За кожним сухим офіційним формулюванням у судових ухвалах та адвокатських скаргах ховається людська доля. Коли держава приймає рішення про екстрадицію особи з країни Європейського Союзу, вона бере на себе зобов’язання дотримуватися найвищих міжнародних стандартів поводження з затриманими. Проте реальність українських пенітенціарних установ часто диктує зовсім інші правила, перетворюючи проголошені гарантії на формальність.
Перебіг подій у Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» у місті Ужгород демонструє гострий конфлікт між заявленими євроінтеграційними прагненнями України та внутрішньорежимними практиками місць несвободи. Історія обвинуваченого громадянина Гамлета М, інтереси якого захищає відомий адвокат Лариса Криворучко, перетворилася на комплексне правове дослідження того, як у сучасних слідчих ізоляторах можуть ігноруватися не лише національні правила внутрішнього розпорядку, а й імперативні прецеденти Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та міжнародні зобов’язання перед урядом Федеративної Республіки Німеччина.
Екстрадиція під гарантії держави: від європейських запевнень до ужгородського ізолятора
Історія кримінального переслідування Гамлета М. розгортається на тлі важких обвинувачень за ч. 4 ст. 187 (розбій) та ст. 257 (бандитизм) Кримінального кодексу України. Однак ключовий правовий аспект полягає в тому, як саме ця особа опинилася під вартою в Україні.
Громадянин М. був переданий українським правоохоронним органам компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина. Екстрадиція була здійснена не безумовно, а на підставі офіційних письмових гарантій, наданих Офісом Генерального прокурора України. Українська сторона офіційно запевнила німецьких партнерів у тому, що:
1. До особи не застосовуватимуться катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
2. Умови тримання під вартою повністю відповідатимуть європейським стандартам.
3. Обвинуваченому буде надано безперешкодний доступ до кваліфікованої медичної допомоги та право на контакт із дипломатичними й консульськими установами ФРН в Україні.
Отримавши такі гарантії, німецька сторона погодилася на видачу. Відповідно до норм міжнародного права, виконання цих обіцянок є прямим обов’язком держави. Громадянин М. був поміщений до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», яка виконує функції слідчого ізолятора в регіоні. Проте з перших місяців перебування за ґратами захист почав фіксувати систематичні порушення прав утримуваного.
Хронологія протистояння: побиття, голодування та “випадковий” обшук
Подійний ряд, який призвів до підготовки масштабної скарги на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розвивався за драматичним сценарієм:
-
09–10 червня 2026 року — Заява про побиття військовослужбовцями Національної гвардії України під час конвоювання.
-
09–18 червня 2026 року — Оголошення безстрокового голодування громадянином М. на знак протесту проти жорстокого поводження.
-
17 червня 2026 року (13:00) — Виявлення заборонених предметів у камері № 21 та озвучення співробітником СІЗО запитань щодо поданих скарг.
-
03 липня 2026 року — Внесення відомостей до ЄРДР за № 62026140160000913 (ч. 1 ст. 125 КК України) уповноваженими особами ТУ ДБР у м. Львові на виконання ухвали слідчого судді.
-
15 липня 2026 року — Медичний огляд неврологом та рішення дисциплінарної комісії про застосування 5 діб карцеру.
-
16–21 липня 2026 року — Фактичне ізолювання ув’язненого в карцерному приміщенні.
-
06 серпня 2026 року — Письмова відмова адміністрації СІЗО в забезпеченні зв’язку з дипломатичним представництвом ФРН.
Конфлікт із конвоєм та втручання ДБР
У період з 09 по 18 червня 2026 року Гамлет Матевосян був змушений оголосити голодування. Причиною такого крайнього заходу стало жорстоке поводження та фізичне побиття, яких він зазнав 9–10 червня 2026 року з боку військовослужбовців Національної гвардії України під час конвоювання.
Адвокат Лариса Криворучко подала скаргу до суду, за наслідками розгляду якої слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зобов’язав Територіальне управління ДБР у м. Львові внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 03 липня 2026 року було розпочато кримінальне провадження № 62026140160000913 за ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).
Епізод у камері № 21: дисциплінарний проступок чи завуальована помста?
17 червня 2026 року о 13:00, у той час, коли громадянин М. перебував на голодуванні та одноособово займав камерне приміщення № 21, співробітники установи провели об’єктовий обшук. Згідно з рапортом старшого інспектора відділу режиму і охорони капітана Бейка Т.М. № 167 та протоколом вилучення № 159, у спеціально виготовленому тайнику було виявлено мобільний телефон «iPhone 8», Wi-Fi роутер та зарядний пристрій.
Ув’язнений скористався правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, відмовившись від надання письмових пояснень. Однак одразу після вилучення техніки співробітник СІЗО поставив громадянину М. запитання: «Чи подавав ти скаргу на дії Національної гвардії України?»
