Якщо ви думали, що наймасштабніші всеукраїнські тури влаштовують поп-зірки чи рок-гурти, ви глибоко помиляєтесь. Справжні гастролі, з повним забезпеченням і непередбачуваним маршрутом, організовує Міністерство юстиції України для своїх «найцінніших» кадрів. Офіційна відповідь керівництва Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» на запит ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» розкрила нам епічну сагу, гідну екранізації від Netflix.
Головний герой — полковник внутрішньої служби Василь Анталовський, який довів, що з пенітенціарної системи України звільнити людину назавжди — це завдання з зірочкою.
Кармічний бумеранг чи кадровий пінг-понг Мін’юсту?
Почалася ця трагікомедія ще 19 серпня 2021 року. Тоді, здавалося б, кар’єра полковника Анталовського в Ужгороді пішла на дно: на підставі наказу про дисциплінарне стягнення (№1875/к) його гучно звільнили з посади начальника Ужгородського арештного дому (наказ №1876/к). Звичайний смертний після такого пішов би писати мемуари на пенсії. Але тільки не наш герой!
Мін’юст вирішив не викидати кадровий потенціал на вітер, а почав перекидати полковника у статусі «в розпорядженні» (читай: без конкретної посади, але в системі) з одного регіону в інший, ніби гарячу картоплину, яку ніхто не хоче тримати в руках, але й викинути шкода.
Всеукраїнський туристичний тур: від Водяного до Ізмаїла
Якщо скласти мапу переміщень Василя Васильовича, вийде чудовий путівник колоніями та СІЗО України. Спочатку Західне міжрегіональне управління, потім — Північно-Східне (аж на два роки!). А далі почався справжній калейдоскоп:
-
Грудень 2023 – Лютий 2024: ретрит у «Водянській виправній колонії».
-
Лютий 2024 – Квітень 2024: історичні роздуми в розпорядженні «Новгород-Сіверської УВП (№31)».
-
Квітень 2024 – Червень 2024: весняний бриз у «Ізмаїльському слідчому ізоляторі».
-
Червень 2024 – Вересень 2024: літні канікули у «Північній виправній колонії (№90)».
-
Вересень 2024 – Вересень 2025: кар’єрний ренесанс — від «розпорядження» до повноцінного начальника «Дар’ївської виправної колонії (№10)».
Кожен цей крок супроводжувався кіпами наказів, витратами державних коштів на переведення та утримання офіцера, який місяцями перебував у підвішеному стані. Це не просто бюрократія, це мистецтво збереження «своїх» людей у системі.
Судове диво: “квантова фізика” від української Феміди
І ось тут починається найсмачніше. Поки Василь Васильович зразково-показово керував колонією на Херсонщині у 2024-2025 роках, Закарпатський окружний адміністративний суд (серпень 2025) та Восьмий апеляційний адмінсуд (листопад 2025) здійснюють акт юридичної магії у справі 260/3942/21. Вони поновлюють його на посаді начальника Закарпатської УВП (№9) заднім числом — з 20 серпня 2021 року!
Тобто, згідно з документами, полковник Анталовський чотири роки одночасно керував Ужгородським СІЗО і їздив у розпорядженні по Ізмаїлах та Новгород-Сіверських. Шредінгер би плакав від такої квантової суперпозиції посадовця.
Фактично ж, як сумно рапортує заступник начальника установи В. Дем’яновський, Анталовський зволив сісти у своє законне, відсуджене крісло в Ужгороді лише 05 вересня 2026 року.
Аналіз проблеми: Двадцять днів тріумфу і чергове фіаско
Чому ж ця історія є діагнозом всій системі? Тому що вона демонструє абсолютну управлінську імпотенцію. Держава витрачає колосальні ресурси на суди, виплати за вимушений прогул (адже поновлення заднім числом означає компенсації з бюджету) та плодить стоси наказів.
Але найкумедніший (чи найсумніший) фінал чекав на героя восени 2026-го. Повернувши собі посаду через п’ять років судів і подорожей, Василь Анталовський протримався в кріслі рівно 20 днів:
“… На підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 року у справі 260/3942/21 полковник внутрішньої служби Анталовський Василь Васильович був поновлений на посаді начальника державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» з 20.08.2021 року (наказ Міністерства юстиції України від 02.09.2025 №1997/к) та фактично приступив до виконання службових обов’язків з 05 вересня 2026 року…”
Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2026 №1725/к, його знову… звільнено з посади начальника УВП №9. І куди ж його відправили? На вулицю? Додому? Звісно, ні! Його дбайливо спакували і направили у розпорядження Північно-Східного міжрегіонального управління.
Колесо Сансари української пенітенціарної системи зробило повний оберт. Офіційно Василь Анталовський звільнений, але ми-то з вами знаємо: десь на Північному Сході вже гріють стілець для непотоплюваного полковника, який, можливо, вже готує новий судовий позов для повернення в Ужгород у 2031 році.
Шоу має тривати!?
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”