Українська правоохоронна система — це невичерпне джерело натхнення для сценаристів трагікомедій. Якщо ви думали, що бачили все, то прокуратура Закарпаття готова здивувати вас новими стандартами професійної етики. Сюжет простий, але геніальний у своїй зухвалості: держава доручає прокурору розслідувати справу місцевого діяча, який видає себе за головного адвоката регіону з підробленими документами. Що робить прокурор? Він іде до цього ж самого підозрюваного і прямо під час слідства отримує від нього своє власне адвокатське свідоцтво.
А скільки ще таких прокурорів-адвокатів ходить по коридорам українських прокуратур, тримаючи в кишені «золотий парашут» у вигляді адвокатської скоринки? Тисячі. Їх можна знайти в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ).
Не є винятком і Закарпатська прокуратура. Але тут є одна пікантна особливість. Свідоцтва адвоката їм видавав не просто абстрактний колегіальний орган, а голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош, проти якого відкрито кримінальне провадження за підробку свідоцтва адвоката (ст. 358 ККУ).
Давайте препаруємо цю історію на основі офіційного судового документа.
Справа № 308/2714/24: Анатомія процесуального абсурду в Ужгороді
30 вересня 2026 року в місті Ужгород відбулося судове засідання, яке назавжди увійде в аннали юридичних курйозів. Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглядала заяву про відвід.
Читайте також:
Заявником виступив Хабібуллін Вадим Монев’ярович. 28 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» він подав заяву про відвід прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області Мирошниченка Дмитра Олександровича. Йшлося про відсторонення цього прокурора від участі в кримінальному провадженні №12023078040000715, яке було відкрито ще 06 жовтня 2023 року.
Що ж стало причиною для такого кроку? Заявник Хабібуллін В.М. обґрунтував свою вимогу тим, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке належить прокурору Мирошниченку Д.О., було оформлене та підписане Олексієм Фазекошем. Тим самим Фазекошем, щодо якого, власне, і здійснюється це кримінальне провадження. На цілком логічну думку заявника, такий розклад викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості процесуального керівника.
Screenshot
Хто такий Олексій Фазекош і що саме розслідувала прокуратура?
Щоб осягнути всю глибину морального та професійного падіння прокуратури, варто поглянути на суть справи. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023078040000715 здійснюється за фактами можливого використання Фазекошем О.А. підробленого свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/575 від 21 грудня 2006 року.
Крім того, слідство вивчає можливе самовільне присвоєння Фазекошем О.А. владних повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області. Тобто, людина підозрюється в тому, що понад десять років очолює регіональну адвокатуру, маючи сумнівні документи про власний статус. Відповідно, Фазекош О.А. є особою, права якої обмежуються у цьому кримінальному провадженні.
І от за цим дійством від держави мав би пильнувати незалежний, об’єктивний та грізний прокурор. Згідно з копією постанови про визначення групи прокурорів від 03 листопада 2023 року, саме прокурора Ужгородської окружної прокуратури Мирошниченка Д.О. було визначено одним із прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
«Геніальна» комбінація: Як прокурор Дмитро Мирошниченко отримував адвокатське свідоцтво
Отже, листопад 2023 року. Прокурор Мирошниченко Д.О. заступає на процесуальну варту. Він має вивчати матеріали, давати вказівки слідчим, готувати клопотання до суду, щоб вивести на чисту воду ймовірного фальсифікатора.
Але час іде. Настає осінь 2025 року. І наш суворий правоохоронець вирішує, що робота в Офісі Генерального прокурора чи його регіональних підрозділах — річ нестабільна. Треба мати запасний план.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України та копією свідоцтва, Мирошниченко Д.О. отримує свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/3516. Цей документ був виданий 10 жовтня 2025 року. Видала його не якась абстрактна установа на Марсі, а саме Рада адвокатів Закарпатської області на підставі рішення № 106 від 08 жовтня 2025 року.
А тепер — вишенька на цьому корупційному торті. Копія зазначеного свідоцтва містить особистий підпис Фазекоша О.А. як голови Ради адвокатів Закарпатської області.
Як констатував суд: на момент видачі свідоцтва 10 жовтня 2025 року Мирошниченко Д.О. вже майже два роки як був визначений прокурором у справі проти Фазекоша О.А.. Під час здійснення Мирошниченком повноважень прокурора у справі, де права Фазекоша обмежуються, Рада під керівництвом Фазекоша видає Мирошниченку адвокатську ліцензію, і Фазекош особисто її підписує.
Ступінь цинізму зашкалює. Прокурор і фігурант справи фактично обмінялися люб’язностями прямо на очах у суспільства. Чи можна уявити, щоб прокурор, який розслідує справу наркобарона, отримував від цього ж наркобарона дисконтну картку у його легальний бізнес? В Ужгороді, виявляється, можна все.
Слабкі виправдання: «Я просто стояв поруч»
Отримавши заяву про відвід, прокурор Мирошниченко Д.О. мав би згоріти від сорому, але він обрав тактику бюрократичного партизана. У судове засідання 30 вересня 2026 року він не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви.
