В умовах повномасштабної війни державні нагороди набули особливої ваги. Вони стали символом незламності, мужності та найвищої самопожертви українських воїнів. Звання «Герой України» законом визначене як найвищий ступінь державної відзнаки, що присвоюється за визначний геройський вчинок або трудове досягнення. Проте останні роки породжують принципове і болюче питання: чи не перетворюється найвище звання держави на відзнаку, яку починають видавати надто масово — без достатньо прозорої, глибокої та неупередженої перевірки кожної кандидатури?
Саме це питання стало основою для системної правової та моніторингової роботи, яку проводить Громадська організація «АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ФРОНТ ЛАРИСИ КРИВОРУЧКО». Організація направила офіційні запити до вищих органів державної влади щодо резонансного посмертного нагородження Артура Пашкуляка.
Найвище звання держави: чому процес нагородження потребує максимальної прозорості
Масштаби державних відзнак під час війни вражають. Серії указів Президента України, що масово з’являлися наприкінці лютого 2024 та 2025 років, а також наприкінці грудня 2025 року, демонструють величезний потік нагороджень. Сам по собі великий обсяг під час жорстокого збройного конфлікту є зрозумілим, адже країна захищається від російської агресії, а на передовій щодня здійснюються тисячі подвигів.
Проте кількість ні в якому разі не повинна знижувати якість. «Герой України» — це не відомча грамота, не чергова медаль і не формальна подяка. Це винятковий статус. І якщо держава присвоює його десяткам і сотням людей, суспільство має право мати чіткі відповіді на базові запитання:
-
Хто здійснює перевірку кандидатів?
-
Наскільки глибоко вивчається біографія особи до моменту мобілізації?
-
Чи запитуються дані правоохоронних органів щодо нерозглянутих кримінальних проваджень, судових рішень та резонансних фактів минулого?
-
Чи володіє глава держави повною інформацією, коли ставити підпис під відповідним указом?
Безвідповідальність на етапі підготовки документів ставить під загрозу авторитет самого звання, знецінюючи подвиги тих героїв, чия репутація та шлях є кришталево чистими перед суспільством.
Хто такий Артур Пашкуляк: кримінальне минуле, фігурування в ТСК та події в Закарпатті
Згідно з даними офіційного інтернет-представництва Президента України, указом Володимира Зеленського присвоєно звання Героя України (посмертно) Пашкуляку Артуру Васильовичу. Проте це рішення викликало шквал критичних обговорень через те, що задовго до свого військового статусу ім’я Пашкуляка роками фігурувало в кримінальних хроніках і звітах слідчих комісій.
Авторитетні українські медіа неодноразово приділяли увагу цій фігурі. Зокрема, видання ZAXID.NET характеризувало Пашкуляка як «кримінального авторитета» з Закарпатті, який входив до найближчого оточення колишнього народнного депутата Михайла Ланя, відомого за прізвиськом «Блюк».
Особливо яскраво темні плями біографії проявилися під час подій 11 липня 2015 року в Мукачеві. У повному тексті Звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України прямо зазначалося, що доленосна зустріч у спортивному клубі «Антарес» між народним депутатом Ланьом та представниками «Правого сектору» стала результатом попередніх домовленостей між представником «Правого сектору» Артуром Керімовим та помічником Ланя Артуром Пашкуляком.
Ці факти підтверджувалися і на рівні інших провідних медіа:
-
Державне інформаційне агентство «Укрінформ» повідомляло, що саме Пашкуляк зателефонував керівнику служби безпеки «Правого сектору» Керімову 7 липня 2015 року, передавши пропозицію про зустріч та визначивши її час і місце.
-
Видання «Громадське» також детально описувало роль співробітника СБУ Василя Щадея, який передав Пашкуляку номер телефону Керімова задля організації тієї злощасної зустрічі, що переросла у кривавий збройний конфлікт.
