Уявіть собі переконаного вегана, який після публічних лекцій про захист тварин тихенько йде на нічну зміну… працювати м’ясником на бойню. Абсурд? Шизофренія? У нормальному світі — так. А в українській правоохоронній системі це називається «завбачливість». Мова йде про унікальний вітчизняний феномен, коли державні обвинувачі, чий прямий обов’язок — саджати злочинців за ґрати, паралельно отримують посвідчення захисників цих самих злочинців.
Прокурори-адвокати — це не міф і не юридичний оксиморон. Це сувора реальність нашої системи, яка нещодавно заграла новими барвами завдяки одному дуже цікавому документу з вулиці Різницької.
Справа «Карфаген»: 550 годин стажування без сну та відпочинку
Нещодавно інформаційний простір сколихнула публікація від Фундації DEJURE, яка звернула увагу на пікантну деталь сумнозвісної справи «Карфаген». Головні фігуранти цієї історії, Руслан Кравченко та Айдин Худієв, виявляється, примудрилися отримати адвокатські свідоцтва, не відриваючись від «важкої» прокурорської праці.
Закон України категоричний: поєднувати роботу прокурора з адвокатською діяльністю заборонено. Це конфлікт інтересів космічного масштабу. Присяга прокурора і присяга адвоката антонімічні за своєю суттю. Але хіба такі дрібниці, як Закон, можуть зупинити цілеспрямовану людину?
Щоб стати адвокатом, звичайному смертному юристу потрібно пройти пів року стажування. А це, на хвилиночку, щонайменше 550 годин кропіткої роботи. Коли ж це робити державному службовцю? Пан Кравченко знайшов геніальне пояснення, гідне екранізації в Голлівуді: він, мовляв, проходив стажування «кожний день після роботи та на вихідних». Залізні люди серед нас. Вдень вони нещадно борються зі злочинністю, а вночі, відмовляючись від сну, родини та відпочинку, вивчають тонкощі адвокатської майстерності.
Закарпатські прокурори чітко слідують інструкції вже свого колишнього шефа. За інсайдерською інформацією більше поливини прокурорів Закарпатської обласної прокуратури та окружних прокуратур, не відходя від свого місця основної діяльності, вже отримали свідоцтва адвокатів від не адвоката, але, на жаль, поки що голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша. Ось в чому “секрет” того, що аже більше двох років ніяк не можуть наші правохоронці оголосити підозру фальшивому адвокату.
Епідемія амнезії в Офісі Генпрокурора
Громадськість, цілком логічно, зацікавилася: а наскільки взагалі поширений цей вірус юридичної роздвоєності особистості? Скільки чинних прокурорів тримають у тумбочці адвокатське свідоцтво «на чорний день»?
Фундація DEJURE надіслала офіційний запит до Офісу Генерального прокурора. Відповідь, підписана начальником відділу Наталею Тєлічко (№30/3-1280ВИХ-26 від 18.09.2026), заслуговує на те, щоб її розібрали на цитати у підручниках з бюрократичної казуїстики.
У кращих традиціях чиновницького пінг-понгу ОГП спочатку заявляє: ми такого не обліковуємо. Мовляв, запитувана інформація не створювалась, не узагальнювалась, а закон не вимагає від нас «створення нової інформації». Перекладаючи з бюрократичної на людську: «Ми не знаємо, скільки наших співробітників підготували собі запасні аеродроми, і знати не хочемо».
Як ОГП сам себе висік
Але далі в цьому ж листі починається найцікавіше — сеанс самовикриття. Після абзацу про те, що інформації не існує, Офіс Генпрокурора раптом згадує, що… насправді вона існує!
Виявляється, ще у 2021 році Генеральна інспекція ОГП проводила перевірки, виявляла таких прокурорів-адвокатів і навіть направляла скарги до Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо порушення вимог несумісності.
Зупиніться і вдумайтеся в цей логічний шпагат. Орган заявляє, що не веде обліку таких працівників, але при цьому визнає, що спеціальна інспекція їх шукала, знаходила і писала на них скарги. Тобто списки є. Прізвища відомі. Але надати їх суспільству — зась.
Чому Офіс Генпрокурора так завзято ховає цю статистику? Найбільш очевидна відповідь: тому що цифра прокурорів з адвокатськими «корочками» може виявитися настільки шокуючою, що підірве і без того крихку довіру до інституції.
Вища рада правосуддя дає добро: присяга на два фронти
Що ж робить Вища рада правосуддя, коли до неї потрапляють матеріали на таких «квантових прокурорів», які існують у двох станах одночасно? ВРП, як дбайлива мати, гладить їх по голівці.
У своїй відписці ОГП радісно повідомляє, що ВРП сформувала «сталу практику». Суть її геніальна у своїй простоті: якщо прокурор склав присягу адвоката, отримав свідоцтво, але одразу зупинив його дію — то порушення несумісності немає! Можете ознайомитися з цілим переліком рішень (від 24.10.2017 №3419/0/15-17 і аж до 2023 року), де ВРП легалізує цей абсурд.
З точки зору ВРП, складання присяги адвоката (де юрист клянеться захищати клієнта, часто від самої ж держави) жодним чином не конфліктує зі статусом прокурора. Головне — покласти папірець у сейф. Це як прийняти присягу іншої країни, але не діставати паспорт з кишені.
Адвокатура як затишна гавань для «колишніх»
А що ж сама адвокатська спільнота? Керівництво адвокатури на чолі з Лідією Ізовітовою зберігає олімпійський спокій. Для них прокурори-адвокати — не проблема, а скоріше перспективні клієнти системи.
Не секрет, що українська адвокатура вже давно перетворилася на комфортний прихисток, таку собі елітну богадільню для колишніх правоохоронців, слідчих, прокурорів та суддів. Особливо для тих, чия кар’єра раптово обірвалася через корупційні скандали, люстрацію чи непроходження атестації.
Схема працює безвідмовно: працюєш прокурором, паралельно тишком-нишком (або «ночами та на вихідних», як Кравченко) отримуєш свідоцтво. Щойно тебе ловлять на хабарі чи звільняють за некомпетентність — дістаєш свідоцтво з тумбочки, розморожуєш статус і… вуаля! Ти вже поважний адвокат, захисник прав людини. І тепер за великі гроші розвалюєш у судах ті самі справи, які сам же вчора і шив білими нитками.
Що далі? Реєстри не горять
Офіс Генерального прокурора може й надалі писати відписки про те, що інформація «не створювалась і не узагальнювалась». Проте шила в мішку не сховаєш. Громадський сектор, зокрема Фундація DEJURE та ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”, вже анонсували свій наступний крок: вони планують отримати повний перелік усіх прокурорів і власноруч звірити його з відкритим Єдиним реєстром адвокатів України.
Коли ці дані будуть співставлені, суспільство нарешті побачить реальний масштаб епідемії. І тоді чиновникам з вулиці Різницької доведеться вигадувати нові, ще більш креативні виправдання для тих, хто служить двом панам одночасно, тримаючи адвокатське свідоцтво як рятувальний круг на випадок прокурорського потопу.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”