Сфера публічного управління державними та арештованими активами в Україні продовжує генерувати гучні інформаційні приводи, які дедалі частіше стають предметом пильних антикорупційних розслідувань. У часи, коли кожна гривня державного бюджету має критичне значення для виживання країни, фінансові звіти топменеджерів нафтогазової галузі викликають щонайменше подив, а щонайбільше — гострі питання до ефективності всієї системи. Історія керівника ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (УНБ) та очільника напряму видобутку ПАТ «Укрнафта» Олега Мальчика — це показовий індикатор того, як корпоративні конфлікти, нескінченні судові процеси та драматичні виробничі кризи жодним чином не впливають на стрімке зростання особистих статків управлінців.
Корпоративні війни та арешт активів: Шлях до керівництва
Щоб об’єктивно оцінити цей управлінський феномен, необхідно звернутися до подій 2023 року, коли на вітчизняному ринку надр розгортався масштабний переділ. Держава, представлена Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), отримала під свій контроль 99,99% акцій «Укрнафтобуріння» — однієї з ключових газовидобувних компаній, що забезпечує енергетичну стабільність. У липні 2023 року ці арештовані активи були передані в управління напівдержавній «Укрнафті». Саме тоді операційне керівництво підприємством було довірено Олегу Мальчику.
Процес передачі влади супроводжувався потужним судовим спротивом. Зокрема, компанія ARES SYSTEMS LTD ініціювала низку позовів, намагаючись оскаржити рішення зборів акціонерів та легітимність призначення нового очільника. Лише восени 2024 року Господарський суд міста Києва поставив крапку в цьому епізоді, відхиливши позов та остаточно закріпивши статус керівника. Проте, замість очікуваних виробничих проривів, увагу суспільства привернули зовсім інші показники.
27,75 мільйона гривень за рік: Анатомія космічної зарплати
Офіційні цифри, зафіксовані в деклараціях посадовця, демонструють вражаючу динаміку збагачення на тлі загальнонаціональної економічної турбулентності. Якщо за підсумками 2024 року Олег Мальчик задекларував 18,4 мільйона гривень заробітної плати за основним місцем роботи в «Укрнафтобурінні», то наступний звітний період показав астрономічний стрибок.
Як свідчить опублікована аналітика щодо того, як керівник Укрнафтобуріння Олег Мальчик отримує мільйони на тлі судів, за 2025 рік його дохід на цій посаді сягнув рекордних 27,75 мільйона гривень. Це означає, що винагорода зросла майже на 51% всього за один рік. Математика таких виплат шокує: щомісячний дохід становить понад 2,3 мільйона гривень, тобто близько 76 тисяч гривень щодня.
Декларація фіксує, що значні суми осідають на рахунках у різних фінансових установах, зокрема в Sense Bank (5,35 млн грн), ПриватБанку та OTP Bank. Проте структура цих виплат — базова ставка, премії, бонуси за KPI — залишається закритою комерційною таємницею. Уважно вивчаючи інформацію про 27,75 мільйона гривень зарплати за рік, експерти обґрунтовано вказують на відсутність публічного пояснення таких надприбутків для топменеджера активу, яким управляє держава.
Зупинка Сахалінського родовища: Успіх чи провал менеджменту?
Надвисока оплата праці мала б гарантувати бездоганну операційну діяльність. Однак реальність виявилася значно складнішою. Головний актив підприємства — Сахалінське нафтогазоконденсатне родовище — пройшло через безпрецедентну кризу, пов’язану з анулюванням спеціальних дозволів на користування надрами. Видобуток був заблокований протягом тривалого часу, що обернулося колосальними втратами вуглеводнів та мільярдними недонадходженнями до бюджету у вигляді ренти та податків.
Лише в серпні 2024 року роботу вдалося розблокувати. За офіційними реляціями АРМА, компанія згенерувала 1,19 мільярда гривень чистого прибутку за рік. Проте експертне середовище задається логічним питанням: чи є вирішення кризи, яку менеджмент фактично допустив або не зміг попередити превентивними юридичними кроками, достатньою підставою для виплати десятків мільйонів преміальних?
Судові скандали та перспективи публічного нагляду
Окрім глобальних корпоративних процесів, діяльність підприємства супроводжується шлейфом локальних судових розглядів, що свідчать про певну нестабільність управління. Суди неодноразово скасовували накази про дисциплінарні стягнення, підписані очільником УНБ, визнаючи їх незаконними. В іншому епізоді суд затвердив мирову угоду на суму 8,87 мільйона гривень, яку також візував Мальчик. У сукупності з надвисокими доходами це формує питання до якості управлінських рішень.
Справа Олега Мальчика підсвічує фундаментальну ваду управління арештованими активами в Україні: відсутність прямої, транспарентної залежності між реальними показниками ефективності та фінансовою винагородою менеджменту. Доки в цій сфері не будуть впроваджені жорсткі стандарти публічної звітності, управління стратегічними ресурсами залишатиметься ізольованим від суспільного контролю.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”