Історія української судової системи — це нерідко розповідь не про захист прав, а про нескінченний біг по колу, де звичайний громадянин чи підприємець виснажується у бюрократичних пастках. Проте коли крапку в такій історії ставить Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), наслідки стають відчутними для всієї верхівки Феміди. Скандальне рішення від 28 травня 2026 року у справі «Фомічов та ТОВ «Аланд груп» проти України» (заяви № 57804/17 та № 31516/19) стало справжнім вироком «ефективності» вітчизняної судової реформи. Тепер одразу чотирьом суддям Верховного Суду загрожує звільнення за грубе порушення фундаментальних прав людини.
Десятилітнє митарство фермерів: як вилучені 82 тонни зерна зникли в судових лабіринтах
Все розпочалося ще у 2014 році, коли державні органи вилучили у фермерів 82 тонни зерна та блискавично його реалізували. Потерпілі аграрії, намагаючись захистити законну власність, звернулися до суду. Тим самим вони розпочали виснажливий десятирічний марафон, який викрив глибоку системну кризу юрисдикційного розмежування. Замість розгляду справи по суті, державні інституції перетворили судовий захист на бюрократичний пилотяг для часу та ресурсів заявників, як слушно підкреслюється в громадському аналізі справи.
Три кола юрисдикційного пекла: хроніка перекладання відповідальності
Правосуддя для постраждалих перетворилося на цинічний квест:
1. Перше коло (Адміністративне): Суд першої інстанції задовольнив позов фермерів. Однак апеляція скасувала це рішення та закрила провадження. Мотивом слугувало твердження: справа не адміністративна, «йдіть у цивільний суд». Деталі цього процесуального тупика зафіксовані у постанові апеляційного адміністративного суду.
2. Друге коло (Цивільне): Слухняно слідуючи вказівкам, позивачі пройшли районний суд, який знову підтвердив їхню правоту. Проте Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) рішення скасував і провадження знову закрив, запевнивши: «Це господарський спір, йдіть у господарський суд». Показовий нюанс: у колегії, яка ухвалювала цей вердикт, брала участь суддя Світлана Карпенко — нині суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та кандидатка до Вищої ради правосуддя. Ознайомитися з цим текстом можна в ухвалі Вищого спеціалізованого суду.
3. Третє коло (Господарське): На третьому колі аграріям просто відмовили. Крапку в знущанні над процесом поставив Касаційний господарський суд у складі суддів Юрія Чумака, Тетяни Дроботової та Костянтина Пількова, остаточно відхиливши вимоги у постанові Касаційного господарського суду.
Вершина абсурду: як Верховний Суд зробив винними самих потерпілих
Найбільш критичним та абсурдним моментом у цій епопеї стала логіка суддів Верховного Суду. Вони звинуватили самих фермерів у «несвоєчасному зверненні»! Тобто, на думку найвищої судової інстанції країни, винна не державна система, яка роками блукала у власних юрисдикціях та ганяла людей від дверей до дверей, а самі постраждалі, які довірилися рішенням українських судів. Судді процитували декілька прецедентів Страсбурга, однак повністю викривили їхній зміст, продемонструвавши нерозуміння самої суті європейського права.
Фінал Страсбурга та наслідки для Великої Палати: уроки справедливого суду
Європейський суд з прав людини діяв прогнозовано та безкомпромісно. Нагадавши власну сталу практику (зокрема, зразкову справу «Церква села Сосулівка проти України»), ЄСПЛ констатував грубе порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини (право на справедливий суд та доступ до суду).
Система опинилася у глухому куті. Наразі Велика Палата Верховного Суду змушена терміново переглядати всі три справи за виключними обставинами. Для чотирьох суддів Верховного Суду це означає не лише репутаційний крах, а й реальну перспективу звільнення через порушення присяги та грубе нехтування правами людини. Цей кейс — чіткий сигнал: процесуальні пастки та юрисдикційне перекладання провини на громадян більше не пройдуть безкарно.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”