Мільйонер із «котловану»: як суддя Фазикош пояснював ВККСУ родинні статки та закарпатську нерухомість (відео)

Українська судова система — це дивовижне місце, де закони фізики, економіки та формальної логіки час від часу поступаються місцем магії.

14 квітня 2026 року стіни, у яких засідає Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ), стали свідками чергового інтелектуального перформансу. На порядку денному постало доленосне питання: чи готовий вершити правосуддя у суді вищої інстанції слуга Феміди із Закарпаття — суддя Ужгородського міськрайонного суду Олексій Фазикош.

Засідання перетворилося на справжній майстер-клас із мистецтва пояснювати неможливе. Висновок, який підготувала Громадська рада доброчесності (ГРД), розкрив цілий калейдоскоп дивовижних збігів: квартири в Ужгороді за ціною будівельного сміття, пенсіонери-мільйонери з 110-річним стажем, родинне викуповування цілих вулиць під приводом «складного рельєфу» і, як вишенька на торті, криптогаманець сестри-судді з обігом у мільйон доларів США.

Розберемо детально всі аспекти цього кваліфікаційного фіаско, аби зрозуміти: це кандидат до апеляційного суду чи претендент на Нобелівську премію з альтернативної фінансової математики?

Феномен «інвестиційної геніальності»: Квартири в Ужгороді за ціною котловану під час війни

Перший блок запитань від членів ВККСУ та представників ГРД стосувався нерухомості, придбаної у той самий момент, коли мільйони українців шукали прихистку від ракетних ударів.

24 жовтня 2022 року — у той самий період, коли Закарпаття відчувало безпрецедентний наплив внутрішньо переміщених осіб, а ринок нерухомості в Ужгороді переживав історичний вибух цін — пан кандидат та його літня мати синхронно стали щасливими інвесторами.

Служитель мантії придбав майнові права (через внески до ЖБК) на квартиру площею 65 кв. м за зворушливу суму — 411 400 гривень (близько 6 329 грн за квадратний метр, що навіть у 2022 році за офіційним курсом долара викликало гомеричний сміх у місцевих рієлторів).
Його мати того ж дня набула аналогічний об’єкт площею 41,27 кв. м за 238 000 гривень (орієнтовно 5 766 грн/кв. м).

Суб’єкт	Площа (кв. м)	Задекларована вартість (грн)	Задекларована ціна за 1 кв. м (грн)
Суддя О. Фазикош	65,00	411 400	~6 329
Мати кандидата	41,27	238 000	~5 766
Собівартість ЖБК	—	—	8 479 (за кошторисом)
Ринкова ціна ГРД	65,00	2 080 000	32 000

Коли комісія цинічно перемножила ринкові показники того періоду (32 000 грн/кв. м) на площу квартири, отримавши суму, вищу щонайменше у 5 разів, Олексій Фазикош видав ліричний аналіз ринку нерухомості 2022 року:

«У 2022 році не було такого буму, про який зараз говорять, мовляв, усі масово купували нерухомість в Ужгороді. Насправді тоді були черги на виїзд за межі України. Значно зросла саме вартість оренди, а не продажу нерухомості».

За логікою кандидата, восени 2022 року люди масово тікали з Ужгорода за кордон, і лише він із матір’ю, проявляючи неймовірну витримку, самотньо блукали порожніми вулицями та віддавали кооперативу останні заощадження за «котлован», якого навіть ще не було.

Але найцікавіше виявилося далі, коли комісія підняла технічну документацію забудовника. Загальний кошторис будівництва будинку становив 69 мільйонів гривень, що дає мінімальну собівартість у 8 479 грн/кв. м. Тобто навіть за собівартістю цегли та праці будівельників квартира судді мала б коштувати щонайменше 550 тисяч гривень.

Виходить, що забудовник ЖБК не просто продав судді квартиру без прибутку для себе, а фактично доплатив зі своєї кишені, аби тільки пан Фазикош став членом їхнього кооперативу. На запитання, як це можливо, суддя традиційно відповів: «Я не забудовник… Я керувався інформацією, яка була надана мені на момент укладення договору». Геніальна позиція для майбутнього судді апеляційного суду — бачу ціну в договорі, а звідки вона взялася і чому вона нижча за собівартість, мене як юриста не обходить.

