В історії світової пропаганди є один епізод, який змушує щиро сміятися навіть найбільш похмурих скептиків. Кілька років тому інтернет облетіла новина про те, як північнокорейське телебачення з усією серйозністю розповіло своєму народу про видатний аерокосмічний прорив: їхній 17-річний космонавт нібито успішно висадився на Сонці. А щоб не згоріти у плазмі, він, звісно ж, застосував геніальне тактичне рішення — полетів туди вночі. Здавалося б, переплюнути цей рівень відриву від базової логіки та здорового глузду просто неможливо. Але ми з вами недооцінили вітчизняну систему адвокатського самоврядування.
Виконуючи Ухвалу суду про витребування доказів, Олексій Фазекош своєю заявою в Закарпатський окружний адміністративний суд не просто побив рекорди азійських пропагандистів. Він запустив усю юридичну спільноту України в таку стратосферу абсурду, де закони адміністративного судочинства втрачають будь-яку гравітацію
Сьогодні ми проведемо глибокий, саркастичний і критично-аналітичний розбір офіційного документа, поданого у справі № 260/294/26. Документа, який мав би стати цвяхом у труну здорового глузду.
Адже головне питання, яке зависло над залою суду, звучить так: як можна стверджувати, що ти адвокат, не маючи жодного, абсолютно жодного первинного документа, який би це підтверджував?
Секретні матеріали Закарпатської Ради адвокатів: «У нас нічого немає»
Погляньмо на диспозицію. У провадженні судді Закарпатського ОАС перебуває справа за позовом адвоката Лариси Криворучко до Ради адвокатів Закарпатської області (РАЗО), НААУ та РАУ. Третя особа — наш головний герой, Олексій Фазекош. Позивач вимагає простої й зрозумілої речі: вичистити з Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ) дані про Фазекоша, оскільки достовірність його диплома та свідоцтва викликає, м’яко кажучи, обґрунтовані сумніви.
17 вересня 2026 року суд виносить справедливу Ухвалу: шановна Радо адвокатів, покажіть диплом пана Фазекоша за 2006 рік, покажіть докази його дворічного стажу і покажіть матеріали про видачу йому свідоцтва № 21/575.
І ось тут на сцену виходить Заява про виконання ухвали суду від 21.09.2026 року. Цей документ варто роздрукувати, вставити у золоту рамку і повісити в кожному юридичному університеті як приклад еталонної правової еквілібристики.
Читаємо текст заяви Ради адвокатів Закарпатської області, поданий до суду, і плачемо від захвату. РАЗО офіційно повідомляє суд, що у неї відсутні:
1. Документи про освіту та стаж. Ті самі документи, на підставі яких Закарпатська обласна КДКА у 2006 році мала б перевіряти наявність у Фазекоша О.А. вищої юридичної освіти та дворічного стажу роботи. Їх просто немає.
2. Матеріали кваліфікаційної справи. Жодних слідів того, що Фазекош О.А. був допущений до іспиту, складав його, складав присягу адвоката чи отримував первинне свідоцтво № 21/575.
3. Облікові відомості. Рада не має жодних документів щодо того, чи отримувала цю “корочку” якась інша особа.
Уявіть собі ситуацію: ви приходите в банк, де зберігаються ваші гроші, просите показати ваш рахунок, а директор банку каже: “Знаєте, у нас немає вашої справи, немає вашого підпису, немає історії транзакцій, і грошей ваших ми теж не бачили. Але ми точно знаємо, що ви наш клієнт!”. Саме так виглядає позиція адміністратора першого рівня ЄРАУ. Рада адвокатів, яка зобов’язана вести облік і відповідати за достовірність даних у реєстрі, розписується у власній документальній неспроможності.
Як вони це пояснюють? Дуже “геніально”: мовляв, це ж КДКА видавала свідоцтво, вона і формувала справу, а ми, РАЗО, нічого не перевіряли і справу не формували. Бюрократичний пінг-понг у всій своїй красі. Архів з’їла міль, або, можливо, якийсь гіпотетичний архіваріус Вячеслав випадково залишив вікно відкритим під час бурі. Хто знає?