Ця деталь, зафіксована стороною захисту, вказує на ймовірну наявність причинно-наслідкового зв’язку між процесуальною активністю ув’язненого та подальшим дисциплінарним переслідуванням.
Медична картина та фатальний ігнор: як ізолювали людину з патологіями хребта
Захист забезпечив залучення до матеріалів справи вичерпного пакета медичної документації, яка свідчить про наявність у громадянина М. серйозних хронічних захворювань:
| Документ та дата | Медична установа | Встановлений діагноз / Патологія |
|
Протокол МРТ № 1984
(30.06.2026) |
ТОВ «Медичний центр «Діамед» | Дегенеративні зміни шийного відділу хребта, протрузії дисків C5–C6, C6–C7, випинання C4–C5, стеноз лівого корінцевого отвору та стеноз хребтового каналу C5–C6. |
|
Висновок ЛОР-лікаря
(05.06.2026) |
Консультативний прийом | Складне оперативне втручання на ЛОР-органах в анамнезі. |
|
Консультація невролога
(15.07.2026) |
Закарпатська міська медична частина № 9 | Компресійно-ішемічна невропатія правого променевого нерва (сенсорна форма), остеохондроз шийного відділу, спондильоз, спондилоартроз. |
Порушення процедури поміщення до карцеру
Закон України «Про попереднє ув’язнення» та Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (затверджені наказом Мін’юсту від 14.06.2019 № 1769/5) чітко регламентують порядок застосування дисциплінарних ізоляцій.
Згідно з пунктом 5 глави 7 розділу VIII Правил:
«Перед поміщенням ув’язненого до карцеру персонал СІЗО зобов’язаний повідомити про це медичного працівника, а письмовий висновок медичного працівника про неможливість тримання особи в карцері підлягає негайному виконанню персоналом СІЗО.»
15 липня 2026 року відбулося засідання дисциплінарної комісії ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» під головуванням в. о. начальника установи Дем’яновського В. Комісія прийняла рішення піддати громадянина М. покаранню у вигляді поміщення в карцер на 5 діб (з 16 по 21 липня 2026 року).
Проте аналіз документів, отриманих на адвокатські запити Лариси Криворучко, показав: жодного письмового висновку лікаря щодо можливості чи неможливості ізоляції громадянина М. за станом здоров’я складено не було. Рутинний огляд невролога від 15.07.2026 містив лише діагноз та лікувальні призначення, але не відповідь на питання, чи витримає людина зі стенозом хребтового каналу та невропатією суворі умови карцеру.
Крім того, комісія повністю знехтувала принципом пропорційності (п. 9 глави 6 розділу VIII Правил). Попередні три дисциплінарні проступки громадянина М. (18.11.2025, 16.04.2026, 30.04.2026) обмежувалися попередженнями та доганою. Чому цього разу, без урахування задокументованого стану здоров’я, було обрано найсуворіший захід впливу — питання, яке вимагає окремої правової оцінки.
Під час та після перебування в карцері (17.07 та 21.07.2026) громадянин М. неодноразово звертався за допомогою через оніміння пальців правої кисті, що свідчить про загострення неврологічного стану.
Міжнародні стандарти та прецеденти ЄСПЛ: порушення статті 3 Конвенції
Національне законодавство України працює у тісному зв’язку з міжнародними договорами. Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного правопорядку, а практика Страсбурзького суду — джерелом права.
Практика Європейського суду з прав людини
Стаття 3 Конвенції декларує абсолютну заборону катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
-
Kudła v. Poland [GC] (№ 30210/96, § 94): Держава має позитивний обов’язок забезпечити належний рівень медичного нагляду та допомоги особі, позбавленій свободи.
-
Mouisel v. France (№ 67263/01, §§ 40–48): Порушенням статті 3 є тримання під вартою особи з тяжким захворюванням без адаптації умов до її стану.
-
Sarban v. Moldova (№ 3456/05, §§ 86–90): Неурахування стану здоров’я під час визначення умов тримання під вартою визнається нелюдським поводженням.
-
Renolde v. France (№ 5608/05): Суд прямо вказав, що застосування дисциплінарного ізолювання (карцеру) без попереднього медичного обстеження з урахуванням вразливого стану здоров’я є direct порушенням статті 3 Конвенції. Адміністрація зобов’язана консультуватися з лікарями до, а не після прийняття рішення.
Світові та європейські пенітенціарні стандарти
1. Правила Нельсона Мандели (Мінімальні стандартні правила ООН, рез. ГА ООН 70/175):
Правило 25(1): Медичний персонал повинен інформувати керівника установи щоразу, коли подальше тримання або умови ізоляції загрожують здоров’ю в’язня.
Правило 46: Лікар зобов’язаний щоденно відвідувати осіб у карцері та рекомендувати припинити ізоляцію у разі погіршення стану.
