Ласкаво просимо до мальовничого Закарпаття! Винно-гастрономічні фестивалі, чарівні сакури і… вишукані юридичні дива, від яких в авторів Конституції України та європейських інспекторів судової реформи мала б початися хронічна гикавка. Поки державні інституції роками розповідають міжнародним партнерам про прозорість, оновлення судової гілки влади та безапеляційне дотримання верховенства права, у стінах такої поважної установи, як Закарпатський апеляційний суд, винайдено справжній юридичний «перпетуум-мобіле».
Головною героїнею цього новітнього процесуального епосу є Ганна Фазикош — голова Закарпатського апеляційного суду, яка, за всіма ознаками, відкрила “таємну формулу” нескінченного перебування на владному олімпі.
Рецепт виявився геніальним у своїй простоті: щоб обійти пряму та імперативну заборону Закону обіймати адміністративну посаду понад два строки поспіль, достатньо просто зробити… маленьку технічну перерву на кілька днів! Трішки відпочити, передати печатку колезі на вісімдесят дві години — і voilà: лічильник строків обнуляється, а ви знову «вперше» сідаєте у знайоме крісло.
Проте 25 липня 2026 року правову ідилію порушило офіційне Повідомлення про порушення суддею закону, спрямоване правозахисницею Л.С. Криворучко до ключових органів державної влади. У цьому документі розкладено по поличках усю анатомію того, що в нормальному правовому суспільстві називається зловживанням правом, цинічним нехтуванням етикою та свідомим підривом авторитету правосуддя.
Давайте детально, без купюр та з належною часткою сарказму, розберемо, як функціонує ця ужгородська каденційна магія та чому вона загрожує перерости у гучний дисциплінарний та кримінальний скандал.
Математика феодалізму: три дні «відпустки» як спосіб «занулити» імперативну норму
Щоб зрозуміти масштаби юридичного новаторства, варто звернутися до сухої статистики, наданої самим же апеляційним судом у відповіді від 26.06.2026 №02.2-8/17092/2026. Якщо подивитися на офіційні дати, то перед нами розгортається захоплююча хронологія у трьох актах:
-
Перша каденція: Ганна Василівна Фазикош обіймала посаду голови Закарпатського апеляційного суду з 02.10.2018 по 01.10.2021.
-
Перша технічна пауза: Обов’язки голови суду тимчасово виконувала суддя Олена Анатоліївна Кожух у період з 02.10.2021 по 03.10.2021 (усього 3 дні).
-
Друга каденція: Ганна Василівна Фазикош знову обрана на посаду голови суду на період з 04.10.2021 по 03.10.2024.
-
Друга технічна пауза: Обов’язки голови суду знову тимчасово виконувала Олена Анатоліївна Кожух у період з 04.10.2024 по 09.10.2024 (усього 6 днів).
-
Третя каденція: Ганна Василівна Фазикош обрана головою суду втретє поспіль на строк з 10.10.2024 по 09.10.2027.
Оцініть цей делікатний художній задум! Перший строк тривав чесні три роки. Потім, 1 жовтня 2021 року, повноваження закінчуються. Що робить законослухняна колегія? Вони призначають виконувачкою обов’язків суддю Олену Кожух… аж на цілих три дні (з суботи по неділю включно!). І вже 4 жовтня 2021 року збори суддів зі сльозами радості на очах знову обирають пані Фазикош на другий строк.
Минає ще три роки. 3 жовтня 2024 року спливає і другий строк. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» чітко встановлено червону лінію: понад два строки поспіль — зась! Але для ужгородських “чарівників” права закони написані, мабуть, для того, щоб випробовувати гнучкість їхнього тлумачення. Олена Кожух знову приходить на допомогу і мужньо виконує обов’язки голови суду… шість днів (з 4 по 9 жовтня 2024 року). А вже 10 жовтня 2024 року пані Фазикош урочисто заходить на третій поспіль строк у якості очільниці суду — аж до жовтня 2027 року!
«Короткочасні технічні перерви між другим та третім строками перебування Фазикош Г.В. на посаді голови суду не змінюють юридичної природи її третього поспіль обрання, не створюють нового самостійного циклу перебування на адміністративній посаді та не можуть використовуватися як формальний механізм обходу прямої законодавчої заборони…»
— із Повідомлення про порушення суддею закону від 25.07.2026 р.
