Юриспруденція — наука точна, але тільки до того моменту, поки справа не стосується “обраних” представників “адвокатського олімпу”. Там, де звичайний юрист змушений доводити кожну кому у своєму дипломі, справжні мастодонти професії можуть дозволити собі розкіш існувати у паралельній правовій реальності. Особливо, якщо дія відбувається на благословенних землях, які історики з любов’ю називають Закарпаття – регіоні, де таємниці вміють зберігати краще, ніж у швейцарських банках.
Сьогодні ми препаруємо справжній юридичний трилер, який розгортається на наших очах. Сюжет настільки абсурдний, що міг би стати сценарієм для голлівудської комедії, якби не був офіційним судовим документом.
Отже, зустрічайте:
Ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року (Справа № 260/294/26).
Запитання дня: чи виконає пан Олексій Фазекош вимоги української Феміди та чи надасть докази своєї юридичної освіти? Спойлер для тих, хто поспішає: Можна твердо сказати: – НІ. А от чому саме “ні”, як у цій справі замішані НААУ, Рада адвокатів Закарпатської області, адвокат Лариса Криворучко та наполегливий Сікора С.І. — розберемо в найдрібніших деталях.
Справа № 260/294/26: Як Феміда вирішила перевірити “дипломованого” спеціаліста
Все почалося з того, що система дала збій. У налагоджений роками механізм кругової поруки несподівано втрутилася позивачка — адвокат Криворучко Лариса Сергіївна. 21 січня 2026 року вона звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, від якого у багатьох кабінетах на вулиці Борисоглібській у Києві (де, власне, і гніздиться НААУ) та на вулиці Фединця в Ужгороді мала б піти обертом голова.
Що ж такого крамольного попросила позивачка? Всього-на-всього визнати протиправною бездіяльність адміністраторів Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ) першого та другого рівнів. Якщо говорити людською мовою: Лариса Криворучко вимагає вичистити з офіційного реєстру всі відомості про адвоката Фазекоша Олексія Андрійовича, оскільки, на її думку (і судячи з матеріалів, думка ця вкрай обґрунтована), ці відомості є недостовірними.
Уявіть собі рівень зухвалості: змусити Раду адвокатів Закарпатської області (код ЄДРПОУ 38533335) та саму Раду адвокатів України (код ЄДРПОУ 38488439) зробити те, що вони зобов’язані робити за законом — перевіряти повноту і точність відомостей у реєстрі!
Суддя Закарпатського ОАС Ю.Ю. Дору, мабуть, перечитавши позов, зрозумів, що справа пахне не просто процесуальним формалізмом, а грандіозним викриттям. 3 липня 2026 року справу було відкрито у спрощеному провадженні. А вже 25 серпня позивачка змінила предмет позову, завдавши прицільного удару по найболючішому місцю системи: рішенню РАУ від 15-16 грудня 2023 року № 131: «Про результати розгляду заяви Сікори С.І. щодо надання, на його думку, недостовірних відомостей Олексієм Фазекошем для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю».
Привид диплома, або Таємниця за сімома печатками НААУ
Зробім ліричний відступ і згадаємо, що таке адвокат у цивілізованому суспільстві. Це людина з вищою юридичною освітою, яка має 2 роки стажу роботи в галузі права, склала складні іспити і лише після цього отримала свідоцтво.
Але в нашій історії суддя Дору Ю.Ю., керуючись статтею 80 Кодексу адміністративного судочинства України, виносить сенсаційну за своєю суттю Ухвалу про витребування доказів. Що ж саме хоче побачити суд?
1. Належним чином засвідчені копії документів про наявність станом на 2006 рік вищої юридичної освіти у Фазекоша О.А.
2. Докази наявності робочого стажу за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років станом на той же 2006 рік.
Здавалося б, що тут складного? Знайдіть в архіві теку, дістаньте копію диплома і відправте до суду на вулицю Загорську, 30 в Ужгороді. Але саме тут криється найсмачніша порція сарказму. Якщо суд змушений офіційно витребовувати такі базові документи у вищих органів адвокатського самоврядування, чи не означає це, що добровільно їх ніхто не показує, бо показувати… нічого?
Можливо, диплом випадково з’їв умовний пес Вячеслав, який забіг в архіви КДКА? Чи документи змило міфічною карпатською повінню? Факт залишається фактом: довести наявність юридичної освіти у статусного адвоката виявилося задачею із зірочкою.