Юридичне «ноу-хау» від Олексія Фазекоша: сам собі режисер, сам собі представник
А тепер — увага на шапку документа, поданого до суду на вулицю Загорську, 30 в Ужгороді. Це справжній шедевр сюрреалізму, який міг народитися лише на теренах Закарпаття — края глибоких таємниць та неочікуваних розв’язок.
Заявником у документі вказана РАДА АДВОКАТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ. А хто ж виступає представником цього поважного заявника? Хто підписав цей документ електронним цифровим підписом через кабінет ЄСІТС? Правильно: ФАЗЕКОШ ОЛЕКСІЙ АНДРІЙОВИЧ.
Осмислім цей рівень цинізму. Фазекош, чий статус адвоката та легітимність перебування в ЄРАУ є предметом судового позову, виступає в суді… як представник органу, який повинен об’єктивно надати документи про нього самого!
Він від імені Ради адвокатів пише суду: “Шановний суддя, ми, Рада адвокатів, заявляємо, що у нас немає жодного документа, який доводить, що я, Фазекош, є адвокатом”. Це не просто конфлікт інтересів. Це юридична шизофренія вищого ґатунку. Це справжнє “ноу-хау” в юриспруденції від Фазекоша, яке має бути внесене до підручників із процесуального права у розділ “Як сміятися в обличчя Феміді”.
Виникає цілком логічне запитання: а чи знає взагалі Рада адвокатів Закарпатської області, що від її імені пан Фазекош подав до суду цю відверту юридичну маячню? Чи члени Ради сидять у своїх кабінетах на вулиці Фединця, 14, і навіть не підозрюють, що їхня організація офіційно визнала повну відсутність бази даних на свого ж керівника?
Рішення РАУ № 131 як юридичний фіговий листок
Зрозумівши, що заява про повну відсутність документів виглядає як явка з повинною, автор документа (він же герой документа, він же представник відповідача) робить кульбіт у повітрі й дістає з рукава свій головний “козир”.
Основний аргумент у Фазекоша — це рішення Ради адвокатів України № 131 від 15-16 грудня 2023 року. У заяві пафосно стверджується, що питання правомірності набуття ним статусу адвоката вже було предметом окремого розгляду на найвищому рівні. І там, мовляв, РАУ дослідила “низку судових рішень і рішень КДКА” та встановила “преюдиційний факт“, що свідоцтво № 21/575 отримане законно.
Ба більше, у заяві з гордістю зазначається, що за Законом України «Про вищу освіту» від 2002 року диплом бакалавра засвідчував здобуття вищої освіти. Тобто, нам намагаються сказати: так, повноцінного диплома спеціаліста чи магістра не було, але ж бакалавр — це теж людина!
Але диявол криється в деталях, які блискуче витягує на світло ця судова справа. Рішення РАУ № 131 наразі оскаржується в суді у рамках цього ж позовного провадження! Лариса Криворучко у своїх уточнених позовних вимогах від 25 серпня 2026 року прямо просить суд визнати це рішення РАУ від 15-16.12.2023 протиправним та нечинним.
Використовувати як незаперечний доказ своєї правоти документ, який саме зараз проходить процедуру судового оскарження на предмет незаконності — це і є те саме “приземлення на Сонце вночі”. Фазекош намагається прикрити свою документальну наготу фіговим листком рішення РАУ, яке саме по собі викликає гігантські питання у правової спільноти.
Роль Степана Сікори у руйнуванні адвокатських міфів
Щоб зрозуміти всю глибину трагедії для керівництва Національної асоціації адвокатів України, варто згадати, звідки взагалі взялося це сумнозвісне Рішення РАУ № 131. Офіційна його назва звучить так: «Про результати розгляду заяви Сікори С.І. щодо надання, на його думку, недостовірних відомостей Олексієм Фазекошем для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю».