Це ж просто свято формалізму! Виходить, якщо ви хочете обійти будь-яке конституційне чи законодавче обмеження, достатньо передати портфель сусіду на пару днів, згодувати суспільству ілюзію «безперервності роботи органу», а потім із чистим сумлінням заявити: «Яка така повторність? Це ж новий цикл, ви що, не бачили, я три дні пила каву як пересічна суддя!»
Юридичний аналіз: чому «схема трьох днів» є прямим порушенням Конституції та Закону № 1402-VIII
Відкиньмо сарказм і зануримося у строгий юридичний аналіз, адже матеріали поданої скарги містять бездоганну правову аргументацію, перед якою руйнуються будь-які виправдання.
1. Імперативність норми Закону № 1402-VIII
Організація судової влади в Україні регулюється спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
-
Частина 1 статті 20 визначає, що посади голови суду та його заступників є адміністративними посадами.
-
Частина 9 статті 20 зазначає імперативно і однозначно: «Суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом».
Ключова фраза тут — «якщо інше не передбачено законом». Жодним іншим нормативно-правовим актом України не передбачено можливість обрання голови апеляційного суду на третій строк через 3 або 6 днів після закінчення другого. Крапка.
2. Принцип публічного права: «Дозволено лише те, що прямо передбачено законом»
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Цей принцип додатково закарбований у Постанові Верховної Ради України від 17.06.1999 № 757-XIV («Засади державної політики в галузі прав людини»), де прямо вказано про обмеженість свободи держави та її посадовців: їм дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Коли збори суддів Закарпатського апеляційного суду висувають, а Ганна Фазикош приймає пропозицію обиратися втретє поспіль, вони виходять за межі правового поля. Вони вигадують власну норму, за якою 6-денна «прокладка» у вигляді тимчасового виконання обов’язків іншою особою нібито «розриває» послідовність строків.
Суть незаконної схеми обходу обмеження зводиться до такого ланцюжка послідовних дій: спочатку особа відпрацьовує перший трирічний строк, після чого формується триденна перерва; далі відпрацьовується другий трирічний строк, після якого організовується шестиденна технічна пауза; у підсумку створюється ілюзія «нового циклу» та відбувається обрання на третій строк усупереч імперативній забороні частини дев’ятої статті 20 Закону № 1402-VIII.
Тимчасове виконання обов’язків (т.в.о.) голови суду заступником або найдосвідченішим суддею має суто похідний, допоміжний та організаційний характер. Воно покликане забезпечити безперервність документообігу та господарської діяльності суду до моменту проведення зборів. Т.в.о. не є самостійним обранням особи на посаду на визначений законом строк, а отже, воно не може зануляти каденційний лічильник попереднього очільника!
Прецедент ВККСУ: як аналогічний «лайфхак» вже було викрито у справі судді Шаповала
Думаєте, Ганна Фазикош — голова Закарпатського апеляційного суду — перша, хто винайшов цей велосипед із маніпуляцією строками? Аж ніяк. Судова система України вже проходила подібні спроби юридичного трюкацтва, і відповідь офіційних органів врядування була принциповою та нищівною.
У Повідомленні Л.С. Криворучко наведено фундаментальний аналог — Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 лютого 2019 року № 189/вс-19 щодо кандидата до Верховного Суду Миколи Михайловича Шаповала (на той час — голови Сумського окружного адміністративного суду).
Історія одного «вічного» голови
Суддя Шаповал М.М. займав посаду голови Сумського ОАС понад 10 років поспіль. Кожного разу, коли змінювалося законодавство або закінчувався строк, він формально подавав заяву про припинення повноважень, робив невеличку паузу, а потім збори суддів знову й знову обирали його очільником, посилаючись на «зміну порядків призначення» та різноманітні рішення Ради суддів України.
Під час співбесіди у ВККСУ кандидат переконував комісію, що все було легітимно, а перерви та зміни законів створювали нові правові підстави.
Позиція ВККСУ: формалізм не пройде!
Вища кваліфікаційна комісія суддів України піддала пояснення кандидата жорсткій критиці та визнала його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
Комісія зауважила:
1. Законодавство (починаючи від Закону № 3018-III, Закону № 2453-VI і закінчуючи Законом № 1402-VIII) послідовно та неухильно відстоює правило: суддя не може займати більше ніж два строки поспіль одну адміністративну посаду.
