Коли ви спостерігаєте за українською правоохоронною системою, іноді здається, що ви дивитесь низькобюджетний трагікомічний серіал. Сюжетні лінії настільки абсурдні, що сценаристам Голлівуду залишається лише нервово курити в кутку.
Погляньмо на столицю. Київський політикум трясе від юридичного сюрреалізму. Все почалося з того, що Антикорупційні органи заявили про викриття корупції в Генпрокуратурі, і все це відбувалося гучно, з помпою, на тлі спецоперації НАБУ і САП “Карфаген”. Нерви у високих кабінетах здали настільки, що Гепрокурор підписав підозру директору НАБУ — крок, який увійде в аннали інституційного самогубства. Напруга зростала, і Підозру Семену Кривоносу Кравченко підписав 13 вересня.
Спостерігаючи за цією відвертою шизофренією, в офісі президента прокоментували, що генпрокурор “зійшов з розуму”. Скандал набирав міжнародних обертів, а глава офісу Буданов заявив, що скандал “шкодить іміджу України”. Зрештою, розв’язка була неминучою: Президент Зеленський вніс подання про відставку Кравченка.
І хоча лише 7 вересня генпрокурор Кравченко подав у відставку, наш герой вирішив не чекати на оплески депутатів у сесійній залі. Ще до голосування про його відставку Кравченко виїхав за кордон, звідки надіслав усім палкий привіт, адже він стверджує, що перебуває у плановому відрядженні. Завіса. Столичні пристрасті вирують.
Закарпатська “тиха гавань”: Секрет прокурорського спокою
Але поки в Києві летять голови та руйнуються кар’єри, на благословенних теренах історичної Підкарпатської Русі, нинішнього Закарпаття, панує абсолютна, майже цвинтарна стабільність. Тут, у затишних кабінетах Ужгорода, час зупинився.
Постає цілком логічне запитання: якщо столичний шеф подав у відставку, то чому ж не подає у відставку керівник Закарпатської обласної прокуратури МИрослав Пацкан? Відповідь на це питання проста, елегантна і смердить корупційним болотом.
Річ у тім, що дружина пана прокурора є поважною адвокаткою. І свій “квиток у професію” (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю) вона отримала з рук такого собі Олексія Фазекоша — людини, яка вже багато років беззмінно (і, як виявляється, беззаконно) іменує себе Головою Ради адвокатів Закарпатської області.
Проблема лише в одному: пан Фазекош — не адвокат.
Визнати той факт, що Голова Ради адвокатів є банальним самозванцем, означає запустити ефект доміно. Якщо Фазекош — фальшивка, то що робити з усіма тими сотнями свідоцтв, які він роздавав направо і наліво роками? Що робити зі статусом дружини обласного прокурора? Правильно: захищати самозванця за будь-яку ціну. І саме тут починається найцікавіша частина нашої історії — хроніка поліцейсько-прокурорського фокус-покусу.
Анатомія однієї фальсифікації: Як історик став головним юристом
Включім елементарну логіку та трохи математики. У далекому 2006 році (а саме 21 грудня 2006 року) Олексій Фазекош нібито отримує свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/575.
Згідно з імперативними вимогами Закону України «Про адвокатуру» (редакції 1992 року), адвокатом могла бути особа, яка має вищу юридичну освіту та стаж роботи у галузі права не менше двох років.
А тепер увага, магія! У 2006 році пан Фазекош мав аж два дипломи Ужгородського національного університету:
1. Диплом бакалавра історії (2004 рік).
2. Диплом бакалавра міжнародних відносин (липень 2006 року).
Юридичною освітою там навіть не пахло. Свій перший юридичний диплом (бакалавра права) він отримав лише у липні 2008 року. Тобто, через півтора року після того, як нібито став адвокатом! Уявіть собі хірурга, який спочатку робить вам операцію на серці, а диплом медичного університету отримує через два роки. Сюрреалізм? Ні, закарпатська адвокатура!
Крім того, термін повноважень голови Ради адвокатів регіону становить рівно 5 років. Фазекош “пересидів” свій другий термін, який закінчився ще у жовтні 2022 року. Але навіщо звертати увагу на такі дрібниці, коли в тебе є “дах” в прокуратурі?
Команда “Рятувальник”: Дізнавач Салтиков та його прокурорський ансамбль
Коли 6 жовтня 2023 року за моєю офіційною заявою все ж таки було відкрито кримінальне провадження №12023078040000715 за фактами підробки документів та самовільного присвоєння владних повноважень (ст. 358 та ст. 353 КК України), система увімкнула інстинкт самозбереження.
До справи під’єдналися справжні віртуози процесуальної алхімії: дізнавач Ужгородського РУП ГУНП С. С. Салтиков під пильним керівництвом процесуальних прокурорів Ужгородської окружної прокуратури Т. Г. Копрушака, Д. О. Мирошниченка та В. Я. Поповича.
Їхнє завдання було простим: “злити” справу. 26 грудня 2025 року вони виносять постанову про закриття кримінального провадження. І ця постанова — це не просто юридичний документ, це шедевр “ненаукової фантастики”, який заслуговує на окрему Пулітцерівську премію з брехні.