2. Європейські пенітенціарні правила (Рекомендація Rec(2006)2 у ред. 2020 року, Правила 43.1–43.2): Передбачають обов’язковий медичний контроль за особами в умовах одиночного ув’язнення.
3. Стандарти Європейського комітету з питань запобігання катуванням (КЗК/CPT) (21-ша Загальна доповідь, CPT/Inf(2011)28): Наголошують на неприпустимості ізоляції в’язнів без цільового медичного висновку.
Дипломатичний демарш: відмова у зв’язку з Посольством ФРН
Один із найгостріших епізодів розгорівся у серпні 2026 року, вийшовши за межі внутрішньоукраїнської юрисдикції.
06 серпня 2026 року громадянин Гамлет М. подав письмову заяву на ім’я адміністрації ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» з проханням надати йому можливість реалізувати право на зв’язок із дипломатичним представництвом — Посольством Федеративної Республіки Німеччина в Україні.
Адміністрація установи відповіла відмовою без надання правових обґрунтувань.
Офіс Генерального прокурора гарантував німецькій стороні збереження права екстрадованого на контакт із дипломатами. Відмова в реалізації цього права після фактичної видачі особи ставить під сумнів добросовісність виконання Україною міжнародних зобов’язань та створює ризики для майбутніх екстрадиційних запитів держави.
Побутовий тиск: умисне псування продуктів харчування
Поряд із юридичними порушеннями, захист зафіксував факти побутового тиску. За даними громадянина М. , співробітники ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» під час огляду та приймання продуктових передач від родичів вдаються до умисного псування їжі. Дозволені харчові продукти змішують, забруднюють, пошкоджують упаковку та приводять у стан, непридатний для споживання.
Захист наголошує: перевірка вмісту пакунків з міркувань безпеки є законним заходом. Однак умисне перетворення їжі на непридатну для споживання масу виходить за межі режимних заходів. У сукупності з іншими факторами (побиття, голодування, карцер, відмова у зв’язку з Посольством ФРН) це свідчить про можливий системний тиск на ув’язненого у відповідь на реалізацію ним права на захист.
Правові вимоги адвоката Лариси Криворучко
Реагуючи на виявлені порушення, адвокат Лариса Криворучко направила офіційну скаргу широкому колу адресатів: Уповноваженому ВРУ з прав людини, Міністерству юстиції України, Посольству ФРН, Закарпатській обласній прокуратурі, Закарпатському апеляційному суду та Ужгородському міськрайонному суду.
Основні пункти вимог:
1. До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (НПМ):
Провести позаплановий візит до ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» без попередження адміністрації.
Забезпечити конфіденційне спілкування представників НПМ із Матевосяном Г.А. для оцінки умов його тримання та стану здоров’я.
2. До Міністерства юстиції України:
Провести перевірку дій службових осіб СІЗО та філії «ЦОЗ ДКВС України».
Скасувати дисциплінарне стягнення від 15.07.2026 та вилучити відомості про нього з особової справи.
Притягти в. о. начальника установи Дем’яновського В. та винних осіб до відповідальності.
3. До Закарпатської обласної прокуратури:
Провести перевірку обставин поводження з ув’язненим, зокрема фактів переслідування після подання скарг.
Вжити заходів для вилучення та збереження відеозаписів з камер спостереження та нагрудних реєстраторів за 17.06.2026, 15–16.07.2026 та 06.08.2026.
4. До Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні:
Взяти до відома інформацію про можливе невиконання гарантій, наданих під час екстрадиції.
Вжити заходів дипломатичного реагування для забезпечення контакту з ув’язненим та перевірки умов його перебування під вартою.
5. До ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)»:
Невідкладно надати громадянину М. можливість зв’язку з дипломатичною установою ФРН.
Припинити діі, що призводять до псування продуктових передач, та забезпечити збереження всіх відеозаписів.
6. До Закарпатського апеляційного суду та Ужгородського міськрайонного суду:
Долучити скаргу до матеріалів справи (ЄУН 187/1921/25 та провадження щодо громадянина М.).
Врахувати стан здоров’я ув’язненого та обставини застосування дисциплінарного стягнення під час розв’язання питань про запобіжний захід.
Резонанс для правової системи України
Справа Гамлета М. є викликом для пенітенціарної та судової систем України. Вона демонструє, як внутрішньорежимні процедури окремої установи можуть вступати у суперечність із міжнародними зобов’язаннями держави та конституційними правами громадян.
Дотримання процедур ізоляції, виконання медичних регламентів та повага до екстрадиційних гарантій є обов’язковими елементами функціонування правової держави. Реагування Уповноваженого з прав людини, Міністерства юстиції, органів прокуратури та суду на подані адвокатом Ларисою Криворучко документи стане показником здатності системи забезпечувати дотримання законності в місцях несвободи.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”