25 мільярдів гривень. Це не просто колосальна цифра на папері — це потенційні тисячі FPV-дронів, важких роботизованих комплексів, засобів радіоелектронної боротьби та броньованих пікапів, які щодня вирішують долю бійців на передовій. Саме перегляд контрактів на таку вражаючу суму ініціювала команда Михайла Федорова, зіткнувшись із бюрократичною та заскорузлою системою оборонного замовлення.
Проте спроба навести лад у сфері, де роками панували закріплені «свої» постачальники, передбачувано викликала спротив тих, хто звикав заробляти на закритому воєнному бюджеті. Як детально висвітлено в опублікованому дописі Центру протидії корупції, проблеми виявилися не просто систематичними — вони безпосередньо впливали на ефективність Збройних Сил України.
Мертві снаряди та застаріла зброя: що насправді купувала держава
Про реальний стан справ у сфері оборонного замовлення в ефірі «Суспільного» відверто розповів військовослужбовець і громадський діяч Роман Сініцин, який за запрошенням Михайла Федорова долучився до команди реформування закупівель. За його словами, аналіз укладених договорів та прямі консультації з десятками бойових бригад розкрили вражаючий дисонанс між тим, про що офіційно подавав запити Генеральний штаб, і тим, чого насправді потребує сучасний фронт.
Яскравим прикладом стали короткі артилерійські снаряди для реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). У сучасній війні, де смертоносна зона ураження ворожими безпілотниками («кілзона») сягає 10–15 кілометрів, робота артилерії з близьких дистанцій є не просто недоцільною, а й самогубчою. Бійці на передовій підтверджували: такі боєприпаси їм непотрібні. Проте держава з незрозумілих причин продовжувала контрактувати їх на мільярди гривень.
Схожа ситуація склалася і з гранатометними пострілами та автоматичними станковими гранатометами. За словами Сініцина, це давно не працююча історія: станкові гранатомети практично не використовуються на лінії зіткнення вже понад півтора року через тотальну зміну тактики бою. Попри це, Генеральний штаб регулярно формував на них потребу, а чиновники слухняно виділяли під це бюджетні кошти.
Закупівлі «під ключ»: як екскаватори стають дорожчими через монополію
Проблема виявилася не лише у зброї, а й у логістичному та інженерному забезпеченні. Зокрема, Командування Сил логістики регулярно спускало специфікації на закупівлю будівельної та інженерної техніки (зокрема екскаваторів), виписані суворо під одного конкретного вітчизняного або лобійованого виробника.
При цьому на вільному ринку на той момент існувало щонайменше 2–3 іноземні компанії, які виготовляли аналогічні машини з абсолютно тотожними технічними характеристиками, але за суттєво нижчою ціною. Замість того, щоб оголосити відкритий конкурс і зекономити кошти платників податків, закупівля фактично прописувалася під заздалегідь визначеного учасника. Це класичний приклад прихованої монополії, коли протекціонізм виправдовують бюрократичними формулюваннями.
Боротьба проти системи: досвід команди Михайла Федорова та зв’язок із фронтом
Команда Михайла Федорова та його профільного заступника Мстислава Баніка намагалася зламати цю практично непорушну стіну. Ключовим інструментом став здоровий глузд і прямий фідбек від командирів військових частин. Частина команди реформаторів — це люди, які особисто пройшли бойові дії й усвідомлювали реалії сучасного поля бою.
Зіткнувшись із завуальованими під певних виробників потребами, команда намагалася збивати сумнівні тендери, затягувала укладання шкідливих угод і вимагала перегляду пріоритетів. Частину корупційних або неефективних контрактів вдалося скасувати, хоча боротьба йшла за кожний гривневий ресурс.
Зекономлені мільярди можна було б перерозподілити на критичні технологічні позиції:
-
Безпілотні системи (дрон-авіацію): FPV-дрони, розвідувальні та ударні БПЛА;
-
Наземні роботизовані комплекси (НРК): для мінування, розмінування та евакуації поранених;
-
Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) та РЕР: для захисту техніки й піхоти від ворожих скидів;
-
Вантажний та легкий транспорт: пікапи, багі та спеціалізовані авто.
Ціна прозорості: чому успішна реформа зустріла шалений опір
Загальний оборонний бюджет України становить понад 1 трильйон гривень. Це величезний фінансовий масив, який роками залишався у напівзакритому режимі під прикриттям державної таємниці. Naturally, у цій системі сформувалися міцні групи впливу, для яких будь-яка прозорість означала втрату надприбутків.
Спроба команди Федорова створити конкурентні, зрозумілі умови гри, відкрити ринок для широкого кола чесних виробників і мінімізувати корупційні ризики викликала системний опір. Як зазначає Роман Сініцин, саме прогрес у реформі оборонних закупівель та небажання миритися з застарілими схемами стали однією з головних причин кадрових трансформацій і подальшого звільнення Михайла Федорова.
Сьогодні прозорість та ефективність закупівель Міноборони — це питання не просто економії бюджетних коштів, а безпосереднього виживання країни. Коли мільярди витрачаються на неефективне залізо замість технологій перемоги, ціною стають життя українських захисників. Саме тому суспільство має тримати під постійним контролем кожну гривню, що спрямовується на оборонне замовлення.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”