Тут ми маємо віддати належне людині, яка запустила цей процес очищення авгієвих стаєнь. Цю справу активно досліджує відомий публіцист та дослідник краєзнавства Степан Ілліч Сікора. Будучи шеф-редактором онлайн-видання «Фенікс Слово», він регулярно аналізує публічне управління, судові реформи та антикорупційні розслідування в Україні. Саме його наполегливість, як лауреата премії імені Олександра Духновича, стала каталізатором цього розслідування.
Ще у 2023 році громадський діяч Сікора С.І. зібрав факти та прямо вказав Раді адвокатів України на кричущу невідповідність. РАУ тоді, замість проведення реального розслідування та витребування первинних паперів з архіву (яких, як ми тепер знаємо з офіційної заяви в суд, просто не існує!), вирішила видати індульгенцію у вигляді Рішення № 131. Вони сподівалися, що папірець з печаткою Києва змусить усіх замовкнути.
Але вони прорахувалися. Те, що почалося як журналістсько-громадський запит, переросло у повноцінний судовий процес завдяки адвокату Ларисі Криворучко. І тепер ми бачимо, як система починає пожирати саму себе. Рада адвокатів Закарпаття офіційно розписується в тому, що роками утримувала в реєстрі особу, на яку в її архівах немає навіть пожовклого папірця про складання іспиту.
А чи знає Рада адвокатів Закарпатської області, під чим підписалася?
Повертаючись до тексту заяви, який завершується проханням “Визнати ухвалу… виконаною… в межах наявних документів” (тобто в межах абсолютного нуля), хочеться поставити риторичне питання.
Чи усвідомлюють члени Ради адвокатів Закарпатської області, що Олексій Фазекош, діючи від їхнього імені, фактично підписав їм вирок щодо службової недбалості або, що ще гірше, щодо свідомого багаторічного приховування факту відсутності документів?
Адже згідно з частиною 7 статті 80 КАС України, на яку так впевнено посилається заявник, особи зобов’язані повідомити суд про неможливість подати доказ. Так, вони повідомили. Але ж причина цієї неможливості — не стихійне лихо, не пожежа, не вилучення документів правоохоронцями. Причина звучить просто: “відсутні у володінні та на зберіганні”. А чому вони відсутні там, де за законом мають бути? Хто понесе за це відповідальність?
Замість епілогу: Чи настане світанок над ЄРАУ?
Спостерігаючи за цією юридичною трагікомедією, мимоволі повертаєшся до метафори про північнокорейського космонавта. У КНДР люди змушені вірити телевізору, бо іншого джерела інформації немає. Їм сказали, що людина була на Сонці, — вони аплодують.
НААУ та РАЗО роками намагалися побудувати таку саму систему закритої реальності. Вони хотіли, щоб суспільство, юристи та судді вірили їхнім “реєстрам” та “рішенням РАУ” просто на слово, без жодних первинних доказів. Вони казали: “Він адвокат, бо ми так вирішили у 2023 році, і не питайте нас про диплом 2006 року”.
Але Україна — не Північна Корея. Завдяки принциповій позиції громадян, таких як шеф-редактор «Фенікс Слово» Сікора С.І., та професійним діям адвокатів, які не бояться йти проти системи, цей абсурд витягується під яскраве світло судових прожекторів. І під цим світлом з’ясовується, що “король абсолютно голий”. За гучними заявами, преюдиційними фактами й печатками немає нічого — жодного аркуша паперу, який підтверджував би освіту і складання іспитів.
Ухвала суду від 17 вересня 2026 року у справі № 260/294/26 стала тим самим телескопом, який показав, що на юридичному “Сонці” Закарпаття ніхто не висаджувався. А всі розповіді про законність отримання свідоцтва № 21/575 — це лише казки для довірливих глядачів. Залишається лише дочекатися, коли Закарпатський окружний адміністративний суд поставить остаточну крапку в цьому фестивалі юридичного «ноу-хау» і відправить вигаданих космонавтів назад на грішну землю.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”