Водночас варто згадати, що у 2022 році суддя дозволив собі ще й скромне поповнення автомобільного парку — придбав автомобіль Volkswagen Passat 2018 року випуску, видимо, для того, щоб було зручніше їздити на перевірку стану спорудження своїх наддешевих квадратних метрів.

Житловий комплекс MAVERICK та магічні деривативи 80-річного батька

Якщо історія з ЖБК здається вам вершиною скромності, то епопея з батьком кандидата та житлом бізнес-класу заслуговує на окремий юридичний детектив.

Восени 2024 року 80-річний батько кандидата вирішив, що заслужений відпочинок найкраще проводити у престижному новобуді. 4 липня 2024 року він купує машиномісце, а вже 5 вересня 2024 року оформлює майнові права на квартиру площею 52,05 кв. м у ЖК «Maverick» — комплексі, що позиціюється як елітне житло бізнес-класу в Ужгороді.

Щоб оцінити масштаб «скромності» цієї покупки, достатньо глянути на актуальні ринкові ціни на нерухомість у цьому комплексі.

Ринковий зріз: Скільки коштує житло в ЖК MAVERICK

За даними аналітичного порталу, де опубліковано актуальні розцінки на ЖК MAVERICK, вартість квадратного метра у цьому комплексі становить:

Ціновий діапазон: від 58 550 грн до 74 300 грн за кв. м.
1-кімнатні квартири (44 – 62 кв. м): від 2,6 млн грн до 4,6 млн грн.
2-кімнатні квартири (68 – 85 кв. м): від 4,0 млн грн до 5,55 млн грн.
3-кімнатні квартири (154 – 159 кв. м): від 11,41 млн грн.
Комерційні приміщення (48 – 171 кв. м): від 4,29 млн грн (81 050 — 144 100 грн/кв. м).

А тепер порівняємо ці реалії із тим, що декларує родина судді.

У своїх поясненнях для ГРД та ВККСУ Олексій Фазикош бадьоро називав суму у 547 тисяч — 644 тисячі гривень. Проте, коли члени комісії відкрили безпосередньо копію нотаріального договору купівлі-продажу майбутнього об’єкта нерухомості, присутніх спіткав легкий шок.

Згідно з пунктом 3.2 договору:

Вартість об’єкта: 1 044 037 грн.
ПДВ (20%): 208 807 грн.
Загальна сума за договором: 1 252 844 гривні!

Тобто задекларована суддею сума відрізнялася від реальної ціни в договорі майже вдвічі!

Плутанина кандидата в цифрах була настільки безпорадною, що членам комісії довелося буквально витягувати з нього відповіді:

Член ВККСУ: «Тобто 644 тисячі — це фактично вже сплачена сума? Звідки взялася саме ця цифра?»

Олексій Фазикош: «Якщо я правильно пам’ятаю, це пов’язано саме з вартістю деривативу. У декларації окремо відображається дериватив, а окремо — фінансові зобов’язання… На даний момент я не можу назвати її в сукупності…»

Суддя, який претендує на розгляд складних цивільних та господарських справ у суді вищої інстанції, виявився неспроможним порахувати суму власного договору, плутаючись у деривативах, графіках платежів по 4 312 доларів США на місяць та податкових зобов’язаннях.

Але головне питання навіть не в арифметиці: звідки у пенсіонера щомісяця беруться понад $4300 на виплату внесків за елітне житло?

110 років стажу та 7 мільйонів на двох: Фінансовий математичний фокус батьків-пенсіонерів

Щоб виправдати паньскі покупки нерухомості та автомобілів, Олексій Фазикош висунув універсальний бронебійний аргумент — багатство батьківського роду.

За версією кандидата, його батьки — це фінансові титани Закарпаття. На підтвердження цього у досьє було надано довідки ОК-5 та ОК-7, згідно з якими сукупний офіційний дохід батьків з 1998 по 2024 рік склав понад 7 мільйонів гривень, а їхній спільний трудовий стаж перевищує 110 років.

