в Україні не відчуває себе захищеним. Він не може гарантувати клієнту явку до суду, бо дорогою його можуть зупинити і відправити на ВЛК. Адвокатура, як складова частина правосуддя (гарантована Конституцією!), фактично кинута напризволяще. Але НААУ це не обходить. Бронювання — це складно, це потребує реальних конфліктів з владою. Набагато простіше пити каву в Corinthia Grand Hotel Astoria.
Ще більш болючу тему піднімає правник Сергій Шабунін, коментуючи ситуацію з позиції ветеранів. Він описує реалії окупаційного юридичного абсурду на місцях: скасування виплат за спорт, проблеми з відшкодуванням страхування, неможливість скористатися комунальною парковкою для УБД без отримання інвалідності певних груп. Він пише про те, як третій рік встановлює факт перебування у зоні бойових дій і бореться з рішеннями ВЛК, які суди місяцями не вносять до реєстрів.
«Вся ця пільгова історія закінчиться фіналом чорнобильців та афганців», — гірко констатує Сергій.
Ось де потрібен захист! Ось де потрібна потужна, незалежна, легітимна Національна асоціація адвокатів, яка б стукала кулаком по столах в українських міністерствах та судах, захищаючи і ветеранів, і своїх колег-адвокатів, які ведуть ці справи. Замість цього «еліта» презентує європейцям «заборону ототожнення адвоката з клієнтом».
Підсумки: Скільки ще триватиме цей бенкет під час чуми?
Коштовний туризм керівництва НААУ до Брюсселя — це не просто разова помилка чи недоречна витрата коштів. Це симптом глибокої системної хвороби української адвокатури.
Коли орган, чиї повноваження скінчилися чотири роки тому, продовжує збирати мільйонні внески і витрачати їх на самопіар у найдорожчих готелях Європи, прикриваючись ще не ратифікованими конвенціями, — це означає, що механізм самоврядування зламаний.
Вони пишуть у пояснювальній записці гарні слова про «заборону нападів, погроз, переслідувань, залякування». Але найбільшою загрозою для української адвокатури сьогодні є не зовнішні фактори. Найбільша загроза — це внутрішня гниль, імітація реформ, відірваність керівництва від реалій та використання колективних коштів на особистий елітний туризм.
Цей Брюссельський вояж увійде в історію не як великий крок до європейських стандартів, а як хрестоматійний приклад цинізму. І адвокатам України рано чи пізно доведеться дати цьому жорстку оцінку, повернувши собі право на справжнє, а не бутафорське самоврядування. Бо поки що єдине, що успішно захищає НААУ, — це своє право жити в люксових номерах за рахунок тих, хто щодня бореться за справедливість у траншеях української правової системи.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”