Ось лише кілька перлин з цього твору мистецтва дізнавача Салтикова:
Фокус перший: “Повстання мерців” (Судове рішення, якого немає) Дізнавач обґрунтовує законність статусу Фазекоша посиланням на постанову Мукачівського суду від 2010 року. Геніально! Але Салтиков “забув” вказати малесеньку деталь: це рішення було повністю скасоване Вищим адміністративним судом України ще 17 червня 2015 року. Використовувати скасоване судове рішення як доказ — це пряма стаття 366 ККУ (Службове підроблення). А вишенька на торті? Суддя Заборовський, який виніс це нині скасоване рішення на користь Фазекоша, рівно через 14 днів після суду сам пішов складати іспит на адвоката в одній групі з… барабанний дріб… самим Фазекошем! Збіг? Звісно.
Фокус другий: Справа-привид Салтиков у постанові пише, що колись міліція вже перевіряла Фазекоша у кримінальній справі № 2101910 і нічого не знайшла. Але офіційні реєстри МВС та прокуратури кажуть, що такої справи ніколи не існувало. Дізнавач просто вигадав номер справи з повітря, щоб надати своїй постанові ваги.
Фокус третій: Операція “Вкрадений сейф” Як пояснити той факт, що Фазекош нікому не може показати оригінал свого свідоцтва за 2006 рік? Дуже просто! У постанові дізнавача з’являється драматична історія з 2008 року про те, як з квартири родичів Фазекоша вкрали металевий ящик з грошима та документами. Немає свідоцтва — бо вкрали! Собака з’їв домашнє завдання. Рівень відмазки — третій клас середньої школи.
Фокус четвертий: Хакери в мантіях А як же бути з Єдиним реєстром адвокатів (ЄРАУ)? Як довести, що номер свідоцтва № 21/575 взагалі існував у природі? Дізнавач приховав лист від Національної асоціації адвокатів, де чорним по білому написано, що Фазекоша внесли в базу лише у 2013 році на підставі його власної заяви, без жодних первинних документів! Ба більше, оригінальне свідоцтво під цим номером належить нинішній судді Ужгородського міськрайонного суду Логойді І.В. Щоб приховати цей конфуз, профайл судді в електронній базі просто “хакнули”, підмінивши їй номер свідоцтва, щоб він збігався з іншим адвокатом.
Суд скасовує, а поліція… ігнорує
Цей театр абсурду не витримав навіть суд. 2 січня 2026 року слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду О.В. Голяна своїм рішенням повністю рознесла цю сфальсифіковану постанову вщент. Суддя прямим текстом вказала, що висновки дізнавача “мають характер узагальненого твердження та не ґрунтуються на мотивованій оцінці доказів”, скасувала закриття справи та зобов’язала поновити розслідування.
Здавалося б, справедливість торжествує? Розслідування триває? Аж ніяк!
Тут ми стикаємося з найвищим рівнем правового нігілізму (а юридичною мовою — зі ст. 382 КК України, умисне невиконання судового рішення). Протягом понад 8 місяців після рішення суду дізнавач Салтиков та “наглядаючі” прокурори Копрушак, Мирошниченко і Попович не зробили… ні-чо-го. Жодної слідчої дії. Вони просто поклали ухвалу суду під стос паперів та вдали, що її не існує.
Епілог: Мистецтво прокурорського пінг-понгу
У вересні 2026 року, бачачи цей відвертий саботаж та кругову поруку, я звернувся з детальною Заявою про злочин на самих дізнавачів та прокурорів. З вимогою внести дані до ЄРДР щодо службового підроблення (ст. 366), невиконання рішення суду (ст. 382), зловживання владою (ст. 364) та приховування злочину (ст. 396). Доказова база на 13 аркушах з додатками: від дипломів історика до відповідей з університетів та судів.
І що ви думаєте зробила Закарпатська обласна прокуратура, очолювана паном Пацканом? Вони продемонстрували найвищий пілотаж бюрократичного пінг-понгу.
Перший заступник керівника обласної прокуратури Андрій Турбар
Перший заступник керівника обласної прокуратури Андрій Турбар замість того, щоб зареєструвати провадження проти своїх підлеглих, пише геніальну відписку: «Направляю за належністю звернення… у частині можливого вчинення кримінального правопорушення дізнавачем… до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові… Розгляд звернення прошу провести у відповідності до вимог законодавства…»
Перекладаючи з чиновницької на людську: “Ми своїх прокурорів чіпати не будемо, а поліцейського скидаємо на Львів, хай там розбираються, може, десь по дорозі папірець і загубиться”.
Ось така у нас поліція. Ось така у нас Закарпатська прокуратура. Замість того щоб вичистити свої ряди від фальсифікаторів, очистити адвокатуру від самозванців з дипломами істориків, наші “доблесні” правоохоронці продовжують імітацію бурхливої діяльності. Вони продукують відписки, покривають один одного і намертво тримаються за свої крісла.
Тож повертаючись до нашого першого питання: можливо, панове прокурори та дізнавачі, якщо у вас не вистачає професіоналізму та мужності виконувати закон, варто наслідувати приклад столичного керівництва? Напишіть заяви. Звільніть кабінети. А оскільки країні зараз дуже потрібні люди, здатні місяцями сидіти в засідці (у вашому випадку — в кабінеті) та відбивати паперові атаки, то, можливо, вам пора зайняти чергу в ТЦК? Здається, там ваш талант до імітації та окопної кругової поруки принесе значно більше користі державі, ніж у системі правосуддя.
Степан Сікора,
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”