Справа, що увійшла в історію: Вступні зауваження та суспільний резонанс
Сучасна історія українського правосуддя знає небагато кримінальних проваджень, які б привертали до себе настільки пильну, безперервну увагу суспільства, медіа та міжнародних спостерігачів, як розслідування вбивства відомої мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон. Проте, чим ближче судовий процес над Вячеславом Зінченком підходить до свого логічного завершення, тим більше гострих запитань виникає не лише до сторони державного обвинувачення, але й до самої системи здійснення правосуддя в Україні.
26 вересня у публічному просторі (через соціальні мережі Фейсбук та Ютуб) з’явилася вкрай резонансна заява відомого адвоката Лариси Криворучко. У своєму зверненні вона надала жорстку юридичну та політичну характеристику процесу, який наразі відбувається у Шевченківському районному суді м. Львів. За її словами, на стадії судових дебатів громадськість стала свідком того, що можна схарактеризувати виключно як «звичайне суддівське свавілля». Адвокат прямо заявляє про однозначне порушення вимог кримінального процесуального закону, що неминуче призведе до ухвалення завідомо незаконного вироку щодо Вячеслава Зінченка.
Ця стаття має на меті здійснити максимально глибокий, критично-аналітичний розбір усіх аспектів цієї проблеми. Ми детально розглянемо заяви сторони захисту, проаналізуємо процесуальні порушення, на які вказує Лариса Криворучко, та спробуємо зрозуміти, чому цей процес ризикує стати одним із найбільших фіаско української судової системи в контексті дотримання прав людини.
Непроцесуальне пришвидшення: 30 томів та терабайти відеодоказів
Будь-який судовий процес, особливо у справах про особливо тяжкі злочини, повинен бути взірцем бездоганного дотримання процесуальних норм, де головною ціллю є встановлення істини. Однак, як зазначає адвокат Лариса Криворучко, з моменту її вступу в дану кримінальну справу, судова колегія продемонструвала «неприродне і непроцесуальне пришвидшення судового процесу».
Для розуміння реальних масштабів проблеми: кримінальне провадження містить понад 30 томів письмових матеріалів. Крім того, доказова база включає більше ніж півтора терабайта відеоматеріалів. Відповідно до європейських стандартів правосуддя та базових норм КПК України, стороні захисту має надаватися розумний, пропорційний та достатній час для вивчення матеріалів справи. Що ж відбулося на практиці?
За словами Лариси Криворучко, суд застосував тактику «короткої нарізки» часу. Замість того щоб надати належний строк для освоєння цього колосального обсягу інформації людині, яка здатна його подужати, суд виділяв час мізерними порціями: спочатку один день, потім три дні, потім ще один день. Як повідомляли засоби масової інформації, сам Вячеслав Зінченко був змушений заявляти про відмову свідчити через те, що його захист банально не встиг повноцінно ознайомитися з матеріалами
Така поведінка суду, на переконання адвокатки, має на меті лише одне — збити з пантелику сторону захисту та не дати змоги вибудувати якісну стратегію. Проте позиція захисника залишається жорсткою: поки всі матеріали не будуть детально, посторінково вичитані, а всі півтора терабайта інформації та відео судових засідань не будуть переглянуті — справа не може рухатися далі в законному руслі. У протилежному випадку це буде вирок, ухвалений з тотальним порушенням фундаментального права на захист.
Адвокати без повноважень: Легітимність доказової бази під сумнівом
Одним із найбільш кричущих аспектів, на які вказує Лариса Криворучко, є незаконна участь у процесі адвокатів із зупиненими свідоцтвами. Згідно з чинним законодавством України, якщо відомості про зупинення дії свідоцтва адвоката містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ), така особа не має жодного права здійснювати адвокатську діяльність.
Проте, як стверджується у заяві, професійна колегія з трьох суддів тривалий час (понад рік, за інформацією Криворучко) допускала до участі у справі адвокатів Солому та Вороняка, незважаючи на їхній статус у ЄРАУ та неналежне оформлення повноважень. Раніше ЗМІ неодноразово висвітлювали той факт, що Вячеслав категорично відмовився від послуг попередніх адвокатів, наполягаючи на тому, щоб його захищала саме Лариса Криворучко.
Оскільки вбивство є особливо тяжким злочином, участь захисника є обов’язковою за законом. Здійснення захисту особою без відповідних діючих повноважень автоматично перетворює всі проведені за її участі процесуальні дії на юридично нікчемні. Це означає, що продовження строків тримання під вартою, дослідження доказів, допит свідків, потерпілих та експертів відбувалися з грубим порушенням закону. Всі докази, отримані в таких умовах, є однозначно недопустимими. Адвокат підкреслює: судді, як професійні юристи, не могли не розуміти наслідків. Вони достовірно знали про припинення дії договорів між Вячеславом Зінченком та даними адвокатами, проте свідомо, «мовчки» допускали це порушення.
