Сьогодні в українському правосудді сталося дещо екстраординарне: закон та здоровий глузд знову перемогли, залишивши з носом тих, хто звик використовувати дисциплінарні комісії як кишеньковий інструмент для зведення рахунків. Восьмий апеляційний адміністративний суд поставив жирну крапку у спробах адвокатської номенклатури покарати незручного активіста, відхиливши скарги РАУ і залишивши в силі рішення суду, яким скасовано дисциплінарне стягнення щодо Романа Маселка.
Ця історія — не просто локальний конфлікт, це справжній майстер-клас із того, як система намагається пережувати тих, хто ставить їй незручні запитання.
Злочин і кара по-адвокатськи: за що «переслідували» члена ВРП?
Щоб зрозуміти всю глибину абсурду, варто відмотати час на рік назад. Тоді Рада адвокатів України (РАУ) зненацька виявила в собі повноваження вселенського інквізитора і вирішила натиснути на Романа Маселка. Його страшний «злочин» полягав у тому, що він, добросовісно виконуючи свої прямі обов’язки члена Вищої ради правосуддя (ВРП), ставив кандидату в судді Олександру Віхрову питання. Питання виявилися настільки влучними, що засвідчили невідповідність кандидата критеріям доброчесності, і ВРП цілком логічно відмовила йому у призначенні.
Але РАУ вирішила, що це — «втручання в адвокатську діяльність» та «порушення адвокатської таємниці». Виявляється, якщо ти адвокат, то ставити незручні питання колегам, які рвуться в мантії, — це страшна єресь.
Анатомія свавілля: як КДКА Закарпатської області вийшла за межі реальності
Далі за справу взялася Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) у Закарпатській області. На підставі очевидно безпідставної скарги РАУ, вони оперативно притягнули Маселка до дисциплінарної відповідальності. Як зазначає сам Маселко, жодних порушень він не допустив, а детальний опис ситуації та мотиви цього судилища свідчать лише про одне: це була чиста сваволя.
Цей унікальний прецедент дійшов до того, що сама Вища рада правосуддя була змушена ухвалити аж чотири рішення, констатуючи, що такі дії є прямим втручанням у діяльність та незалежність члена ВРП. Проте у судах представники КДКА та РАУ так і не змогли чітко артикулювати, за що саме вони карають Маселка. Вони просто вигадали порушення, бо в реальності їх не існувало.
Голос народу в коментарях: від обурення до прогнозів нової помсти
Ця справа викликала неабиякий резонанс у професійній спільноті, про що свідчить бурхлива реакція під дописом Романа Маселка. Колеги та активісти не лише вітають перемогу, але й діляться власним гірким досвідом.
Андрій Малетин слушно зауважує, що така практика є системною, згадуючи аналогічні вигадані порушення з боку прикарпатської КДКА. Юрист Ігор Черезов із сарказмом бувалого прогнозує наступний крок системи: «Наступний крок — позбавлення свідоцтва за непідвищення кваліфікації». Адже якщо не вдалося покарати за «порушення таємниці», система завжди може знайти привід у бюрократичних дрібницях.
Тим часом адвокат Ростислав Кравець, відомий своєю специфічною позицією, у коментарях намагається змістити акценти: мовляв, «переміг страх суддів перед активістами, а не закон і здоровий глузд». Проте користувачі, такі як Ігор Баран, лише іронічно зауважують, що Кравець уже традиційно «верещить, що правосуддя продано». На фоні цього Андрій Степаненко логічно пропонує переходити в наступ і стягувати з горе-комісій моральну шкоду — «дрібниця, але змусило б їх ще пововтузитися».
Що далі? Чому ця перемога – лише виграний бій, а не війна
Рішення апеляційного суду вступило в законну силу, офіційно констатувавши, що КДКА діяла поза межами своїх повноважень. Але чи вирішує це глобальну проблему? Зовсім ні.
Той факт, що адвокатське самоврядування може легко перетворитися на інструмент розправи, є критично небезпечним сигналом. Якщо для переслідування незручних людей КДКА та РАУ не потребують реальних порушень, а можуть їх просто генерувати з повітря, то це означає, що інституція потребує глибокого реформування.
На жаль, поки що такі дії функціонерів залишаються безкарними. Але, як зазначив сам переможець: «Я не збираюся просто про це забути». І це чи не найголовніший підсумок цієї історії.
Система зламала зуби, але ще не втратила апетиту, тож громадський контроль і публічний розголос залишаються єдиною дієвою вакциною проти цього номенклатурного вірусу.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”