Кажуть, що майстерність передається від вчителя до учня. Якщо в Закарпатській обласній прокуратурі існують курси підвищення кваліфікації з написання епістолярних відписок, то керівник Ужгородської окружної прокуратури Андрій Неродик, безсумнівно, закінчив їх із відзнакою.
У першій частині нашого аналітичного серіалу ми вже препарували юридичний шедевр керівника Закарпатської обласної прокуратури Мирослава Пацкана, який продемонстрував дива гнучкості у трактуванні Кримінального процесуального кодексу України, аби тільки не реєструвати заяву про злочин своїх підлеглих. Проте система працює як єдиний злагоджений механізм. Коли обласне керівництво дає зелене світло на саботаж, окружні прокурори з радістю підхоплюють естафету.
Сьогодні на операційному столі нашої публіцистичної лабораторії — одразу три документи, народжені в надрах Ужгородської окружної прокуратури. Вони адресовані шеф-редактору видання «Фенікс-Слово» Степану Сікорі, який наївно (чи, скоріше, з професійною журналістською наполегливістю) продовжує вимагати від правоохоронців виконання закону щодо фальсифікаторів гучного кримінального провадження № 12023078040000715.
Розберімо, як місцеві прокурори грають у процесуальний пінг-понг, майстерно підміняють поняття і захищають власну касту від будь-якої відповідальності.
Акт перший: Мистецтво перекладання відповідальності, або «Лист Демкова»
Коли до прокуратури надходить 18-сторінкова заява про злочин із детальним викладенням фактів фальсифікації кримінальної справи, підробки документів та ігнорування судових рішень, у нормальній правовій державі починається службове розслідування. В Ужгороді ж починається гра «Передай іншому».
Перший заступник керівника окружної прокуратури Роман Демків формує геніальний у своїй лаконічності документ, адресований Територіальному управлінню ДБР у м. Львові (з дислокацією в Ужгороді), керівнику слідчого відділу Олексію Хробусту:
«Для організації розгляду в межах компетенції скеровую заяву Сікори С.І. з приводу можливого вчинення кримінального правопорушення та з інших питань. Розгляд доводів викладених у зверненні, необхідно провести згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства за наявності підстав, вирішити питання в порядку ст. 214 КПК України.»
Що ми бачимо в цих кількох рядках бюрократичної поезії?
По-перше, прокуратура, яка здійснює процесуальне керівництво і має прямий обов’язок наглядати за дотриманням закону, елегантно вмиває руки. Мовляв, якщо там наші дізнавачі чи прокурори щось сфальсифікували, хай з цим розбирається ДБР.
По-друге, зверніть увагу на формулювання: «за наявності підстав, вирішити питання в порядку ст. 214 КПК України». Стаття 214 КПК є імперативною — вона не передбачає пошуку якихось «підстав» для внесення відомостей до ЄРДР. Заява про злочин подана — відомості мають бути внесені протягом 24 годин. Але пан Демків закидає рятівне коло колегам з ДБР: мовляв, можете і не вносити, пошукайте «підстави». Кругова порука у дії.
Акт другий: «Дублетні звернення» та як нічого не сказати на офіційному бланку
Коли заявник, не дочекавшись реальних дій, направляє чергове звернення, система вмикає режим «автовідповідача». На сцену виходить прокурор Тарас Копрушак (до речі, один із тих самих фігурантів, дії яких і вимагає розслідувати Степан Сікора). Його лист від 17.09.2026 — це класика жанру:
«Окружною прокуратурою розглянуто Ваші звернення, щодо неналежного на думку заявника досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023078040000715 та з інших питань. Встановлено, що вказані звернення із зазначених питань в межах вказаного кримінального провадження надходили до окружної прокуратури 08.09.2026 за №7906-26вх та скеровано на Вашу адресу відповідь 10.09.2026 за 7012-26вих.»
Переклад з прокурорської на людську: “Ви нам знову написали про злочини у провадженні, але ми вже відписали вам тиждень тому, тому читайте попередню відписку”.
Жодного слова по суті. Жодного аналізу доводів. Навіщо витрачати чорнила на розбір фактів фальсифікації бази ЄРАУ чи використання скасованих судових рішень, якщо можна просто послатися на попередній папірець?
Акт третій: Бенефіс Андрія Неродика. Як захистити своїх прокурорів і маніпулювати законом
І ось, нарешті, на арену виходить керівник Ужгородської окружної прокуратури Андрій Неродик. Його лист від 22.09.2026 (№07.53-108-7253ВИХ-26) на адресу шеф-редактора видання «Фенікс-Слово» — це справжня хрестоматія того, як правоохоронна система маніпулює статусами учасників процесу і відверто глузує з громадян.
Препаруймо цей шедевр поабзацно.