Збройні сутички, резонансні затримання та правовий статус справ
Хронологія протистоянь за участю Пашкуляка продовжувалася і в наступні роки. У 2019–2020 роках регіональні медіа повідомляли про діяльність організованих злочинних угруповань. Зокрема, «Закарпаття онлайн» публікувало матеріали та відеоматеріали про жорстоку масову бійку 30 серпня 2019 року в спортивному залі «Д-фітнес». Тоді група осіб на чолі з Пашкуляком із застосуванням сокир, мачет, помпових рушниць та пістолетів вчинила жорстокий напад на беззбройних людей, що супроводжувалося викраденням людини. Попри наявність відеодоказів, належного реагування з боку правоохоронних органів на той момент не відбулося, що викликало серйозні питання до тодішнього керівництва обласної поліції.
Окрім цього, Пашкуляк притягувався до кримінальної відповідальності за незаконне поводження з боєприпасами (угорські та автоматні патрони калібру 5,45×39 мм із трасуючими кулями). У судовій справі №303/2594/20 на платформі Clarity Project зафіксовано виправдання судом через визнання доказів недопустимими, хоча самі обставини справи залишалися предметом гострих дискусій.
Кульмінацією досудових розслідувань стало 29 травня 2021 року, коли видання ZAXID.NET повідомило про затримання Артура Пашкуляка спецпідрозділом КОРД у міжнародному аеропорту «Львів» після його прибуття з Туреччини. Одночасно правоохоронці затримали ще шістьох осіб (зокрема Миколу Смужаницю, Михайла Синцова, Віталія Першакова, Артема Бакальця та Олександра Турі). Як зазначав «Львівський портал» та інші джерела, затримання здійснювалося у зв’язку з розслідуванням особливо тяжкого злочину — вбивства та зникнення мукачівця Владислава Русина.
Згодом, як повідомляло «Закарпаття онлайн», у грудні 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва змінив запобіжний захід на домашній арешт. Усі ці факти формують складний портрет особи, чиє минуле було широко висвітлене в пресі. Недарма після звістки про нагородження матеріалом GOVERLA.online під назвою «Як наркобарига з Мукачева став Героєм України?» було поставлено під сумнів моральну складову такого державного вшанування.
Видання та розслідувачі також фіксували наявність документальних відеоматеріалів про силові дії у мирний час, які можна переглянути через публікацію у Facebook Reel.
Запит до Офісу Президента та Кабміну: які питання залишаються без відповіді
Громадська організація «АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ФРОНТ ЛАРИСИ КРИВОРУЧКО» вимагає від влади чіткості й законності у цьому питанні. Офіційне звернення до Офісу Президента України та Кабінету Міністрів України містить шість ключових вимог:
1. Надати належним чином засвідчену копію Указу про присвоєння звання Героя України Артуру Пашкуляку (посмертно).
2. Повідомити, який саме державний орган чи посадова особа ініціювали та внесли відповідне подання.
3. Надати копію нагородного листа з описом конкретного подвигу та бойових заслуг.
4. Надати матеріали та рапорти, якими підтверджувалися бойові заслуги (зокрема інформацію про знищення бойових груп та ураження ворожої техніки).
5. Повідомити органи, що здійснювали попередню перевірку та погодження нагородних матеріалів.
6. Дати відповідь на головне питання: чи містилися у нагородній справі відомості про попереднє кримінальне минуле, статус підозрюваного та публікації у ЗМІ про кримінальний авторитет особи?
Чому перевірка нагородних матеріалів є питанням національної безпеки
Президент України має конституційне право нагороджувати громадян. Проте кожна підписана апаратом державна відзнака такого рівня — це пряма політична та інституційна відповідальність.
Якщо нагородний конвеєр працює за принципом «військова частина подала — Офіс погодив — Президент підписав» без глибокої спецперевірки біографії, держава ризикує втратити довіру громадян до власних інститутів. Суспільство має розуміти, що героями стають завдяки бездоганному самопожертвуванню на фронті, а не завдяки спробам легалізувати суперечливе минуле через бойові заслуги.
Незалежне розслідування триває, з’являються нові деталі та прізвища, а громадянське суспільство продовжує тримати на контролі прозорість прийняття рішень на найвищому державному рівні.
Лариса Криворучко,
Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”