Українська антикорупційна архітектура знову опинилася в центрі гострого міжвідомчого протистояння. Нещодавно суддя Шевченківського районного суду Києва Юлія Матвєєва ухвалила важливе рішення: вона не задовольнила клопотання слідчого Служби безпеки України щодо надання доступу до внутрішньої системи документообігу Вищого антикорупційного суду. Зовні ця подія може здатися пересічною судовою ухвалою, однак за нею ховається чергова масштабна спроба підірвати незалежність ключових антикорупційних інституцій.
Кулуарні ігри проти прозорості: що саме намагалася отримати СБУ?
Система документообігу ВАКС — це серце антикорупційного правосуддя. Саме тут акумулюються усі клопотання детективів Національного антикорупційного бюро, включно з ордерами на обшуки, запитами на арешт майна, проведення негласних слідчих дій та процесуальними рішеннями.
Якби доступ СБУ до ВАКС був наданий, це створило б колосальний ризик витоку секретної інформації. Представники спецслужби отримали б змогу в режимі реального часу бачити, проти кого з високопосадовців детектив готує слідчі дії. Це дало б можливість завчасно попереджати потенційних фігурантів топрозслідувань, фактично нівелюючи місяці або навіть роки таємної роботи слідчих.
Засекречений процес та усунення НАБУ: аналіз маніпулятивних тактик
Попри те, що суддя відмовила в головній вимозі, сам процес розгляду залишив чимало тривожних сигналів. Слідчий СБУ подав клопотання про закриття судового засідання, прикриваючись потребою збереження таємниці досудового розслідування. Він стверджував, що присутність вільних слухачів та громадськості може зашкодити інтересам провадження, висловлюючи щире здивування тим, чому суспільство взагалі цікавиться цією справою.
Суддя Юлія Матвєєва це клопотання задовольнила і перевела розгляд у закритий режим. Більше того, представника НАБУ взагалі не долучили до процесу як учасника справи, аргументуючи це тим, що бюро формально не є володільцем інформаційної системи суду. Такий підхід продемонстрував юридичну вразливість антикорупційного бюро у процесах, де вирішується доля його ж оперативних таємниць. За оцінками експертів Центру протидії корупції, подібні процедурні маневри дозволяють мінімізувати суспільний контроль за перебігом справ.
Справа на 400 мільйонів АРМА: звідки ростуть корені атаки?
Щоб зрозуміти глибинні мотиви цієї події, варто поглянути на першоджерело кримінального провадження. Клопотання СБУ з’явилося не на порожньому місці — його подали в межах справи, відкритої за заявою фігурантів гучного розслідування НАБУ та САП.
Мова йде про справу щодо заволодіння речовими доказами Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) на суму близько 400 мільйонів гривень. Підозрювані у цій справі заявили про нібито втручання працівників суду в систему ВАКС під час автоматизованого розподілу справ. Використавши цю заяву як привід, спецслужба спробувала вимагати повний доступ до бази даних суду, намагаючись легалізувати масштабне спостереження за діяльністю антикорупційного блоку.
Чому це стосується кожного: ризики для антикорупційного фронту
Рішення судді не надати доступ СБУ до бази даних ВАКС стало важливим бар’єром на шляху неправомірного тиску. Проте ця перемога є лише тимчасовим затишшям. Очевидно, що це далеко не остання спроба обмежити самостійність НАБУ та САП через судові та правоохоронні механізми.
Збереження незалежності судової та слідчої систем антикорупційних органів — це запорука довіри міжнародних партнерів та стійкості держави. Без належного громадського контролю та прозорості будь-які спроби “перевірити” чи “засекретити” роботу ВАКС ризикують перетворитися на інструмент нейтралізації незалежного судочинства в Україні.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”