2. Мета цієї норми — запобігання концентрації адміністративного впливу в руках однієї особи, забезпечення єдиного статусу суддів та усунення навіть теоретичної можливості зловживань чи формування локальних «удільних князівств».
3. Штучне створення нетривалих часових проміжків між строками — це формальний механізм обходу прямої законодавчої заборони, який позбавляє Закон регулятивного змісту та перетворює його на декларацію.
ВККСУ чітко констатувала: спроба обійти обмеження двох строків через процедурні маніпуляції свідчить про обґрунтований сумнів у дотриманні кандидатом етичних норм та етичних стандартів поведінки судді.
Виникає логічне запитання: чому те, що для судді з Сум стало підставою для “вовчого квитка” до Верховного Суду, для голови Закарпатського апеляційного суду має ставати нормою повсякденного життя?
Стандарти етики та доброчесності: коли власний амбітний інтерес перемагає Закон
Суддя — це не просто чиновник, який ходить у чорній мантії та ставить печатки. Це особа, яка уособлює Справедливість. Суддя щодня виносить рішення іменем України, позбавляє людей майна, свободи чи вирішує долі мільйонних активів. І головний інструмент судді — це суспільна довіра.
Що каже Кодекс суддівської етики?
Відповідно до статті 13 Кодексу суддівської етики, суддя, який перебуває на адміністративній посаді в суді, зобов’язаний утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в тому, що професійні судді здійснюють колегіальне вирішення питань організації роботи суду.
Мало того, пункт 2 частини 7 статті 56 Закону № 1402-VIII покладає на суддю прямий обов’язок: виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Умисел чи «груба недбалість»?
Подивімося на дійсні обставини справи Ганни Фазикош:
1. Вона є професійним юристом з багаторічним стажем та очолювала апеляційний суд два повні строки (з 2018 по 2024 рік). Вона не могла не знати змісту частини 9 статті 20 Закону № 1402-VIII.
2. Вересень-жовтень 2024 року. Наближається закінчення другого строку. Що мала зробити доброчесна суддя, яка поважає Закон та етичні стандарти? Вона мала сказати колегам: «Шановні судді! Дякую за довіру, але я відпрацювала два строки поспіль. Закон прямо забороняє мені балотуватися втретє. Обирайте нового очільника серед себе».
3. Що відбувається натомість? Вона надає згоду на висунення своєї кандидатури. Вона не заявляє самовідвід. Вона бере участь у процедурі голосування, радісно приймає вітання з перемогою, підписує накази про вступ на посаду голови суду на строк з 10.10.2024 по 09.10.2027 та регулярно отримує всі організаційно-розпорядчі та фінансові переваги, передбачені цією посадою!
Це не просто «помилка в тлумаченні». Це свідоме нехтування імперативною забороною заради збереження адміністративного впливу та посадового статусу. Для будь-якого розсудливого спостерігача така поведінка є очевидним доказом того, що для голови суду власні посадові амбіції стоять вище за Закон України.
Кваліфікація дій: від дисциплінарного проступку до звільнення з посади
Законодавство України передбачає чітку та сувору систему відповідальності для суддів, які вирішили, що вони вищі за Закон. У скарзі Криворучко Л.С. наведено вичерпний розклад дисциплінарних та конституційних норм, під які підпадають дії Ганни Фазикош.
Логіка юридичної кваліфікації вибудовується за такою послідовністю:
1. Первинне порушення: Ігнорування обмеження, встановленого частиною 9 статті 20 Закону № 1402-VIII, та недотримання норм статті 13 Кодексу суддівської етики.
2. Дисциплінарна кваліфікація: Вчинення проступку, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 106 Закону (допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя).
3. Кваліфікація як істотного проступку: Визнання дій істотним дисциплінарним проступком чи грубим нехтуванням обов’язками на підставі пункту 1 частини 8 та пункту 1 частини 9 статті 109 Закону № 1402-VIII.
4. Застосування стягнення: Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади згідно з пунктом 6 частини 1 статті 109 Закону № 1402-VIII.
5. Остаточна конституційна підстава: Звільнення з посади відповідно до пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.
Дисциплінарна рамка (Закон № 1402-VIII):
-
Пункт 3 частини 1 статті 106: Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
-
Пункт 6 частини 1 статті 109: За вчинення істотного дисциплінарного проступку застосовується стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади.
