Уявіть собі ситуацію: ви приходите в магазин, бачите табличку «Не більше двох товарів в одні руки», але хтось, усміхаючись, бере третій і каже: «А це ж для колекції!». Здавалося б, абсурд, але саме така, дещо сюрреалістична «математика» розгортається зараз в Ужгородському міськрайонному суді.
Здавалося б, закони математики й логіки, як і закони України, мали б бути непохитними. Але, як виявляється, коли справа стосується адміністративних посад у судовій системі, цифри можуть набувати дивовижної гнучкості.
У центрі цього математично-юридичного парадокса опинився голова суду Віктор Данко, який, мабуть, настільки зріднився зі своїм кріслом, що вирішив залишитися в ньому на третій термін. І це попри те, що закон чітко й недвозначно каже: «Не більше двох!».
Хронологія «неперервного» головування
Щоб зрозуміти всю глибину цієї проблеми, погляньмо на факти, як вони викладені в офіційних документах. Згідно з даними, які не є таємницею, пан Данко В.Й. обіймав посаду голови Ужгородського міськрайонного суду в такі періоди:
-
2018–2021 роки: Перший строк. Все логічно й законно.
-
2021–2024 роки: Другий строк. Закон дозволяє, питань немає.
-
25 березня 2024 року: Пан Данко обирається ще на один, трирічний строк — з 26.03.2024 до 25.03.2027.
І ось тут починається найцікавіше. Третій строк? Як це можливо? Чи, може, у нас ввели якесь нове літочислення для суддів, де після «два» йде знову «один»?
Закон як дишель: що каже стаття 20?
Ключовим аргументом у цій справі є частина 9 статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ця норма написана чорним по білому, без жодних зірочок і прихованих умов: суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль.
Здавалося б, що тут незрозумілого? «Не більше двох» означає «один або два, але точно не три». Однак, як показує практика, у вітчизняній юриспруденції навіть найпростіші математичні поняття можуть піддаватися творчому переосмисленню.
Виникає логічне запитання: якщо закон встановлює чітке обмеження, то які правові механізми дозволили його обійти? Чи, може, внутрішнє голосування колективу суду має вищу юридичну силу, ніж Закон України?
Рада суддів України розставляє крапки над «і»
особливої пікантності ситуації додає позиція самої Ради суддів України. У відповідь на запит адвоката Лариси Криворучко, Рада надала роз’яснення (від 04.08.2026 №9рс-27326), яке, здавалося б, мало б розвіяти будь-які сумніви.
У документі чітко зазначено: обмеження «не більше двох строків поспіль» означає, що суддя не може обіймати одну й ту саму адміністративну посаду понад два строки послідовно — незалежно від того, коли та за яким законом його було обрано чи призначено.
Ба більше, Рада суддів наголосила на ще одному важливому моменті: навіть припинення повноважень і повторне обрання через певний час не перериває послідовність строків, якщо протягом цього часу посаду не обіймала інша особа.
Тобто, ніякі юридичні хитрощі, на кшталт тимчасового звільнення крісла, не спрацюють. Закон є закон, і він поширюється на всіх без винятку. Принаймні, так мало б бути в цивілізованій і демократичній країні.
Позов Лариси Криворучко: битва за законність
Не бажаючи миритися з цим відвертим ігноруванням законодавства, Лариса Криворучко звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду. Її вимоги прості, логічні й ґрунтуються виключно на законі:
-
Скасувати результати голосування щодо третього поспіль обрання Данка В.Й.
-
Скасувати наказ №12/02-06 від 25.03.2024 про його призначення головою суду.
-
Витребувати протоколи та документи щодо відповідного голосування.
Головний аргумент позивачки є залізобетонним: Внутрішнє голосування суддів не може скасувати пряму вимогу закону. Не можна зібратися колективом і вирішити: «А давайте ми сьогодні не будемо виконувати статтю 20, бо нам і так добре».
Прецедент для всієї системи: ілюзія чи реальність?
Сліпа Феміда: закон для всіх один?. Джерело: Епіцентр К.
Ця справа — це не просто суперечка про те, хто буде сидіти в кабінеті голови одного конкретного суду. Вона має набагато глибший і ширший вимір. Це, по суті, тест на міцність всієї судової системи України.
Вона має дати відповідь на ключове питання: Чи є законодавче обмеження двома строками реально обов’язковим для всієї судової системи України? Чи це лише красива декларація, створена для «замилювання» очей міжнародним партнерам і власному народу?
Якщо суд визнає третій строк пана Данка законним, це створить небезпечний прецедент. Це буде чітким сигналом для всіх інших судів: «Закон можна обійти, якщо дуже хочеться і якщо колектив підтримає». Це стане ще одним цвяхом у труну довіри до судової гілки влади, яка й без того перебуває на стабільно низькому рівні.
Суспільство уважно стежить за цією справою. Ми хочемо бачити, що Феміда в Україні справді сліпа до посад і регалій, а її терези зважують виключно факти й закон, а не особисті симпатії чи корпоративну солідарність. Побачимо, чи стане Закарпатський окружний адміністративний суд місцем, де закон нарешті переможе суддівську «арифметику».
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”