Уявіть собі ситуацію: ви приходите до лікаря з відкритим переломом ноги, кров тече, кістка стирчить, а поважний ескулап у білому халаті замість накладання джгута та гіпсу пропонує вам написати скаргу в «Книгу відгуків та пропозицій» на те, що асфальт на вулиці був занадто твердим. Абсурд? Божевілля? Ні, шановні читачі, це просто звичайний робочий день у Закарпатській обласній прокуратурі.
Сьогодні ми проведемо захопливий, детальний та кричущо саркастичний юридичний аналіз одного геніального документа — листа Закарпатської обласної прокуратури від 07.09.2026 № 09/1-1745-24. Авторка цього епістолярного шедевра — виконуюча обов’язки начальника відділу нагляду Катерина Ткачук. Її відповідь на заяву громадянина про злочин є настільки класичним зразком бюрократичної маніпуляції, правового нігілізму та інституційної кругової поруки, що цей лист варто було б вставити в рамку і повісити в Національній школі суддів та прокурорів з підписом: «Як робити НЕ треба, якщо ви не хочете сісти за ґрати».
Цей документ яскраво, наче неонова вивіска в Лас-Вегасі, демонструє умисне небажання прокуратури виконувати імперативні вимоги Кримінального процесуального кодексу (КПК) України. Давайте ж візьмемо скальпель юриспруденції та зробимо покроковий розбір цієї відвертої посадової самодіяльності, яка межує зі злочином.
Фокус-покус із Заявою про злочин, або Як закон перетворюється на макулатуру
Почнемо з азів, які знає будь-який студент-першокурсник юридичного факультету, але які, очевидно, є таємницею за сімома печатками для пані Ткачук.
Умисна підміна понять та незаконна перекваліфікація — це улюблений вид спорту вітчизняних правоохоронців. Суть проблеми: громадянин подає «Офіційну заяву про вчинення кримінальних правопорушень». Там чорним по білому розписані конкретні статті Кримінального кодексу України: ст. 364 (зловживання владою), ст. 366 (службове підроблення), ст. 367 (службова недбалість), ст. 382 (невиконання судового рішення) та ст. 396 (приховування злочину).
Що робить наша героїня? Дія посадовиці нагадує вуличну магію. К. Ткачук бере цю серйозну заяву і легким рухом руки довільно перекваліфіковує її на звичайнісіньке «звернення… щодо неналежного досудового розслідування та процесуального керівництва». Вуаля! Злочину більше немає, є лише «звернення стурбованого громадянина».
Юридична оцінка цього цирку: Це не просто помилка, це грубе, цинічне та свідоме порушення ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України. Закон (той самий, який прокурори нібито мають захищати) категорично забороняє органам прокуратури чи поліції оцінювати обґрунтованість заяви про злочин до моменту внесення відомостей в ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань). Ткачук здійснила геніальну підміну правових режимів: замість суворого розгляду в порядку кримінального судочинства, вона перевела документ у розслаблену площину Закону України «Про звернення громадян». А це, панове, вже пахне не просто некомпетентністю. Це свідомий посадовий злочин, а саме — приховування злочину (ст. 396 КК України). Чи розуміла вона, що робить? Безумовно. Але кругова порука — дама вимоглива.
Конфлікт інтересів? Ні, не чули! Ужгородська окружна прокуратура перевіряє сама себе
Якщо ви думали, що на підміні понять таланти нашої в.о. начальника відділу закінчуються, ви глибоко помиляєтесь. Далі починається справжня комедія абсурду, від якої Франц Кафка нервово курив би в кутку.
Кричущий конфлікт інтересів та порушення правил підслідності. Заява про злочин від 01.09.2026 містила прямі, конкретні звинувачення на адресу цілком реальних процесуальних прокурорів Ужгородської окружної прокуратури — панів Копрушака, Мирошниченка та Поповича. Громадянин вимагає відкрити проти них кримінальні справи за фальсифікації та саботаж.
І куди ж К. Ткачук направляє цю заяву для розгляду? Бінго! Вона направляє її… до тієї ж самої Ужгородської окружної прокуратури!
Юридична оцінка: Це все одно, що доручити вовкам розслідувати справу про зникнення овець у кошарі, та ще й призначити їх головними суддями. Направлення скарги в той самий орган, дії посадових осіб якого оскаржуються, є нахабним і прямим порушенням ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Ця стаття буквально кричить: ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ направляти скарги органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються!
Крім того, це плювок в обличчя принципам об’єктивності та неупередженості, які (принаймні на папері) закріплені у ст. 9 КПК України. Фактично, Ткачук передала справу на розправу тим самим людям, яких заявник звинувачує у кримінальних правопорушеннях. «Розберіться там самі з тим, хто на вас скаржиться», — ніби натякає Закарпатська обласна прокуратура. Чи це безграмотність? Ні, це продуманий захист своїх.