Звучить велично, чи не так? Але увімкнім холодний критичний аналіз і прорахуємо цю «багату спадщину».

Показник	Значення
Загальний сукупний дохід (26 років)	7 000 000 грн
Середньорічний дохід на двох батьків	~269 230 грн/рік
Середньомісячний дохід на одного з батьків	~11 217 грн/міс
Реальні заощадження матері на кінець 2021 року	292 000 грн
Сукупний дохід матері за 2022 рік (пенсія+%)	167 000 грн
Заощадження матері на кінець 2022 року	140 000 грн

7 мільйонів гривень за 26 років — це в середньому 269 тисяч гривень на рік на двох людей. Це приблизно по 11 тисяч гривень на місяць на одного з батьків за увесь період (з урахуванням інфляцій та курсів долара 90-х і 2000-х років).

З цих коштів люди мали 26 років купувати їжу, одяг, ліки, оплачувати комунальні послуги, ремонтувати житло та відпочивати. Скеровувати усі 100% офіційного доходу протягом чверті століття в недоторкану панчоху було б фізично неможливо — хіба що батьки кандидата харчувалися виключно сонячним світлом та підшкірною енергією.

Більше того, дані ГРД свідчать про зворотне:

На кінець 2021 року заощадження матері становили 292 тисячі гривень.
За 2022 рік вона отримала 167 тисяч гривень (пенсія та відсотки).
На кінець 2022 року у неї залишилося 140 тисяч гривень.

Шляхом простих арифметичних дій ( $292,000 + 167,000 - 140,000$ ) ми бачимо, що максимальний вільний ресурс матері у 2022 році становив близько 319 тисяч гривень. При цьому вона якосьмусь купує квартиру в ЖБК за 238 тисяч гривень, веде побут, витрачає кошти і… залишається з фінансовими таємницями, які кандидат пояснювати відмовляється: «Я не зазначаю у своїх деклараціях їхніх заощаджень, оскільки вони мені невідомі».

Як кажуть, незнання декларації не звільняє від доброчесності.

«Фазикошове село» в Ужгороді: Як 47 соток міської землі перетворилися на сімейну садибу

Якщо квартири — це лише квіточки, то земельна епопея родини Фазикошів — це справжній закарпатський ландшафтний дизайн.

Упродовж тривалого часу кандидат, його батько, мати та сестра поступово скуповували та отримували земельні ділянки в межах міста Ужгород. На сьогодні у розпорядженні родини опинилася суцільна лінія із суміжних ділянок загальною площею близько 46–47 соток!

Період набуття	Площа (соток)	Задекларована вартість (грн)	Спосіб набуття / Поточний статус
2016 рік (Ділянка 1)	~10	27 000	Купівля (належить судді)
2016 рік (Ділянка 2)	~10	27 000	Купівля (подарована батьком судді)
2016 рік (Ділянка 3)	~10	27 000	Купівля (мати подарувала сестрі-судді)
2025 рік (Ділянка 4)	~16–17	Виплата частками	Купівля батьками
ЗАГАЛОМ	~46–47 соток	—	Суцільний масив вздовж дороги під забудову

Звідки ж узялися ці землі? У 2016 році три ділянки по 10 соток були придбані у трьох фізичних осіб за сміховинні 27 тисяч гривень кожна (близько $1,000 за 10 соток в обласному центрі!).

На запитання ВККСУ, як вдалося купити землю в місті за ціною трьох мішків цементу, Олексій Фазикош озвучив свою фірмову універсальну відмовку: «Складний рельєф місцевості».

Мовляв, там такі яри та крутосхили, що власники раділи бодай 27 тисячам. Проте складний рельєф чомусь зовсім не завадив родині Фазикошів терміново виготовити будівельні паспорти, отримати дозвільні документи та розпочати масштабне будівництво одразу трьох житлових будинків!

Але найделікатніший момент цієї земельної казки криється у судових рішеннях та матеріалах Єдиного державного реєстру судових рішень.

