Справа Фазекоша & Салтикова: Як закарпатські правоохоронці перетворили досудове розслідування на процесуальний саботаж

Правосуддя — річ крихка. Але в окремо взятому куточку Закарпаття воно вже давно перетворилося на імпресіоністичний театр абсурду, де процесуальні норми Кримінального процесуального кодексу України викривляються до невпізнаваності, а держслужбовці в погонах демонструють дивовижні трюки з «непомічання» задокументованих кримінальних правопорушень.

Коли шеф-редактор видання «Фенікс-Слово» Степан Ілліч Сікора звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин щодо “юриспруденційного феєрверку” громадянина Олексія Андрійовича Фазекоша, здавалося, що справа вирішиться за пару робочих днів. Адже докази були настільки вичерпними та прямими, що для кваліфікації за ст. 358 (підроблення документів) та ст. 353 КК України (самовільне присвоєння владних повноважень) достатньо було просто порівняти календарні дати у дипломах та законі.

Проте замість всебічного, неупередженого розслідування ми побачили виставку процесуальної акробатики від дізнавача Сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції Сергія Сергійовича Салтикова, капітана поліції М. І. Поляка та цілої плеяди процесуальних керівників Ужгородської окружної прокуратури — Т. Г. Копрушака, Д. О. Мирошниченка та В. Я. Поповича.

Цей аналітичний матеріал — детальний розбір того, як офіційні особи, які складали присягу на вірність українському народові, вступили у процесуальну змову з фігурантом, заплющили очі на фальсифікацію державних баз даних та відверто саботують рішення суду.

Хроніка однієї «адвокатської» містифікації: як історик став «юристом» за два роки до диплома

Щоб зрозуміти весь комізм і водночас трагізм ситуації, звернімося до хронології та фактів, які лежать у первинному кримінальному провадженні № 12023078040000715 від 06.10.2023 року.

Олексій Андрійович Фазекош протягом багатьох років позиціює себе як голова Ради адвокатів Закарпатської області. Поважна посада, високий статус, публічні виступи про верховенство права. Однак усе це глянцеве фасадне будівництво спирається на «фундамент», виготовлений із сухого повітря та паперової магії — Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/575, нібито видане Закарпатською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (КДКА) 21 грудня 2006 року.

А тепер відкриваємо нормативно-правову базу та арифметику першого класу. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 № 2887-XII (чинного на момент грудневих подій 2006 року):

«Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України… стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України».

Що ж ми бачимо в освітньому багажі пана Фазекоша станом на 21 грудня 2006 року? Офіційні документи ДВНЗ «Ужгородський національний університет» фіксують наступний набір регалій:

1. Диплом бакалавра історії: Серія АК № 24022308 від 30 червня 2004 року.

2. Диплом бакалавра міжнародних відносин (спеціалізація «країнознавство»): Серія АК № 28508797 від 01 липня 2006 року.

Жоден із цих дипломів не є юридичною освітою. Історик та країнознавець — це чудово для проведення екскурсій чи викладання в школі, але абсолютно недостатньо для того, щоб захищати людей у суді чи очолювати обласну адвокатуру. Першу юридичну освіту пан Фазекош здобув лише через роки:

• Диплом бакалавра права: Серія АК № 34853476 від 05 липня 2008 року (через 1,5 року після «видачі» свідоцтва!).

• Диплом спеціаліста з правознавства: Серія С18 № 038050 від 28 листопада 2009 року (через 3 роки!).

Виникає чарівне юридичне питання: яким чином КДКА у грудні 2006 року могла видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю особі, яка не мала вищої юридичної освіти та необхідного дворічного стажу в галузі права? Відповідь одна: видача свідоцтва була юридично та фізично неможливою, а сам документ є свідомо підробленим (предмет злочину за ст. 358 КК України).

Більше того, термін перебування пана Фазекоша на посаді голови Ради адвокатів Закарпатської області (навіть якби його статус був законним) вичерпався ще у жовтні 2022 року. Відповідно до імперативних вимог статей 48, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, голова Ради може обиратися чітко на 5 років і не більше ніж на два строки поспіль (1-й строк: 2012–2017 рр., 2-й строк: 2017–2022 рр.). Але наш героїчний фігурант понад три роки самовільно здійснює присвоєння владних та розпорядчих повноважень, що прямо підпадає під ч. 1 ст. 353 КК України.