Дисциплінарна відповідальність замість тюрми: майстер-клас від Катерини Ткачук
Третій акт нашого марлезонського балету стосується покарання. Коли мова йде про звичайного громадянина, який вкрав шоколадку в супермаркеті, прокуратура вимагатиме найсуворішої кари. Але коли йдеться про своїх колег, які підозрюються у підробці документів та невиконанні рішень суду, прокурорське серце тане від милосердя.
Підміна кримінальної відповідальності на дисциплінарну. Значну частину свого відмовного листа (від 07.09.2026 № 09/1-1745-24) пані Ткачук щедро присвячує роз’ясненню того, як притягнути прокурора до дисциплінарної відповідальності через КДКП (Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів) згідно із Законом України «Про прокуратуру». Як мило з її боку провести таку безплатну юридичну консультацію!
Юридична оцінка: Ось тільки є один маааленький нюанс. Дисциплінарне провадження жодним чином не замінює і не скасовує кримінальне! Це паралельні реальності. Якщо прокурор прийшов на роботу без краватки або нахамив у коридорі — це дисциплінарка. Але якщо прокурор умисно не виконує рішення суду (ст. 382 ККУ) або зухвало фальсифікує матеріали справи (ст. 366 ККУ) — це, шановні, тяжкі склади кримінальних злочинів, за які передбачена цілком реальна в’язниця, а не просто “догана” із занесенням в особову справу.
Ткачук у своєму листі застосовує брудний психологічний прийом: вона намагається переконати заявника, що криміналу тут апріорі немає, а є лише підстави посварити прокурорів пальчиком на комісії. Тим самим вона створює штучні перешкоди для доступу людини до правосуддя. Це свідомий саботаж роботи правоохоронної системи зсередини, який чудово описується у звітах правозахисних організацій щодо стану корупції в Україні.
Правовий нігілізм як стиль життя: маніпуляції зі статтями 303-307 КПК України
На завершення свого шедеврального листа Катерина Ткачук вирішила добити заявника “законними” порадами, продемонструвавши вищий пілотаж викривлення судових механізмів.
Викривлення механізму судового оскарження. Дія посадовиці полягає в тому, що вона поблажливо вказує заявнику: мовляв, якщо вам щось не подобається, йдіть і оскаржуйте дії прокурорів до слідчого судді в рамках чинного (старого) кримінального провадження (№ 12023078040000715), керуючись статтями 303-307 КПК.
Юридична оцінка: Це навіть не маніпуляція, це відверта брехня в офіційному документі. У чому фокус? Заявник скаржився не просто на якісь дрібні процесуальні дії (типу слідчий не допитав свідка) в рамках старого провадження. Громадянин чітко заявив про вчинення нових, самостійних закінчених злочинів посадовими особами! Фальсифікація постанови та умисний саботаж ухвали суду — це не “недопрацювання”, це злочини проти правосуддя.
Такі факти не можуть розглядатися просто як скарга слідчому судді у старій справі. Згідно із законом, вони підлягають обов’язковій та самостійній реєстрації в ЄРДР у вигляді нового кримінального провадження. І розслідувати це має вже не поліція і не місцеві прокурори, а Державне бюро розслідувань (ДБР), оскільки фігурантами є спецсуб’єкти — самі прокурори. Відправляючи людину до слідчого судді скаржитися на “процесуальні порушення”, Ткачук рятує своїх колег Ужгородської прокуратури від реального кримінального переслідування з боку ДБР.
Закарпатська обласна прокуратура: інституційна кругова порука чи тотальна некомпетентність?
Отже, повертаючись до нашого головного питання: чи вартує тримати в прокуратурі працівника Катерину Ткачук?
Якщо оцінювати її дії з погляду захисту інтересів мафіозного прокурорського клану, де рука руку миє, то пані Ткачук — безцінний кадр! Вона віртуозно жонглює законами, підміняє поняття, переводить кримінал у дисциплінарку та відправляє скарги на розгляд самим порушникам. За таку відданість “системі” їй треба давати медаль.
Але якщо ми згадаємо, що Україна позиціює себе як правова європейська держава, а прокуратура існує на податки громадян для того, щоб захищати закон, а не покривати злочинців у погонах, то висновок стає очевидним. Лист від 07.09.2026 № 09/1-1745-24 — це вирок самій системі. Це розписка у професійній деградації.
Такі листи — це не просто відписки. Це інструменти, якими вбивається віра громадян у справедливість. І поки такі “фахівці”, які плутають Закон про звернення громадян із Кримінальним процесуальним кодексом, обіймають керівні посади у відділах нагляду, жодної законності в Закарпатській (та й не тільки) області ми не побачимо.
Тому питання до керівництва Офісу Генерального прокурора залишається відкритим: вам дійсно потрібні такі “кадри”, які своїми підписами документують власні службові злочини, чи час вже провести тотальну чистку авгієвих стаєнь обласних прокуратур? Сподіваємось, ДБР прочитає цей лікбез значно уважніше, ніж пані Ткачук читає Кримінальний процесуальний кодекс України.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”