ГРД звернула увагу на справу № 308/7996/23, а також на судові справи 2017 року. Як з’ясувалося, сестра кандидата — суддя Закарпатського апеляційного суду Ганна Фазикош — у 2017 році розглядала справи щодо незаконності рішень Ужгородської міської ради від 2015 року про передачу земель у власність громадянам. Тим самим громадянам, чиї суміжні ділянки дивовижним чином через 3 місяці опинилися у власності батька, матері та брата судді!

Пан кандидат на засіданні розпачливо переконував, що то були «зовсім інші рішення і взагалі мова йшла про нормативну грошову оцінку, а не про ринкову». Але коли член комісії прямо запитав, як це виглядає з боку пересічного громадянина:

Член ВККСУ: «Коли стороння людина бачить, що кілька суддів однієї родини та їхні близькі поступово викуповують майже всю вулицю, як, на вашу думку, це може виглядати з боку? Адже одним із критеріїв доброчесності є відсутність ознак демонстративної розкоші чи способу життя, який може викликати сумніви у суспільства».

Олексій Фазикош: «Якщо оцінювати лише сьогоднішню ситуацію, то певні запитання можуть виникати. Але якщо дивитися на цей процес у часовому проміжку з 2016 по 2025 рік, тобто майже за десять років… це сприймається як цілком логічна та зрозуміла ситуація».

Дійсно, якщо скуповувати вулицю повільно, по 10 соток на декілька років, то це вже не «демонстративна розкіш», а просто «поступовий розвиток родинного гнізда». Логіка, гідна найвищих судових інстанцій.

Крипто-фаворитка Закарпаття: 42 мільйони гривневого еквіваленту та мільйон доларів у USDT

Коли члени ВККСУ та ГРД вичерпали питання щодо цегли, землі та деривативів, на сцену вийшов справжній блокбастер у стилі кіберпанку. Мова зайшла про голову Закарпатського апеляційного суду пані Ганну Фазикош — рідну сестру кандидата, з якою він ділить складний рельєф ужгородської землі.

Відповідно до даних її електронної декларації, поданої до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), високопоставлена слуга Феміди виявилася агресивним криптоінвестором. За період з 18 липня 2024 року по 21 вересня 2025 року вона здійснила 31 операцію з придбання криптовалюти USDT на загальну суму близько 1 мільйона доларів США (орієнтовно 42 мільйони гривень)!

Показник	Значення
Суб’єкт декларування	Ганна Фазикош (голова суду)
Кількість транзакцій з купівлі USDT	31 операція
Загальна сума у валюті	~$1 000 000 USD
Загальна сума в гривневому еквіваленті	~42 000 000 грн
Заявлені джерела коштів	Кредити, зарплата, прибуток

Члени комісії слушно зауважили: якщо кошти батьків йшли на фінансування криптоімперії сестри, то як вони могли одночасно купувати кандидату квартири за себевартістю, машиномісця та землі? А якщо це були власні кошти сестри, то звідки у голови обласного суду $1,000,000 на криптобіржі?

Діалог між ВККСУ та кандидатом з цього приводу перетворився на комедію абсурду:

Член ВККСУ: «Чи відомо вам, звідки походять кошти, за рахунок яких було сформовано криптоактиви приблизно на 42 мільйони гривень?»

Олексій Фазикош: «Наскільки мені відомо, частково це були кредитні кошти. Також використовувалися кошти із заробітної плати».

Член ВККСУ: «Вам відомо, які саме це були кредити?»

Олексій Фазикош: «Ні. Я лише знаю, що оформлювався кредит. Деталями я не володію».

Член ВККСУ: «Але криптовалюта сама по собі не приносить відсотків. Прибуток виникає в результаті зміни вартості активу або інших операцій».

Олексій Фазикош: «Можливо, йдеться про один із фінансових механізмів, які використовуються у сфері криптоактивів. Чесно кажучи, я цими питаннями не володію».

Уявіть собі цю картину: український банк видає голові апеляційного суду кредит на мільйон доларів США під судейську зарплату, а вона «інвестує» їх у стейблкоїни USDT, прокручуючи 42 мільйони гривень через 31 транзакцію. І все це відбувається паралельно з тим, як родина будує три будинки на 47 сотках ужгородського «складного рельєфу».