Вісім “смертних гріхів” дізнавача Салтикова: анатомія службового підроблення та процесуальної сліпоти

Замість того щоб розслідувати цей наочний феномен, дізнавач СД Ужгородського РУП лейтенант Сергій Салтиков 26 грудня 2025 року виніс Постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (за відсутністю складу злочину).

Аналіз цього процесуального «шедевра» показує, що це не просто професійна некомпетентність чи службова недбалість (ст. 367 КК України). Це пряме, умисне службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України) та зловживання владою (ч. 2 ст. 364 КК України). Розберемо вісім ключових маніпуляцій, закладених у постанову поліцейського.

Пункт 1. Посилання на скасоване судове рішення та приховування конфлікту інтересів

• У постанові поліції: Дізнавач посилається на допит Фазекоша О.А. від 17.10.2023, де останній заявляє, що його статус адвоката нібито підтверджено постановою Мукачівського міськрайонного суду від 25.06.2010 у справі № 2а-930/10.

• Реальність та злочин: Дізнавач Салтиков С.С. свідомо приховав факт того, що ця постанова Мукачівського суду та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 були ПОВНІСТЮ СКАСОВАНІ Ухвалою Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) від 17 червня 2015 року у справі № К/800/7162/15.

• Відповідно до ст. 82 КАС України, скасований акт повністю втрачає юридичну силу і не може слугувати доказом. Внесення дізнавачем до офіційного документа посилання на скасоване рішення як на беззаперечний факт — це класичний склад злочину за ч. 1 ст. 366 КК України. Ба більше, приховано цинічний корупційний факт: суддя Мукачівського суду В. С. Заборовський, який 25.06.2010 ухвалював це рішення, вже через 14 днів (09.07.2010) сам складав іспит на адвоката в КДКА Закарпатської області в одній групі з… Фазекошем О.А. (Протокол КДКА № 2 від 09.07.2010).

Пункт 2. Містичний фантом: посилання на неіснуючу справу № 2101910

• У постанові поліції: Стверджується, що ГУ МВС України в Закарпатській області закрило кримінальну справу № 2101910 за ч. 1 ст. 358 КК України щодо Фазекоша О.А.

• Реальність та злочин: Офіційними перевірками за реєстрами досудових розслідувань доведено: кримінальної справи № 2101910 за ч. 1 ст. 358 КК України не існувало в природі. Дізнавач вигадав і вніс до постанови процесуальний фантом, щоб створити ілюзію «раніше перевірених фактів».

Пункт 3. Підміна складу КДКА 2006 року та ігнорування свідчень справжнього голови

• У постанові поліції: Цитуються свідчення Немеша П.Ф. від 01.03.2024, який стверджує, що у 2006 році він очолював КДКА Закарпатської області та особисто видавав свідоцтво Фазекошу О.А.

• Реальність та злочин: У 2006 році головою КДКА Закарпатської області був Віктор Васильович Бедь, а не П.Ф. Немеш! Справжній голова КДКА 2006 року В.В. Бедь дав чіткі свідчення про відсутність у Фазекоша підстав для отримання статусу. Однак дізнавач Салтиков С.С. умисно вилучив свідчення Бедя В.В. із матеріалів та підставив завідомо неправдиві свідчення Немеша П.Ф. (що тягне за собою ст. 384 КК України для свідка та ст. 366 КК України для дізнавача).

Клонування реєстрів та заміна суддівських свідоцтв: хакерство на службі у «бездипломного» голови

Особливе місце в цій системній фальсифікації посідає епопея з Єдиним реєстром адвокатів України (ЄРАУ). Дізнавач у своїй постанові бадьоро зазначає, що профайл Фазекоша О.А. наявний в ЄРАУ на підставі «рішення КДКА № 190/93 від 21.12.2006».

Проте що виявилося під час перевірки первинних документів?

