Чому «мовчазна згода» не працює: Апеляційний суд скасував накази ТЦК та військової частини

Вранці — звичайний цивільний громадянин і студент другого курсу, а вже увечері — зарахований до списків особового складу військової частини на посаду курсанта навчального взводу. Історія, яка трапилася 9 березня 2025 року, на перший погляд здається сценарієм для гостросюжетного фільму про бюрократичне свавілля. Проте це реальна правова драма, яка розгорнулася в Запорізькій області та пройшла двохрівневу систему адміністративної юстиції.

В умовах загальної мобілізації державний апарат прагне максимально ефективно комплектувати Збройні Сили України. Водночас законодавець чітко окреслив межі, встановивши захисні бар’єри для окремих категорій громадян, зокрема здобувачів вищої освіти. Коли силові заходи та надмірна квапливість районних ТЦК та СП перетинають межу законності, єдиним арбітром залишається суд.

Розгляд справи №280/1900/25 Третім апеляційним адміністративним судом став показовим юридичним прецедентом. Він демонструє, як правова позиція одного здобувача освіти змогла зламати усталену практику «один день — і в строю», відновивши статус-кво та захистивши фундаментальний принцип верховенства права.

Хроніка одного дня: від затримання до зарахування в списки частини

Двообіг подій 9 березня 2025 року розгортався із застрашливою швидкістю. Молодий чоловік, який здобував освіту за денною формою у Національному університеті «Запорізька політехніка», був доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Того ж дня, без належного з’ясування його правового статусу та наявності підстав для відстрочки, районний ТЦК видав наказ №166 про призов юнака на військову службу під час мобілізації. Логіка процедури мала б передбачати тривалу перевірку документів, надання часу для збору довідок, військово-лікарську комісію з урахуванням медичного анамнезу та внесення даних до реєстрів. Натомість рішення було ухвалено миттєво.

Плутанина та поспіх продовжилися того ж вечора:

• Громадянина оперативно транспортували до пункту призначення.

• Наказом командира військової частини №69 від того ж 9 березня 2025 року його призначили на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону.

• Чоловіка поставили на всі види забезпечення, фактично позбавивши цивільного статусу протягом кількох годин.

З погляду військової бюрократії механізм спрацював бездоганно: людина опинилася в казармі. Проте з погляду українського законодавства відбувся системний злам правових норм. Студент не погодився з роллю беззвучного виконавця протиправних рішень і звернувся за захистом до Запорізького окружного адміністративного суду.

29 квітня 2025 року перша інстанція встановила: призов відбувся з грубим порушенням закону. Суд визнав протиправними та скасував як наказ ТЦК про мобілізацію, так і наказ командира військової частини про зарахування до списків, зобов’язавши останню виключити позивача зі штату. Не погоджуючись із цим, військова частина подала апеляційну скаргу, розраховуючи на те, що факт перебування людини в лавах ЗСУ робить процесуальне повернення назад неможливим.

Правовий фундамент: чому студент мав абсолютне право на відстрочку

Ключовим Каменем спотикання у цій справі стало питання наявності у позивача права на відстрочку від призову. Згідно з приписами статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень у послідовності, визначеній законодавством.

Позивач був зарахований до Запорізької політехніки 2 жовтня 2023 року на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія» для здобуття ступеня бакалавра. Заплановане завершення навчання — 30 червня 2027 року.

Щоб уникнути зловживань та так званих «схем ухилення», держава впровадила чіткий критерій — дотримання послідовності освіти, регламентованої частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Єдиним офіційним підтвердженням цього факту є сформована через Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО) довідка.

У матеріалах справи №280/1900/25 містилася офіційна довідка з ЄДЕБО, у якій чорним по білому зазначалося: поточне здобуття освіти позивачем не порушує послідовності, визначеної законодавством. Тобто за фактом здобуття другого курсу бакалаврату юнак мав безумовне, гарантоване законом право на відстрочку.

Ба більше, колегія суддів апеляційного суду акцентувала на частині восьмій статті 23 Закону про мобілізацію. Ця норма передбачає можливість автоматичного або напівавтоматичного оформлення відстрочки через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі взаємообміну даними між іншими державними реєстрами, у тому числі ЄДЕБО.

ТЦК, ухваливши рішення про мобілізацію того ж дня, фактично знехтував публічними даними державних баз даних. Відсутність паперової заяви з боку студента в момент його примусового перебування у стінах ТЦК не позбавляє його самого юридичного права на відстрочку, адже право виникає в силу закону та наявності відповідного статусу, а не лише внаслідок накладення резолюції військовокомісаром.

Без розшуку та протоколів: чому примусове доставляння до ТЦК виявилася незаконним

Окремої критичної оцінки в рішенні Третього апеляційного адміністративного суду зазнали обставини, за яких студент взагалі опинився в ТЦК 9 березня 2025 року.