Порівняльна аналітика та ринкова реальність: Чому аргументи кандидата не витримують критики

Щоб систематизувати весь цей масив виправдань та порівняти його з об’єктивними фактами, зведемо основні аргументи Олексія Фазикоша та реальні дані у аналітичну таблицю.

Предмет дослідження	Позиція та виправдання кандидата	Фактичні дані, розрахунки та висновки ГРД
Квартира 65 кв. м (ЖБК)	Ринкова ціна 2022 року, люди тікали з Ужгорода, «котлован» без ризиків.	Ціна задекларована нижче кошторисної себевартості будинку (6.3 тис. грн vs 8.4 тис. грн/м²).
Квартира в ЖК MAVERICK	Батько купив дериватив на 547–644 тис. грн. Плутався в сумах фінансових зобов’язань.	Реальна ціна в договорі — 1,25 млн грн з ПДВ. Ринкова ціна 1-к в ЖК — від 2.6 млн грн (LUN).
Доходи батьків	Офіційний дохід 7 млн грн за 26 років, 110 років стажу. Це джерело статків.	Середній дохід на двох — ~22 тис. грн/міс. Враховуючи витрати на життя, заощаджень замало.
47 соток землі в місті	Куплені по 27 тис. грн за ділянку через «складний рельєф». Це не розкіш.	Землю отримано після рішень міськради, які були предметом судових розглядів за участі сестри.
$1 000 000 в крипті (USDT) сестри-судді	Сестра брала кредити та вкладала зарплату. Все перевірено НАЗК.	Звичайна зарплата судді та споживчі кредити не дозволяють оперувати 42 млн грн у криптоактивах.

Кожен пункт пояснень кандидата при детальному аналізі виявляється суцільним мильним міхуром. Використання схем із ЖБК дозволило занизити реальну вартість майна в декларації. Прикриття батьками-пенсіонерами легалізувало покупки, які не відповідають офіційним статкам самого судді. А посилання на «кредити» сестри для виправдання мільйонних криптотранзакцій звучить як знущання над самими інститутами контролю.

Вердикт для ВККСУ: Чи гідний Олексій Фазикош апеляційної (або вищої) мантії?

Засідання ВККСУ від 14 квітня 2026 року стало яскравим маркером того, наскільки глибоко у судовій системі вкорінилася культура імітації доброчесності.

Суддя — це людина, яка повинна володіти безупречною репутацією, високим рівнем правосвідомості та здатністю давати чіткі, логічні й прозорі відповіді щодо джерел свого добробуту. Натомість під час співбесіди суспільство побачило кандидата, який:

1. Не знає або свідомо викривляє реальні суми у власних та родинних договорах купівлі-продажу нерухомості.

2. Спирається на аномально занижені ціни, пояснюючи придбання майна за ціною, нижчою за себевартість будівництва, «відсутністю буму» та «складним рельєфом».

3. Використовує офіційні доходи батьків за 26 років як формальну ширму для обґрунтування мільйонних інвестицій під час війни.

4. Легітимізує скупку 47 соток міської землі своєю родиною, вдаючи, що конфлікту інтересів та сумнівів у суспільства щодо етичності такої поведінки не існує.

5. Проявляє повну байдужість або безпорадність у поясненні того, як його найближча родичка-суддя оперує криптоактивами на мільйон доларів.

За стандартами Бангалорських принципів поведінки суддів, носій мантії повинен утримуватися від будь-якої поведінки, яка може викликати сумнів у його чесності, сумлінності та незалежності. Суддя Олексій Фазикош під час засідання ВККСУ 14.04.2026 розвіяв будь-які сумніви — але, на жаль, на користь того, що його уявлення про доброчесність перебуває у паралельному всесвіті.

Якщо Вища кваліфікаційна комісія суддів України прагне відновити довіру громадян до судової гілки влади, відповідь на питання «Чи може суддя Олексій Фазикош бути суддею апеляційного суду?» має бути однозначною, безкомпромісною та остаточною: Ні. Категорично ні.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”