Джерело доказів	Офіційно встановлений факт	Процесуальний висновок
Лист Секретаріату НААУ (вих. № 3260/0/1-24, підпис В. Красника)	Відомості про Фазекоша О.А. внесені до ЄРАУ лише 18.02.2013 оператором В.М. Шитюк за звичайною заявою, без жодного первинного документа.	Внесення даних до державних баз відбулося без правових підстав.
Архіви НААУ та КДКА	Повністю ВІДСУТНІ: протокол іспитів, рішення КДКА № 190/93, текст Присяги адвоката Фазекоша О.А.	Документального підтвердження складання іспитів не існує.
Пояснення судді І. В. Логойди до ВРП (від 28.03.2024)	Оригінальне Свідоцтво № 21/575 від 04.01.2007 належить судді Ужгородського міськрайонного суду Логойді Ірині Володимирівні, видане головою КДКА В. В. Бедем (посвідчення № 224).	Номер свідоцтва Фазекоша був банально вкрадений у діючої судді.

А тепер увага: як керівництво адвокатури намагалося приховати факт накладення реквізитів судді Логойди І.В. та Фазекоша О.А.? Вони вдалися до електронного клонування!

У базі даних ЄРАУ профайл судді Логойди І.В. було підроблено: її номер свідоцтва примусово змінили на № 21/574, що можна побачити в її в профайлі ЄРАУ.  Тим самим її реквізити продублювали з профайлом іншого реального адвоката — Продана Василя Степановича, що зафіксовано в в профайлах ЄРАУ.

Дізнавач Салтиков С.С. бачив ці розбіжності, але волів «не помітити» фальсифікації центрального державного реєстру, як і інші матеріали, оприлюднені в публічних розслідуваннях щодо архівних реєстрів Міністерства юстиції.

Інсценування «крадіжки» та розіграш із «Фозекошем»

Коли стало зрозуміло, що оригіналу свідоцтва 2006 року показати ніхто не може, в хід пішли класичні схеми з минулого:

1. Інсценування крадіжки (справа № 21041208 від 10.12.2008): Було подано заяву про те, що з квартири Н.Ф. Фазикош нібито викрали металевий ящик з грошима та «документами на ім’я Фазекоша О.А.». Приватна заява про крадіжку без наявності записів у реєстрі Мін’юсту була використана як виправдання відсутності паперового оригіналу.

2. Афера з дублікатом на прізвище «Фозекош»: 24.12.2008 головою КДКА О.В. Павліченко видано дублікат свідоцтва № 21/575 особам на прізвище «Фозекош О.А.» з печаткою неіснуючого за статутом органу. А вже 16.11.2009 рішенням КДКА цей дублікат та саме свідоцтво було анульовано. І не через «помилку в прізвищі», як збрехав у своїй постанові дізнавач Салтиков, а з чітким формулюванням: «як такі, що виготовлені з порушенням вимог ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” (через відсутність вищої юридичної освіти)».

Обов’язковість судового рішення? Ні, не чули: як поліція та прокуратура 8 місяців ігнорують ухвалу суду

Законність, здавалося б, мала перемогти наприкінці 2025 року. 29 грудня 2025 року потерпілий В. М. Хабібуллін за активної участі заявника С. І. Сікори подав скаргу на постанову дізнавача від 26.12.2025 в порядку ст. 303 КПК України.

02 січня 2026 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі слідчого судді О. В. Голяни виніс Ухвалу по справі №308/2714/24, якою скаргу задовольнив у повному обсязі.

З витягу Ухвали судді Голяни О.В. від 02.01.2026 року:

«З аналізу постанови дізнавача вбачається, що висновок про відсутність у діях Фазекоша О.А. ознак кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 353 та ч. 1 ст. 358 КК України має характер узагальненого підсумкового твердження та не ґрунтується на мотивованій оцінці зібраних доказів… Постанову дізнавача про закриття кримінального провадження — скасувати. Матеріали кримінального провадження повернути для продовження досудового розслідування».

Здавалося б, є імперативна ухвала суду, яка набрала законної сили. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 21, 533 КПК України, виконання судового рішення є обов’язковим для всіх державних органів.

Але що роблять дізнавач Сергій Салтиков та процесуальні прокурори Ужгородської окружної прокуратури? Станом на вересень 2026 року (протягом понад 8 місяців поспіль!) вони:

• Не провели ЖОДНОЇ слідчої (розшукової) дії;

• Не виконали ЖОДНОЇ вказівки слідчого судді;

• Повністю саботують відновлене досудове розслідування.

Це вже не просто недбалість. Це прямий, умисний склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 382 КК України — умисне невиконання службовою особою ухвали суду, що набрала законної сили.

