Свобода слова та викривальна журналістика в Україні знову опинилися під суворим випробуванням. Історія навколо судового позову, який висунув колишній заступник головного військового прокурора Дмитро Борзих проти видання «Дзеркало тижня» (ZN.ua) та відомої розслідувачки Інни Ведернікової, виходить далеко за межі звичайного приватного конфлікту. Вона є тривожним маркером системного тиску, де юридичні процедури перетворюються на засіб придушення незалежних медіа та приховування резонансних корупційних схем від громадськості.
Анатомія позову: від гучного розслідування до судових вимог
Витоки цього процесу сягають ще квітня 2025 року, коли у світ вийшла резонансна стаття Інни Ведернікової під назвою «Справа адвокатів-хакерів. Як НАБУ виявило паразитів». У цьому розслідуванні детально висвітлювалася діяльність зловмисного угруповання, що організувало несанкціонований доступ до закритих судових реєстрів та єдиних баз даних. За даними слідчих органів, фігуранти одержували таємні ухвали про санкціоновані судом обшуки, що давало змогу завчасно попереджати фігурантів корупційних проваджень. Мова йде про матеріали понад 100 кримінальних справ, зокрема близько 30 резонансних розслідувань, які вели НАБУ і САП щодо топпосадовців.
Попри те, що матеріал оприлюднили ще навесні 2025 року, цивільна позовна заява з’явилася лише через тривалий час. У своєму позові Борзих вимагає визнати інформацію у статті недостовірною, повністю заборонити публікацію його імені як підозрюваного до набрання законної сили обвинувальним вироком, а також стягнути з видання близько 500 тисяч гривень компенсації та чималі додаткові судові витрати.
Хто такий Дмитро Борзих і чому ця постать є ключовою?
Щоб зрозуміти глибинний контекст подій, варто звернути увагу на бекграунд позивача. Борзих — досвідчений кадровий прокурор, який свого часу обіймав посаду заступника прокурора міста Києва, а також займав високі керівні посади в Генеральній прокуратурі України за часів Віктора Шокіна та Юрія Луценка. У 2014–2019 роках він працював у військовій прокуратурі під керівництвом Анатолія Матіоса пліч-о-пліч із нинішнім Генеральним прокурором Русланом Кравченком.
Наразі Борзих офіційно здійснює адвокатську діяльність. Проте за даними, які оприлюднив Центр протидії корупції, у 2025 році він виступав фактичним консультантом владних кіл під час розробки скандального законопроєкту № 12414. До цього процесу його залучив безпосередньо генпрокурор Руслан Кравченко, а сам документ антикорупціонери розцінили як спробу знищити автономію та ефективність НАБУ і САП.
Інструменти тиску: SLAPP-позови, «судова карусель» та прямі погрози
Експерти з прав людини та медіааналітики розцінюють позов як класичне втілення практики SLAPP — стратегічного використання судових процесів для фінансового та процедурного виснаження журналістів. Докладно аналізуючи перебіг справи, видання Politerno та медіаексперти Детектор медіа звертають увагу на маніпуляції під час автоматизованого розподілу позову. Використання так званої «судової каруселі» дозволило спрямувати справу до Печерського районного суду під головуванням судді Олексія Соколова.
До того ж тиск вийшов за межі суто правового поля. Цивільна дружина позивача, Дарʼя Полякова, у соціальних мережах під дописом журналістки вдалася до відвертого залякування, зазначивши: «ще невідомо, хто з підозрою вийде з цієї історії, можемо зробити ставки».
Загроза для суспільства та свободи слова
Спроба заборонити журналістам називати офіційний статус підозрюваного до винесення вироку створює надзвичайно небезпечний прецедент для усієї української медіагалузі. НАБУ офіційно підтвердило наявність у Борзих статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а послідовна позиція Верховного Суду чітко визначає: спори щодо спростування даних досудового розслідування не можуть розглядатися в цивільному процесі. Попри це, спроби перетворити цивільні суди на інструмент цензури є прямою загрозою для демократичного контролю. Захист свободи слова сьогодні — це не лише підтримка редакції ZN.ua, а й відстоювання права кожного громадянина знати правду про корупцію на найвищих щаблях влади.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”