У цифрову епоху електронний запис у державному реєстрі нерідко важить більше, ніж стоси паперових довідок із печатками. Проте що відбувається, коли державний орган, володіючи вичерпною офіційною інформацією про людину, свідомо чи через системну недбалість «забуває» оновити бази даних? Наслідки для пересічного громадянина можуть виявитися драматичними: від раптових зупинок патрулями на вулиці до незаконного позбавлення волі та примусового утримання.
Саме з такою грубою правовою колізією зіштовхнувся громадянин Х., чиї порушені права у судовому порядку взялася захищати відома правозахисниця, адвокат Лариса Криворучко. 29 липня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Калинича Я.М. ухвалив знакову постанову. Цей судовий акт не лише встановив справедливість у конкретній справі, а й викрив глибинні вади в роботі органів військового управління.
Система під прицілом: Як цифрова недбалість призводить до силового свавілля
Історія громадянина Х. яскраво ілюструє небезпечний збій у функціонуванні системи військового обліку. Ще 7 березня 2026 року Хустський районний ТЦК та СП письмово поінформував представника позивача — адвоката Криворучко Л.С. — про те, що стосовно її клієнта триває судовий розгляд кримінального провадження за низкою статей Кримінального кодексу України.
Тобто орган військового управління самостійно перевірив усі обставини, зафіксував факт і офіційно визнав, що зазначені дані мають вирішальне юридичне значення для визначення можливості мобілізації громадянина. За законом ці обставини прямо виключають призов під час мобілізації.
Проте далі сталася бюрократична «пауза»: ТЦК не вніс відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг». Наслідки цієї бездіяльності виявилися дуже важкими. Під час перевірок документів на вулицях працівники ТЦК бачили в електронних системах застарілі дані, що стало причиною серії незаконних затримань та примусового утримання громадянина Х. Людина, яка за законодавством взагалі не підлягала призову, стала заручником відсутності декількох клацань у комп’ютерній програмі.
Відстрочка чи виключення призову: Принципова юридична дихотомія Порядку №560
Ключовим здобутком адвоката Лариси Криворучко під час розгляду справи стало принципове розмежування двох юридичних понять, які посадовці ТЦК часто свідомо або за незнанням змішують: «відстрочка від мобілізації» та «підстави, що безпосередньо виключають можливість призову».
Аналізуючи норми законодавства, суд застосував Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації № 560. Згідно з пунктом 4 цього Порядку, здійснення судового розгляду кримінального провадження за відповідними статтями КК України є самостійною, імперативною обставиною, яка повністю унеможливлює призов особи під час мобілізації.
Важливо, що ця юридична норма діє безпосередньо в силу закону і не вимагає додаткового оформлення процедури відстрочки спеціальною комісією в розумінні статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Саме тому суд відмовив у задоволенні вимоги щодо внесення запису саме про «відстрочку», однак зробив категоричний мотивований висновок: громадянин Х. взагалі не може бути призваний на військову службу під час мобілізації.
Межі судового втручання та обов’язок актуалізації реєстру «Оберіг»
У позовній заяві адвокат просила зобов’язати Хустський ТЦК внести до реєстру прямо сформульований запис «не підлягає мобілізації». Оцінюючи цю вимогу, суд роз’яснив важливий процесуальний нюанс: орган ведення реєстру не має права вносити довільно сформульовані суб’єктивні висновки, якщо такий окремий тип текстового запису прямо не передбачений технічною структурою реєстру.
Однак це обмеження жодним чином не звільняє ТЦК від обов’язку внести всі конкретні первинні відомості, на підставі яких має автоматично й правильно визначатися військово-обліковий статус особи. Оскільки районні ТЦК є офіційними розпорядниками та органами ведення бази даних, на них покладено обов’язок вести військовий облік, забезпечувати повноту, достовірність та постійну актуальність відомостей у Державному реєстрі військовозобов’язаних.
Особлива практична цінність рішення полягає у тому, що інформація у мобільному застосунку «Резерв+» відображається автоматично після коректного оновлення даних у державному реєстрі. Крім того, суд застосував дієвий механізм контролю: зобов’язав Хустський районний ТЦК подати звіт про виконання судового рішення та постановив стягнути з ТЦК судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань.
Конституційні гарантії у часи воєнного стану: Позиція адвоката Лариси Криворучко
Правова перемога у Закарпатському ОАС стала важливим сигналом для всієї юридичної спільноти та громадян. Це рішення суду наочно підтверджує: воєнний стан не скасовує дію Конституції України, принцип верховенства права та фундаментальне право кожного громадянина на ефективний судовий захист від дій органів державної влади.
Коментуючи результати судового розгляду, адвокат Лариса Криворучко підкреслила: «Державні органи зобов’язані діяти виключно за законом. Рішення має значення не лише для нашого Клієнта, а й для усієї правової системи. ТЦК не має права ігнорувати юридично значущі обставини, які вже встановлені та документально підтверджені. Якщо орган володіє інформацією, що виключає можливість призову, він зобов’язаний належно відобразити її в державному реєстрі, а не створювати передумови для протиправного тиску на людину».
Завдяки послідовній, глибоко аргументованій позиції адвоката Лариси Криворучко вдалося довести: територіальні центри комплектування не перебувають поза межами закону. Кожне порушення прав людини може і повинно отримувати належну, безкомпромісну судову оцінку.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”