Правосуддя в Україні нерідко порівнюють із повільним, але невідворотним механізмом. Події навколо Закарпатського регіону вкотре доводять: закон працює не завжди миттєво, проте юридична й кримінальна відповідальність має властивість наздоганяти тих, хто його системно порушує. Гучні обшуки у Мукачівському ТЦК, розслідування дій військово-лікарських комісій та серія судових позовів стали чітким сигналом — час безкарності закарпатських кабінетів добігає кінця.
У центрі цього юридичного та суспільного протистояння опинилася справа, яку адвокат позивача назвала безкомпромісно: «Дребітко проти корупційного Закарпаття». Це не просто окремий адміністративний конфлікт, а принциповий барометр того, чи здатна система самоочищатися під тиском публічності та фахового захисту.
Судовий прецедент: рішення Закарпатського окружного адмінсуду
Важливим переломним етапом у цій історії стала дата 4 серпня 2026 року. Саме цього дня Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким повністю задовольнив позов Дребітко Є.В. проти Мукачівського районного ТЦК та СП.
Представником позивача у цій справі виступила відома адвокатка Лариса Криворучко, яка у своєму дописі у Facebook наголосила, що цей вердикт — лише один із перших епізодів у великій боротьбі. Перемога в суді першої інстанції продемонструвала: навіть у складних умовах воєнного стану ухвалення незаконних рішень чи перевищення повноважень уповноваженими органами можна й потрібно оскаржувати у правовому полі. Судове рішення зафіксувало факт порушення прав громадянина та створило вагомий прецедент для подібних справ у регіоні.
«Дребітко проти корупційного Закарпаття»: обшуки у ТЦК та коло відповідальних
Паралельно з судовими процесами розвивається й кримінально-процесуальна частина. Масштабні слідчі дії та обшуки у Мукачівському ТЦК та СП й місцевій ВЛК, за даними правоохоронних органів, стосуються можливих схем незаконного виключення осіб із військового обліку. Проте аналіз ситуації свідчить про значно ширше коло проблем, аніж посадові зловживання окремих виконавців.
Адвокатська група та громадські спостерігачі вказують на те, що посадова порука часто охоплює найрізноманітніші ланки державної системи. До переліку тих, хто надає незаконні вказівки або покриває протиправні дії, входять окремі представники правоохоронних структур, прокурори, судді, працівники СБУ, поліціянти, співробітники СІЗО, секретар судових засідань та керівники апарату судів. Усі ці прізвища, як зазначають захисники, відомі й задокументовані.
Системні зловживання не виникають у вакуумі — вони тримаються на сприянні чиновників різного рівня. Саме тому принциповість у справі Дребітка має ключове значення: вона руйнує ілюзію недоторканності тих, хто звик діяти поза межами правового поля.
Незворотність покарання: чому закон і правда обов’язково переможуть
Основний висновок, який варто зробити з подій навколо Мукачева, полягає в тому, що суспільна трансформація є незворотною. Спроби діяти за старими корупційними схемами сьогодні зустрічають жорсткий опір громадянського суспільства та фахової юридичної спільноти.
Зрадники та порушники закону — незалежно від того, які посади вони обіймають чи які погони носять, — мусять нести найсуворіший вид відповідальності. Притягнення до відповідальності за корупційні та протиправні дії є лише питанням часу й наполегливості. Приклад судової перемоги Дребітка проти Мукачівського ТЦК показує: коли юридична аргументація спирається на беззаперечні факти, а захист діє системно, закон і правда обов’язково перемагають. Попереду — продовження цієї гучної справи, яка може стати показовим уроком для всього Закарпатського регіону.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”