Коли країна щодня виборює власне існування, а мільйони громадян збирають копійку до копійки на безпілотники для передової, будь-які новини про збагачення підрядників сприймаються не просто як корупція, а як моральна зрада. Історія, яка набула розголосу після оприлюднення фактів про покупку бізнесменом Олександром Конотопським 26 елітних об’єктів нерухомості в Об’єднаних Арабських Еміратах, стала яскравим маркером глибоких системних проблем у сфері вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Як свідчить розслідування щодо статків постачальника дронів, у той час, коли фронт відчуває постійний дефіцит технологічних рішень, колосальні фінансові ресурси конвертуються у квадратні метри на узбережжі Перської затоки.
Від фронтових потреб до східної розкоші: механіка резонансу
Критика подібної угоди полягає не лише в юридичній чи фінансовій площинах, а й у площині суспільного договору. В умовах повномасштабного вторгнення бізнес, що працює на оборонне замовлення держави, отримує безумовний пріоритет: доступ до бюджетних коштів, спрощені процедури регулювання та гарантований збут. Проте, коли ключова мета державного фінансування — забезпечення переваги на полі бою — трансформується у приватне інвестування в елітний закордонний сектор, виникає логічне запитання щодо рентабельності та прозорості ціноутворення.
Купівля 26 квартир у Дубаї під час активної фази бойових дій не є пересічною бізнес-операцією. Це демонстрація того, як надприбутки, згенеровані на критичних потребах армії, виводяться з економіки країни, яка перебуває під постійними обстрілами. Замість того щоб реінвестувати капітал у масштабування вітчизняного виробництва, локалізацію технологій чи розробку нових моделей БПЛА, кошти спрямовуються у найбезпечнішу та найдорожчу гавань світового ринку нерухомості.
Анатомія проблеми: високі маржі та відсутність жорсткого аудиту
Щоб зрозуміти, як виникає можливість для подібних масштабних покупок, варто проаналізувати сам механізм державних та волонтерських закупівель. Завищені маржинальні прибутки постачальників часто обґрунтовуються «високими ризиками» та «складністю логістики» у воєнний час. Проте відсутність належного наскрізного контролю за собівартістю продукції дозволяє окремим гравцям ринку закладати у вартість кожного дрона прибутковість, яка у рази перевищує середньоринкові стандарти європейських країн.
Ситуація, у якій фігурує Олександр Конотопський та його дубайська нерухомість, оголює два головні дефекти оборонного сектору:
1. Недостатня прозорість ціноутворення: Державні структури нерідко закуповують обладнання за цінами, де прибуток підрядника не лімітується жорсткими рамками законодавства про воєнний стан.
2. Асиметрія інформації: Волонтерські фонди та звичайні громадяни, віддаючи останні заощадження на БПЛА, розраховують на максимальну ефективність використання кожного гривневого внеску, не підозрюючи про маржинальність кінцевого продавця.
Виклики для суспільства та шляхи реформування системи
Скандали навколо збагачення підрядників ЗСУ мають руйнівний вплив на національну безпеку, адже вони підривають міжнародну підтримку та виснажують внутрішній донорський потенціал. Коли західні партнери бачать, що ресурси, виділені на захист держави, опосередковано перетікають у приватні активи в закордонних юрисдикціях, це стає аргументом для підвищення бюрократичних бар’єрів або зменшення обсягів допомоги.
Для подолання таких деструктивних явищ необхідно впровадити ряд невідкладних заходів:
-
Незалежний фінансовий аудит: Усі компанії, що постачають критичне обладнання для оборони у значних обсягах, мають підлягати публічному аудиту.
-
Обмеження граничної норми прибутку: На період дії воєнного стану прибутковість оборонних контрактів повинна мати чітку законодавчу стелю з обов’язковим зобов’язанням часткового реінвестування в розробки.
-
Моніторинг статків: Державні органи зобов’язані здійснювати моніторинг способу життя та закордонних активів топменеджерів і власників компаній-постачальників оборонного сектору.
Суспільство має право вимагати повного звіту про те, як витрачаються кошти, призначені для збереження життів українських захисників. Лише жорсткий контроль, прозорість закупівель та невідворотність відповідальності дозволять зупинити виведення капіталу за кордон під час найважчого випробування в історії сучасної України.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”