Кваліфікація злочинів: від службового підроблення до приховування злочинів

Зібравши у єдину картину дії дізнавача СД Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції Салтикова С. С., капітана поліції Поляка М. І. та процесуальних прокурорів Копрушака Т. Г., Мирошниченка Д. О. і Поповича В. Я., маємо чітку кримінально-правову кваліфікацію їхнього спільного процесуального доробку:

Стаття КК України	Суб’єкти злочину	Конкретні злочинні дії та прояви
ч. 1 ст. 366   (Службове підроблення)	Дізнавач Салтиков С.С., процесуальні прокурори	Внесення до Постанови від 26.12.2025 завідомо неправдивих відомостей (посилання на скасовану ВАСУ постанову Мукачівського суду, вигадану справу № 2101910, фальсифікований склад КДКА).
ч. 2 ст. 382   (Невиконання судового рішення)	Дізнавач Салтиков С.С., процесуальні прокурори	Свідомий саботаж та умисне невиконання Ухвали слідчого судді від 02.01.2026 у справі № 308/2714/24 протягом понад 8 місяців.
ч. 2 ст. 364   (Зловживання владою або службовим становищем)	Дізнавач, прокурори Ужгородської окружної прокуратури	Використання службових повноважень всупереч інтересам служби з метою надання неправомірної вигоди О. Фазекошу та звільнення його від відповідальності.
ч. 2 ст. 367   (Службова недбалість)	Дізнавач, прокурори	Неналежне виконання службових обов’язків, що завдало істотної шкоди правам потерпілого та авторитету державних органів.
ч. 1 ст. 396   (Приховування злочину)	Дізнавач, прокурори	Заздалегідь не обіцяне приховування тяжких злочинів (підробки документів, захоплення державних реєстрів та самовільного присвоєння владних повноважень).

Офіційні вимоги до ДБР, ОДП та ДВН НПУ: час зупинити закарпатську процесуальну кругову поруку

Зважаючи на те, що на місцевому рівні в Ужгороді утворився міцний процесуальний симбіоз між фігурантом, поліцією та окружною прокуратурою, шеф-редактор інтернет-видання «Фенікс-Слово» Степан Ілліч Сікора направив Офіційні заяви про злочин у порядку ст. 214 КПК України до вищих контролюючих та інстанційних органів:

1. Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові (м. Львів, вул. Личаківська, 81, sdz@lv.dbr.gov.ua) — як органу, підслідному щодо злочинів правоохоронців та прокурорів Закарпатської області.

2. Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, 13/15, zvernenya@gp.gov.ua) — для вилучення справи та забезпечення належного нагляду.

3. Керівникові Закарпатської обласної прокуратури (м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2.5, zvern@zak.gp.gov.ua) — в порядку ст. 36, 37 КПК України щодо зміни підслідності та виключення ужгородських прокурорів зі справи.

4. Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (м. Київ, вул. Акад. Богомольця, 10, info@dis.np.gov.ua) — для проведення службового розслідування відносно лейтенанта Салтикова С.С. та капітана Поляка М.І.

5. Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів (КДКП) (м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-Б, info@kdkp.gov.ua) — для притягнення прокурорів Копрушака Т.Г., Мирошниченка Д.О. та Поповича В.Я. до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посад.

Ключові вимоги Заявника:

1. Невідкладно (протягом 24 годин) внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 396 КК України відносно дізнавача Салтикова С.С. та процесуальних прокурорів Ужгородської окружної прокуратури.

2. Надати Витяг з ЄРДР заявникові та визнати Степана Ілліча Сікору потерпілим у нововідкритому кримінальному провадженні з врученням пам’ятки про права.

3. Передати підслідність слідчим ТУ ДБР у м. Львові для проведення незалежного розслідування без ужгородського впливу.

4. Відсторонити дізнавача Салтикова С.С. від виконання службових обов’язків на час досудового розслідування.

5. Вилучити матеріали кримінального провадження № 12023078040000715 з Ужгородського РУП для проведення незалежних судово-почеркознавчих, технічних та процесуальних експертиз.

Правосуддя не може бути вибірковим, а державні реєстри не повинні ставати майданчиком для комп’ютерних фокусів на користь осіб без відповідної освіти. Ми продовжуємо стежити за перебігом цієї резонансної справи та вимагаємо від Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора безапеляційного дотримання вимог закону.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”