В українському політико-правовому ландшафті межа між офіційними процесуальними процедурами та латентними механізмами впливу нерідко стає надзвичайно тонкою. Гучна історія з виїздом колишнього очільника Офісу Президента України Андрія Єрмака за межі столиці яскраво демонструє, як юридичні лазівки та формально шляхетні приводи можуть ставати інструментом для збереження владних важелів у руках осіб під слідством. Завдяки пильності журналістів, які опублікували викривальні матеріали на офіційній сторінці антикорупційного центру «Межа» у Facebook, публічність здобули факти, що ставлять під сумнів ефективність судових обмежень щодо високопосадовців.
Офіційний привід vs реальна мета: як створювалася легенда для виїзду
Передісторія подій розгортається навколо процесуального статусу Андрія Єрмака. Після залишення посади керівника Офісу Президента та отримання офіційної підозри від правоохоронних органів, суд застосував щодо нього запобіжний захід. Серед покладених обов’язків — обов’язкове носіння електронного браслета та сувора заборона залишати межі Києва без попереднього погодження з детективом, прокурором або слідчим суддею. Такий режим покликаний мінімізувати ризики переховування чи незаконного впливу на свідків.
Проте вже 13 липня адвокат Єрмака звернувся до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) із клопотанням про дозвіл на виїзд за межі столиці. Географія запиту вражала своєю масштабністю: п’ять ключових областей — Київська, Дніпропетровська, Донецька, Харківська та Запорізька. Формальним обґрунтуванням слугувала участь Єрмака у якості адвоката в рамках гуманітарно-правового проєкту «Адвокат+», спрямованого на надання консультацій військовослужбовцям.
До клопотання було додано п’ять дивовижно однотипних листів-звернень від командирів різних військових частин. В усіх документах містилося персональне прохання до Єрмака особисто прибути для проведення приймання бійців до 24 липня. Автори листів окремо акцентували, що саме особиста присутність екскерівника ОП сприятиме ефективному розв’язанню юридичних проблем захисників.
Відповідь НАБУ та суди: що кажуть детективи про візит до головкома
Аналізуючи отриманий дозвіл, важливо чітко розмежовувати межі погодженого та фактично вчиненого. Журналісти звернулися із детальним запитом до НАБУ, щоб з’ясувати правові підстави пересування підозрюваного. Відповідь антикорупційного відомства виявилася однозначною: дозвіл надавався виключно для виконання адвокатських функцій із надання правової допомоги військовим, і жодних погоджень на проведення політичних або військово-стратегічних консультацій підозрюваному не надавалося.
Незважаючи на це, 16 липня — у той самий проміжок часу, коли Єрмак за графіком мав надавати юридичні консультації бійцям на передовій, — він опинився у пункті управління Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. За інформацією, яку детально виклав у своєму розслідуванні портал «Межа» у спеціальному матеріалі, НАБУ офіційно підтвердило: зустріч Єрмака із Сирським детективами не погоджувалася.
Приватний адвокат у командному пункті: чому це небезпечний прецедент
Критичний аналіз цієї ситуації оголює глибокі системні суперечності. На сьогодні Андрій Єрмак є приватною особою, яка не обіймає жодних державних посад у системі державного управління чи оборонного сектору. Він позбавлений будь-яких офіційних повноважень щодо ухвалення рішень у сфері національної безпеки та оборони. Водночас виникає логічне запитання: на яких підставах людина зі статусом підозрюваного, що перебуває під процесуальним контролем та носить електронний браслет, отримує прямий доступ до пунктів управління найвищого військового командування країни під час активних бойових дій?
Ситуація, коли військові частини звертаються не до спеціалізованих безоплатних центрів правової допомоги чи профільних департаментів Міноборони, а персонально до колишнього чиновника під слідством, викликає виправдані сумніви щодо природності таких прохань. Складені за єдиним шаблоном звернення командирів виглядали скоріше як заздалегідь підготовлена юридична декорація, створена для забезпечення легального пересування країною.
Неформальні важелі та системні ризики для антикорупційної системи
Даний випадок формує вкрай небезпечний прецедент для усієї правоохоронної та судової системи України. По суті, ми спостерігаємо схему, за якої формальний статус адвоката та декларування благодійної допомоги військовослужбовцям використовуються як універсальний «пропуск» для обходу процесуальних обмежень суду.
Головні ризики цього прецеденту полягають у наступному:
-
Збереження тіньових каналів впливу: колишні високопосадовці під слідством отримують можливість зберігати безпосередній доступ до вищого військового та політичного керівництва країни.
-
Нівелювання процесуальних обмежень: судові ухвали про носіння електронного браслета та обмеження пересування перетворюються на формальність, якщо підозрюваний може легко отримати дозвіл на виїзд під приводом адвокатської діяльності.
-
Дискредитація волонтерських та правозахисних ініціатив: використання правової допомоги військовим як кулуарної ширми підриває довіру до справжніх правозахисників та волонтерських організацій.
Висновки: юридичні наслідки та виклики для правосуддя
Події 16 липня показують, що антикорупційним органам та слідчим суддям необхідно суттєво підвищити стандарти перевірки клопотань про пом’якшення або тимчасову зміну умов запобіжного заходу. Перевірка реальності та доцільності заявлених цілей поїздки має бути не формальною, а ретельною.
Якщо статус підозрюваного не заважає колишнім посадовцям безперешкодно відвідувати закриті командні пункти та проводити переговори з Головнокомандувачем ЗСУ, це свідчить про наявність глибоких прогалин у системі процесуального контролю. Суспільний запит на справедливість вимагає рівності усіх громадян перед законом — незалежно від їхніх минулих посад, масштабів зв’язків та наявності адвокатського посвідчення.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”