Свідоцтво Шредінгера: Як один документ може мати дві дати
Переходимо до апогею правового сюрреалізму. Згідно з відкритими даними ЄРАУ, які вимагає видалити позивачка, Фазекош О.А. обліковується як адвокат, що здійснює індивідуальну діяльність у місті Мукачево, по вулиці К. Беляєва 9/10, (до речі, за цією адресою також вказані цікаві номери: +38(031)314-18-59 та +38(050)372-19-73). Ще декілька цікавих деталей. За даної адресою, яка являється двокімнатним приміщенням (колишня квартира) зареєстровано і “ведуть” адвокатську діяльність сотні закарпатських адвокатів і не тільки, хоча в реальності дане приміщення орендує тільки один адвокат, а в вказані телефонні номери давно не існують.
У реєстрі чорним по білому написано: № Свідоцтва: 21/575, дата видачі свідоцтва — 21.12.2006. Орган, що видав — Закарпатська обласна КДКА, номер рішення — 190/93, дата прийняття рішення — 21.12.2006.
Все ніби сходиться, так? А тепер уважно читаємо Ухвалу суду від 17 вересня 2026 року, де суддя витребовує докази щодо: “отримання особою (або особами) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за № 21/575, що було видано 07.04.2007”.
Зупиніться і прочитайте ще раз. Одне й те саме свідоцтво № 21/575, але у реєстрі воно датоване 21 грудня 2006 року, а суд шукає кінці документу за цим же номером, виданого 7 квітня 2007 року!
Це справжнє “Свідоцтво Шредінгера”, яке одночасно існує у двох часових вимірах. А фраза суду про отримання його “особою (або особами)” взагалі наштовхує на детективні роздуми. Чи не вийшло так, що свідоцтво з цим номером належить зовсім іншій людині? Чи, може, у Закарпатській КДКА тих років бланки розмножувалися брунькуванням? У кожному разі, ця хронологічна аномалія змушує засумніватися у будь-якій інформації, яку Національна асоціація адвокатів України так свято оберігає.
Роль Сікори С.І. та битва з вітряками РАУ
Щоб зрозуміти всю глибину “глухої оборони” адвокатського керівництва, треба звернути увагу на останню позовну вимогу Лариси Криворучко. Вона просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 15-16 грудня 2023 року № 131.
Про що ж це рішення? Офіційна його назва: “Про результати розгляду заяви Сікори С.І. щодо надання, на його думку, недостовірних відомостей Олексієм Фазекошем для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю”.
Тобто, ще у 2023 році Сікора С.І. (громадський діяч, публіцист та людина, яка не звикла миритися з відвертим окозамилюванням) офіційно звернувся до РАУ з фактами. Він вказав верхівці адвокатури: “Панове, у вас тут людина з сумнівними даними”. І що зробила РАУ? Замість того щоб провести чесне внутрішнє розслідування, витребувати диплом (якщо він взагалі існує в природі) і поставити крапку, вони, очевидно, вирішили просто “засилити” статус-кво. Немає людини з претензіями — немає проблеми.
Але вони прорахувалися. Сікора С.І. не відступив, а Лариса Криворучко перетворила це питання на предмет жорсткого судового розгляду, де сховатися за корпоративною солідарністю вже не вийде. Тепер РАУ має не просто відписуватися формальними папірцями, а виконати пряму процесуальну вимогу суду (ст. 72, 73, 80 КАС України).
Чому Ухвала суду від 17 вересня 2026 року залишиться лише на папері?
А тепер переходимо до головного питання нашої аналітики: чи будуть надані ці докази у 10-денний строк, як того вимагає Ухвала? Наша саркастична, але на 100% реалістична відповідь: НІ. І на це є кілька залізобетонних (за українськими мірками) причин.
1. Синдром “Раптової втрати пам’яті архіву”
В Україні є чудова традиція. Щойно правоохоронні органи або суд починають цікавитися документами “поважних людей”, архіви починають жити своїм, вкрай небезпечним життям. Там обов’язково прориває трубу з окропом. Або ж стається коротке замикання. Ми не здивуємось, якщо Рада адвокатів Закарпатської області повідомить суд, що всі документи за 2006-2007 роки випадково з’їла міль-мутант. Немає папірця — немає доказів недостовірності.