-
Пункт 1 частини 8 та пункт 1 частини 9 статті 109: Істотним дисциплінарним проступком визнається факт допущення поведінки, що порочить звання судді чи підриває авторитет правосуддя та виявляє невідповідність займаній посаді.
Конституційний фінал:
-
Частина 1 статті 112 та частина 1 статті 115 Закону № 1402-VIII вказують, що суддя звільняється з посади з підстав, визначених Конституцією.
-
Пункт 3 частини 6 статті 126 Конституції України прямо встановлює: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Коли голова апеляційного суду системно йде на обхід Закону, це вже не приватна справа ужгородських суддів. Це системний заколот проти правил судоустрою, який вимагає негайного хірургічного втручання з боку київських органів судового врядування.
Сім адресатів скарги: хто і як має зупинити каденційне свавілля
Заявниця Криворучко Л.С. подала повідомлення не просто «для галочки». Вона охопила практично всі ключові ланки державної системи, поставивши перед кожною інституцією конкретні, імперативні та процедурно підкріплені вимоги.
Проаналізуймо, які саме обов’язки тепер покладено на органи контролю та правосуддя:
1. Вища рада правосуддя (ВРП)
Головний орган дисциплінарного контролю над суддями має:
-
Відкрити дисциплінарну справу щодо судді Ганни Фазикош за п. 3 ч. 1 ст. 106 та п. 6 ч. 1 ст. 109 Закону № 1402-VIII.
-
Притягнути її до дисциплінарної відповідальності та ухвалити рішення про звільнення з посади судді.
-
Витребувати у Закарпатського апеляційного суду повний пакет документів: протоколи зборів суддів, бюлетені, рішення лічильної комісії, заяви про згоду на балотування та накази про вступ/припинення повноважень за всі три каденції.
-
Забезпечити повний електронний доступ заявниці до матеріалів справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС).
2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС)
-
Врахувати викладені факти незаконного обрання під час проходження Ганною Фазикош кваліфікаційного оцінювання, перевірки доброчесності та професійної етики.
-
Долучити Повідомлення про порушення до матеріалів суддівського досьє.
3. Громадська рада доброчесності (ГРД)
-
Затвердити негативний висновок щодо відповідності судді Ганни Фазикош критеріям доброчесності та професійної етики.
-
Спрямувати цей висновок до ВККСУ для блокування будь-яких кар’єрних просувань чи успішного проходження оцінювання.
4. Рада суддів України (РСУ)
Як орган суддівського самоврядування, РСУ зобов’язана:
-
Провести офіційну перевірку дотримання законодавства під час виборів 10.10.2024 р.
-
Надати офіційну правову позицію щодо неприпустимості використання короткочасних «технічних перерв» для обходу ч. 9 ст. 20 Закону № 1402-VIII.
-
Ініціювати перед зборами суддів Закарпатського апеляційного суду питання про негайне звільнення Фазикош Г.В. з адміністративної посади.
5. Закарпатський апеляційний суд
-
Керівнику апарату та уповноваженому судді — негайно скликати збори суддів.
-
Винести на порядок денний питання про дострокове звільнення Ганни Фазикош з посади голови суду у зв’язку з прямим порушенням вимог Закону.
6. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
-
Оголосити зміст Повідомлення на найближчих зборах суддів для запобігання поширенню подібної практики в судах першої інстанції регіону.
7. Офіс Генерального прокурора та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)
-
У порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).
-
Провести розслідування за фактом можливого зловживання владою або службовим становищем та надати заявниці витяг з ЄРДР.
Шокуючий аналіз дій судового самоврядування: як колеги стають заручниками колективної кругової поруки
Запитаєте, а як взагалі можливе подібне рішення зборів суддів? Адже за голову суду голосують самі судді цього ж апеляційного суду!
І ось тут ми підходимо до найсумнішого аспекту цієї історії — деградації інституту суддівського самоврядування.
Коли у 2016 році ухвалювалася нова редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів», передача права обирати голів судів безпосередньо зборам суддів позиціювалася як перемога демократії. Мовляв, ліквідуємо вплив Адміністрації Президента та Вищої ради юстиції, і колективи суддів самі обиратимуть найдостойніших.