Натомість він надіслав до суду письмові заперечення, які більше нагадують явку з повинною щодо власної процесуальної нікчемності. Його аргументи зводилися до наступного:
-
Так, на момент прийняття рішення Радою адвокатів він уже входив до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
-
Але він не був старшим групи.
-
Він не приймав процесуальних рішень.
-
Він самостійно не проводив слідчих чи процесуальних дій.
-
Рішення про видачу свідоцтва приймається колегіально Радою адвокатів регіону, а підпис голови Ради (Фазекоша) на свідоцтві має лише формальний характер.
На підставі цих «переконливих» аргументів прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про відвід.
Давайте розберемо цей правовий інфантилізм. Прокурор офіційно заявляє суду: «Держава платить мені зарплату, я перебуваю в групі прокурорів, але я нічого не роблю, рішень не приймаю і взагалі я тут просто меблі». Якщо він не проводив слідчих дій і не приймав рішень протягом двох років, то за що він отримував державні кошти?
Щодо «формального характеру» підпису. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рада адвокатів регіону бере участь у процедурі набуття особою права на заняття адвокатською діяльністю, а свідоцтво видається саме радою регіону. Підпис голови — це не автограф на серветці. Це офіційне засвідчення легітимності документа. Отримувати такий підпис від людини, яку ти ж і перевіряєш на предмет підробки документів — це не «формальність», це прямий конфлікт інтересів та ознака потенційного корупційного зговору.
Рішення судді Голяни О.В.: Очевидний фінал
Слідчий суддя Голяна О.В., дослідивши заяву про відвід та матеріали, винесла єдино можливе законне рішення.
Суд спирався на вимоги Кримінального процесуального кодексу України. Статтею 80 КПК України визначено, що відвід прокурора може бути заявлений під час досудового розслідування за наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК. Заява подається одразу після встановлення підстав та має бути вмотивованою.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 77 КПК України, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Суддя чітко роз’яснила стандарти правосуддя: неупередженість підлягає оцінці за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Об’єктивний критерій вимагає встановити, чи існують обставини, які можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у безсторонності прокурора. При цьому прокурор має бути незалежним від незаконного впливу (пункт 5 частини першої статті 3 та частина друга статті 16 Закону України «Про прокуратуру»).
Суд врахував хронологію подій: призначення в групу — 03 листопада 2023 року, видача свідоцтва за підписом Фазекоша — 10 жовтня 2025 року. Висновок суду був однозначним: наведені обставини у своїй сукупності можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості прокурора Мирошниченка Д.О.. Його подальша участь у справі не відповідає вимогам КПК.
Відповідно, заяву Хабібулліна В.М. було задоволено. Прокурора Ужгородської окружної прокуратури Мирошниченка Дмитра Олександровича було відведено від участі у кримінальному провадженні № 12023078040000715. Ухвала не підлягала окремому оскарженню і набрала законної сили з моменту оголошення.
Кругова порука: Чому відсторонення замало?
Суддя свою роботу виконала ідеально. Але давайте подивимося на ситуацію ширше. Суд відсторонив процесуального прокурора Дмитра Мирошниченка, хоча вартувало б його вигнати з прокуратури за корупційні діяння.
Отримання адвокатського свідоцтва (документа, що дає право на прибуткову діяльність та спеціальний статус) від фігуранта кримінальної справи — це не просто порушення прокурорської етики. Це містить прямі ознаки злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
Замість того, щоб просто тихенько змінити прокурора у групі, Державне бюро розслідувань (ДБР) та Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора мали б негайно відкрити нове кримінальне провадження. Поставити прості запитання:
1. Чи пропонував Фазекош О.А. лояльність під час слідства в обмін на сприяння в отриманні свідоцтва?
2. Скільки ще таких «незалежних» прокурорів Закарпаття отримали свідоцтва від Фазекоша протягом останніх років?
3. Чи не є це системним механізмом підкупу правоохоронної системи регіону з боку керівництва місцевої ради адвокатів?
Ця ухвала суду — це лакмусовий папірець, який показує, що правоохоронна система інфікована. Тисячі діючих прокурорів, слідчих ДБР та поліцейських сплять і бачать себе адвокатами. Вони складають іспити (або роблять вигляд, що складають), проходять стажування (часто суто на папері) у тих самих адвокатів, з якими потім “змагаються” в судових засіданнях. Це порочний симбіоз, у якому державне обвинувачення стає ручним, слухняним та абсолютно беззубим.
Справа Дмитра Мирошниченка має стати прецедентом. Якщо суспільство та журналісти закриють на це очі, то завтра ми побачимо, як судді отримують квартири від забудовників, яких вони судять, пояснюючи це тим, що «ордер на квартиру видавався колегіально, а підпис директора — це просто формальність». Відсторонення — це лише перший крок. Справжнім фіналом має стати звільнення та кримінальний вирок.
Степан Сікора,
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”