Сьогодні процедури військового обліку регулюються Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів №1487. Наявність повноважень у працівників ТЦК чи поліції щодо примусового доставлення особи строго обмежена колом випадків, коли громадянин вчинив адміністративне правопорушення.

Суд детально проаналізував положення статей 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) і дійшов висновків, які руйнують поширену практику раптових затримань:

1. Відсутність звернення до поліції: До матеріалів справи ТЦК не надав жодного офіційного звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача як особи, що вчинила правопорушення.

2. Відсутність статусу в розшуку: Не було подано жодних доказів того, що студент ухилявся від обліку, був оголошений у розшук чи порушував законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку.

3. Наявність військово-облікових документів: Позивач мав при собі тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, видане ще у 2022 році, де стосувалася відмітка про перебування на військовому обліку.

Суд констатував: доставлення чоловіка до ТЦК відбулося за відсутності юридичних підстав та поза процедурою, визначеною Порядком №1487. ТЦК не мав права застосовувати процедуру експрес-мобілізації до особи, яка не перебувала в розшуку, мала належні облікові документи та володіла правом на відстрочку від призову.

Аргументи військової частини та позиція суду: чи є «мовчазна згода» виправданням?

Найбільш гостра юридична дискусія зав’язалася довкола апеляційної скарги військової частини. Захищаючи свій наказ №69 про зарахування студента до списків особового складу, військова частина висунула три ключові аргументи, які часто використовуються у подібних судових процесах:

• Аргумент №1: «Військова частина є лише отримувачем мобілізаційного ресурсу. Ми не здійснюємо заходи мобілізації, нас не стосуються порушення ТЦК. Нам направили людину — ми зобов’язані її зарахувати».

• Аргумент №2: «У матеріалах справи немає доказів, що 9 березня 2025 року студент письмово чи усно заявляв про небажання бути прийнятим на службу. Відсутність протесту свідчить про його добровольну згоду».

• Аргумент №3: «Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ не передбачають процедури скасування наказів про призов та призначення, якщо вони вже реалізовані. Людина вже військовослужбовець, і звільнити її можна лише за статтею про звільнення».

Судді Апеляційного суду послідовно спростували кожен із цих позицій, створивши чіткі правові орієнтири.

Суд підкреслив: якщо людина опинилася у військовій частині внаслідок протиправних дій ТЦК, військова частина не може прикриватися формальним виконанням своїх функцій. Наказ про зарахування до особового складу за таких умов є похідним від незаконного наказу про мобілізацію, а отже, підлягає скасуванню.

Судовий прецедент і практичні висновки для військовозобов’язаних

За результатами розгляду справи №280/1900/25 Третій апеляційний адміністративний суд ухвалив принципове рішення: апеляційну скаргу військової частини залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року — без змін.

Отож, у правовому полі остаточно підтверджено:

1. Визнано протиправним та скасовано наказ ТЦК №166 від 09.03.2025 у частині призову студента.

2. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини №69 від 09.03.2025 у частині його зарахування до списків.

3. Зобов’язано військову частину виключити чоловіка зі списків особового складу та звільнити його від виконання обов’язків курсанта.

Ця справа має фундаментальне значення для судової практики в Україні. Вона розвіює міф про те, що після видання наказу командира частини «вороття немає», і людина змушена проходити службу незалежно від того, наскільки грубо були порушені її права під час призову.

Практичні поради для студентів та військовозобов’язаних

На основі висновків судової колегії можна сформулювати алгоритм дій для захисту своїх прав:

• Своєчасно оновлюйте дані в ЄДЕБО: Переконайтеся, що ваш заклад вищої освіти вніс актуальні дані про ваше навчання за денною/дуальною формою, а довідка про послідовність здобуття освіти містить позначку «не порушує послідовності».

• Завжди носіть військово-облікові документи: Наявність тимчасового посвідчення чи військового квитка з відмітками про облік унеможливлює закиди щодо порушення правил обліку за ст. 210 КУпАП.

• Не піддавайтеся психологічному тиску: Відсутність письмової заяви про відстрочку безпосередньо під час швидкого оформлення у ТЦК не означає втрату самого права. Проте за першої нагоди фіксуйте свою незгоду з мобілізацією письмово.

• Використовуйте електронні інструменти: Застосунки та державні реєстри (як-от «Резерв+») створені для мінімізації людського фактора. Перевіряйте відображення вашого status quo онлайн.

• Звертайтеся до суду негайно: Практика доводить, що адміністративні суди першої та апеляційної інстанцій спроможні ефективно скасовувати рішення як ТЦК, так і командного складу військових частин, якщо права громадян були порушені.

Рішення у справі №280/1900/25 доводить: мобілізаційні заходи в Україні мають відбуватися виключно у правовому полі. Навіть під час воєнного стану закон залишається вищим за бюрократичні інструкції чи поспіх окремих посадових осіб.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”