Але на практиці в багатьох регіонах це перетворилося на кругову поруку. Коли голова суду тримає в руках важелі розподілу навантаження, премій, надання відпусток, розв’язання побутових питань та розподілу кабінетів, колектив швидше погодиться на заплющування очей перед Законом, ніж на конфлікт із начальством.
Принципова різниця між нормою закону та реальними подіями в Ужгороді виглядає наступним чином:
-
Як офіційно має працювати Закон: Закон забороняє обіймання посади понад два строки поспіль. По закінченні другого строку Ганна Фазикош мала б заявити про самовідвід, а збори суддів — обрати нового очільника з-поміж інших членів колективу. Закон дотримано, суспільну довіру збережено.
-
Як це спрацювало в Ужгороді: По закінченні другого строку створюється формальна пауза у шість днів із тимчасовим виконанням обов’язків іншою суддею. Збори суддів заплющують очі на імперативну заборону, а Ганну Фазикош обирають на посаду втретє поспіль. Закон розтоптано, авторитет правосуддя підірвано.
Ці шість днів «тимчасового виконання обов’язків» суддею Оленою Кожух — це не просто формальність. Це вияв колективного конформізму. Судді апеляційного суду, які щодня підписують вироки та рішення у цивільних і кримінальних справах, вимовляючи «Іменем України», під підпис проголосували за схему, яка прямо суперечить закону, який вони покликані захищати!
Як після цього такий суд може вимагати від звичайного громадянина чи підприємця неухильного дотримання законів? Якщо сам голова апеляційного суду демонстративно «грається» зі строками через триденні перерви, то який приклад це дає місцевим судам Мукачева, Хуста чи Берегова?
Чи є шанс на очищення? Ватерлоо для ВРП та ВККСУ
Історія із третьою каденцією Ганни Фазикош — це не просто приватний локальний конфлікт між правозахисницею Криворучко Л.С. та головою суду. Це маркерна справа для всієї судової системи України.
Зараз органи судового врядування перебувають під прискіпливим оком як українського суспільства, так і міжнародних донорів (ЄС, МВФ, США), які інвестують мільярди у реформування української юстиції.
-
Якщо Вища рада правосуддя проігнорує цю скаргу, спустивши її на гальмах чи відмовивши у відкритті дисциплінарного провадження під приводом «це ж збори суддів її обрали, вона сама не винна» — це буде чітким сигналом усім судовим баронам в Україні: «Схема працює! Робіть перерву на вихідні і пануйте вічно!».
-
Якщо ж ВРП, ВККСУ та РСУ проявлять принциповість, відкриють провадження та винесуть подання про звільнення — це стане прецедентом, який раз і назавжди закриє лазівку для «вічних голів» по всій країні.
Варто підкреслити важливу деталь із Повідомлення: ця дисциплінарна скарга не стосується змісту жодного конкретного судового рішення, не має на меті втручання у здійснення правосуддя та не використовується як засіб тиску на суд у якійсь конкретній справі. Предметом перевірки є виключно персональна позапроцесуальна поведінка судді Фазикош Г.В., яка поставила власний посадовий інтерес вище за Закон України.
Висновки: Судочинство чи князівство?
Ситуація навколо Закарпатського апеляційного суду та його очільниці Ганни Фазикош — це класична ілюстрація того, як юридичний формалізм намагається вбити дух і букву Закону.
Коли частина 9 статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» писалася парламентарями, мета була очевидною: не допустити вічного перебування однієї особи на чолі суду. Два строки — і поступайся місцем колегам. Це основа демократії, це основа запобігання корупції та адміністративному тиску.
Спроба обійти цю норму за допомогою 3-денних та 6-денних перерв — це правовий нігілізм, замаскований під процедурну хитрість.
Суспільство більше не готове терпіти «суддівські фокуси». Повідомлення про порушення закону, подане Л.С. Криворучко 25 липня 2026 року, виставило чіткі юридичні та етичні вимоги. Тепер м’яч на боці Вищої ради правосуддя, ВККСУ та Офісу Генерального прокурора.
Чи здатна судова система до самоочищення, чи ужгородський каденційний фокус стане черговим цвяхом у труну суспільної довіри до суду? Відповідь на це запитання ми дізнаємося вже найближчим часом. Але одне можна сказати точно: згасити цей скандал тихо і «за домовленістю» вже не вдасться.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”