Дискримінація діючого захисту, маніпуляції з ЄРАУ та нав’язування БПД
Ситуація набуває відверто абсурдного характеру, коли йдеться про статус самої Лариси Криворучко. На відміну від попередніх захисників, вона є діючим адвокатом. Попри рішення КДКА про зупинення її свідоцтва, всі ці рішення були призупинені в судовому порядку, що дозволяє їй законно працювати. ЗМІ раніше публікували детальні розслідування про судові конфлікти навколо ліцензії Лариси Криворучко та її боротьбу за право на професію.
Однак, працівники Ради адвокатів України, за її словами, відмовляються вносити достовірні відомості щодо цих судових рішень до ЄРАУ. Таке вибіркове ставлення і небажання системи визнавати чинні рішення судів свідчить про системний тиск на сторону захисту. Замість того щоб допустити обраного обвинуваченим адвоката, суд ініціює ухвали щодо відсторонення Криворучко та штучно створює ситуацію залишення обвинуваченого без захисту.
Щоб формально «закрити» процесуальну вимогу, суд ухвалив рішення про примусове призначення державного захисника з системи Безоплатної правової допомоги (БПД). Цей крок викликав резонанс, адже Вячеслав Зінченко відкрито заявляв, що не потребує державного адвоката і має угоду з Криворучко. Як зазначає захисниця, особа не може одночасно захищатися платним адвокатом і захисником з системи БПД — це тотально різні речі. Медіа також активно висвітлювали незаконне рішення суду відсторонити адвоката від процесу, що лише підтверджує системність обмежень прав підсудного.
Судді, поспішаючи щодня призначати засідання (тоді як інші справи слухаються раз на місяць), ігнорували ці правові аксіоми. У дебатах слово надали адвокату з системи БПД, тоді як Ларису Криворучко фактично відключили від процесу.
Фактологічні прогалини слідства: Де зброя та хто на відео?
Крім суто процесуальних порушень, Лариса Криворучко звертає увагу громадськості на кричущі діри у фактологічній базі обвинувачення.
По-перше, знаряддя злочину — зброю, з якої було вчинено постріл, до теперішнього часу так ніхто і не знайшов. Наявна лише куля. Без самої зброї ідентифікувати, що саме з неї було випущено цю конкретну кулю, криміналістично неможливо.
По-друге, існують нездоланні розбіжності у хронології. Зафіксовано, що професійне спостереження за Іриною Фаріон невідомими особами відбувалося ще за три дні до того, як Вячеслав Зінченко взагалі прибув до Львова. «Якщо Зінченка ще не було, то хто ж тоді за Фаріон слідкував?» — це запитання захисту залишається без відповіді.
По-третє, найбільш візуально переконливий аргумент — це антропометричні розбіжності. Лариса Криворучко наголошує, що якщо будь-яка звичайна людина порівняє дві фотографії — кілера, який стріляв, та Вячеслава Зінченка, — вона одразу побачить різницю. Форма губ, будова підборіддя, специфіка вушних раковин, особливості тілобудови — це характеристики, які неможливо миттєво переробити. У кілера та у Вячеслава ці параметри абсолютно різні.
Виникають логічні запитання: хто замовив кілера? Хто вирішив «списати» це резонансне вбивство на дитину — Зінченка? І найголовніше — хто на високому рівні покриває справжнього вбивцю?
Юридичні перспективи: Касація та Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ)
Спостерігаючи за тим, як колегія Шевченківського суду фактично перетворилася на «дубляж прокуратури», сторона захисту не має ілюзій щодо вироку першої інстанції. Немає надій і на Львівський апеляційний суд, який, за словами адвоката, відомий специфічною «якістю» розгляду справ.
Однак, юридична стратегія Лариси Криворучко ґрунтується на сталих позиціях Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та на практиці Європейського суду з прав людини. Вона переконана, що юридична конструкція, вибудована на недопустимих доказах та брутальному порушенні права на захист, розіб’ється і «помножиться на нуль».
Особлива увага приділяється міжнародному правосуддю. За словами адвокатки, європейські судді будуть просто в шоці, коли читатимуть правові позиції та аналізуватимуть протоколи цих судових засідань. Чого насправді бояться львівські судді? Того, що доведеться офіційно звільняти Вячеслава Зінченка з-під варти та розпочинати реальні пошуки справжнього вбивці.
Чи переможе закон у правовій державі?
Ситуація навколо справи Вячеслава Зінченка — це не просто кримінальний процес, це маркер стану всієї правоохоронної та судової системи України. Попри провокації, маніпулювання в засобах масової інформації та тиск, сторона захисту продовжує тримати удар. Лариса Криворучко свідомо не розкриває всіх процедурних моментів та «великих питань» до завершення процесу, зберігаючи змагальність, але вимагає від суду дати відповіді на всі ці розбіжності безпосередньо у тексті вироку.
Прогноз адвоката є безкомпромісним і чітким: «Запам’ятайте, Вячеслав Зінченко буде вільний». Його тримання під вартою є незаконним, а будь-який обвинувальний вирок, винесений у таких умовах, не матиме сили перед незалежним правосуддям. У правовій державі система не може вічно ламати долі невинних людей. Як резюмує Лариса Криворучко:
«Закон і Конституція переможуть. Добро завжди перемагає зло».
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”