2. Бюрократичний пінг-понг
РАУ (Київ) та Рада адвокатів Закарпаття (Ужгород) можуть почати нескінченну гру у відписки. Київ скаже, що формуванням первинних справ займаються регіони, тому всі питання до Закарпаття. Закарпаття відповість, що Реєстр (ЄРАУ) ведеться централізовано, і адміністратор другого рівня — це РАУ, тому питайте у них. Поки вони перекидатимуться цими відписками, пройдуть не те що 10 днів, а всі 10 місяців.
3. Загроза “Ефекту доміно”
Якщо хоча б на мить уявити, що Рада адвокатів чесно зізнається: “Так, Ваша честь, у нас немає диплома Фазекоша за 2006 рік, і стажу в нього не було, а свідоцтво 21/575 взагалі видавалося в інший день іншій особі”, — це стане ядерним вибухом для всієї системи. Подумайте самі: скільки ще таких “фахівців” обліковується в базах? Якщо суд скасує реєстрацію одного з них, це створить небезпечний судовий прецедент. Завтра десятки інших адвокатів можуть бути перевірені під мікроскопом таких принципових людей, як Криворучко та Сікора. А цього НААУ допустити не може. Їхня стабільність тримається на міфі про власну непогрішимість.
4. Зневага до заходів процесуального примусу
Суддя Дору Ю.Ю. в Ухвалі попередив: “у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази… суд застосує до відповідної особи заходи процесуального примусу”. Звучить грізно. Але що таке процесуальний примус для людей, які роками вважають себе недоторканними? Штраф у кілька тисяч гривень? Це смішно для організацій з багатомільйонними бюджетами, сформованими зі щорічних адвокатських внесків. Вони швидше заплатять штраф за “невиконання ухвали”, аніж покажуть документи, які можуть помножити на нуль кар’єру їхнього фігуранта.
Анатомія процесу: Що буде далі?
Отже, Ухвала набрала законної сили з моменту підписання (17 вересня 2026 року) і оскарженню не підлягає. Зворотний відлік 10 днів уже пішов.
Лариса Криворучко блискуче вибудувала лінію атаки, застосувавши зміну предмету позову. Вона довела ситуацію до того цугцвангу, коли будь-який хід відповідачів веде до репутаційних та юридичних втрат:
-
Дадуть документи? Ризикують показати їхню відсутність або фальсифікацію (згадаємо дві дати свідоцтва).
-
Не дадуть документи? Суд (згідно з принципами адміністративного судочинства) може розцінити ненадання доказів суб’єктом владних повноважень на користь позивача. Тобто, суд просто констатує: доказів освіти та законності видачі свідоцтва не надано, а отже, перебування особи в реєстрі є протиправним.
Уявіть масштаб трагедії для пана Фазекоша Олексія Андрійовича, якщо комусь терміново треба запитати, де ж його диплом). Якщо суд ухвалить рішення про зобов’язання виключити всі його дані з Єдиного реєстру адвокатів України, це означатиме кінець не просто адвокатської практики, а цілої епохи місцевого “правосуддя”.
Замість висновку: Зачинені двері адвокатського клубу
Справа № 260/294/26 — це не просто рутинний адміністративний спір. Це лакмусовий папірець для всієї правоохоронної та судової системи України. Чи здатний суддя першої інстанції на Закарпатті довести справу до логічного фіналу і змусити монополіста (НААУ) виконати закон?
Чи дозволять Рада адвокатів Закарпатської області та Рада адвокатів України перетворити себе на посміховисько, розкривши карти, які вони так старанно ховали від Сікори С.І. ще з 2023 року?
Відповідь на поверхні. Адвокатська бюрократія буде опиратися до останнього. Вони наймуть найкращих представників, подадуть десятки клопотань, вигадають неймовірні історії про зникнення архівів. Вони робитимуть усе, окрім одного: простого надання звичайної, нотаріально завіреної копії диплома та підтвердження стажу. Бо іноді найважче довести саме те, чого ніколи не існувало в природі.
Поки судова влада України намагається очиститися, окремі адвокатські об’єднання продовжують жити за правилами закритих елітних клубів, де квиток можна намалювати самому собі. Але завдяки таким людям, як позивачка у цій справі, світло поступово проникає навіть у найтемніші кутки архівів.
Запасаємося попкорном, панове, і чекаємо на 27 вересня 2026 року — день, коли термін надання документів закінчиться. Хоча, як ми вже твердо сказали на початку — дива не станеться. Ілюзія продовжиться.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