1. «Службового розслідування не буде, йдіть до КДКП»
Пан Неродик констатує:
«Таким чином, підстав для ініціювання питання щодо проведення службового розслідування відносно окремих прокурорів окружної прокуратури не встановлено. При цьому, право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою… має кожен. Рекомендований зразок скарги розміщений на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.»
Уявіть собі ситуацію: керівнику повідомляють, що його підлеглі (прокурори Копрушак, Мирошниченко, Попович) 8 місяців умисно саботують імперативну ухвалу слідчого судді. Вони ігнорують докази, покривають незаконні дії щодо підробки адвокатських свідоцтв. Чи цікаво це керівнику окружної прокуратури? Аж ніяк. У нього немає «підстав».
Замість того щоб навести лад у власному відомстві, Неродик виступає у ролі довідкового бюро: скидає лінк на сайт Офісу Генпрокурора. Мовляв, хочете їх покарати — пишіть до КДКП (Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів). Ми всі знаємо, як працюють ці корпоративні органи самоочищення — переважно як хімчистка для репутації.
2. Маніпуляція статтями КПК: Заявник чи Потерпілий?
А тепер — вищий пілотаж процесуального наперсткарства від пана Неродика. Заявник Степан Сікора вимагає змінити групу прокурорів у кримінальному провадженні, оскільки нинішні прокурори довели свою упередженість і саботують справу. Що відповідає керівник прокуратури?
«Разом з цим, роз’яснюю, що ст. 220 КПК України передбачено порядок розгляду клопотань… Зокрема, у триденний строк підлягають розгляду клопотання… сторони захисту, потерпілого і його представника… Разом з цим, правовий статус заявника, як учасника кримінального провадження визначений ст. 60 КПК України… Враховуючи викладене, Ваше звернення в частині зміни групи прокурорів у кримінальному провадженні не підлягає розгляду в порядку ст. 220 КПК України.»
Зупиніться і вчитайтеся в цей абсурд. Неродик заявляє: оскільки ст. 60 КПК (права заявника) не містить прямого права вимагати зміни прокурора в порядку ст. 220 КПК, то ми ваше клопотання навіть розглядати не будемо!
Прокурор свідомо нівелює той факт, що злочин був вчинений і порушує інтереси правосуддя. Він використовує бюрократичний статус “заявника” як щит. Якщо ти подав заяву про злочин, але слідчий умисно не визнає тебе потерпілим (що є ще одним поширеним порушенням з боку органів слідства), то керівник прокуратури каже: “Ти ніхто в цьому процесі, твої клопотання — пустий звук”. Це свідоме ігнорування духу закону і знущання з здорового глузду.
3. Знущання з термінів: «Досудове розслідування триває»
Вишенька на торті прокурорського цинізму міститься у передостанньому абзаці:
«При цьому інформую, що досудове розслідування у вищезгаданому кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються заходи з метою прийняття кінцевого процесуального рішення у розумний строк.»
Справа про відсутність юридичної освіти у «голови Ради адвокатів» і використання ним сфальсифікованого свідоцтва тягнеться з жовтня 2023 року. Рішення суду, яке скасувало незаконну постанову про закриття справи і зобов’язало слідство працювати, винесено у січні 2026 року. Станом на вересень 2026 року — жодних реальних слідчих дій не проведено.
Але для Андрія Неродика розслідування «триває», а заходи вживаються у «розумний строк». Очевидно, «розумний строк» у системі координат Закарпатської прокуратури вимірюється десятиліттями, або, що більш імовірно, він настає тоді, коли закінчуються строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, і справу можна буде знову тихо злити в архів.
Висновки: Традиції кругової поруки незмінні
Листи від керівництва Ужгородської окружної прокуратури яскраво демонструють, що «школа відписок», закладена на обласному рівні Мирославом Пацканом, має гідних продовжувачів.
Коли громадянин, який має беззаперечні документальні докази фальсифікацій, стикається з цією системою, він не бачить перед собою служителів закону. Він бачить добре організовану, закриту корпорацію, головне завдання якої — не допустити створення прецеденту покарання своїх колег.
Лист Андрія Неродика — це не просто бюрократична відповідь. Це документальне підтвердження того, що ст. 214, ст. 220 та інші статті Кримінального процесуального кодексу України працюють вибірково. Вони є зручним інструментом, яким прокурори можуть жонглювати, щоб позбавити активних громадян можливості впливати на відверто зливні справи.
Цей парад відписок обов’язково увійде в історію регіонального кримінального процесу як приклад інституційної деградації наглядових органів. А поки що залишається лише сподіватися, що ДБР та Генеральна інспекція Офісу Генпрокурора нарешті знайдуть у собі сміливість прочитати матеріали цього провадження без закарпатських “фільтрів” і дати діям місцевих чарівників від юриспруденції належну правову оцінку.
Бо інакше єдиним дієвим Кодексом у цій країні залишиться кодекс прокурорської кругової поруки.
Головне зображення ілюстративне
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”