Системні «шлюзи» безкарності: як затягування справ підриває довіру до правосуддя

Правосуддя, яке запізнюється, некоректно називати правосуддям — це відома юридична догма, що лежить в основі конституційного права на судовий захист. Проте в українських реаліях процес притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення нерідко перетворюється на процедурний формалізм, де ключовим фактором стає не встановлення істини, а календарний час.

Схеми або звичайна недбалість, через які справи «потиху» закриваються за давністю строків, давно стали предметом гострих дискусій серед юридичної спільноти та громадськості. Коли особа, яка вчинила правопорушення, уникає відповідальності не через відсутність вини, а через те, що судове засідання призначили на зручну «пізню» дату, виникає обґрунтоване питання: чи йдеться тут про звичайне перевантаження суду, чи про умисний дисциплінарний проступок?

Розглянемо цю проблему на прикладі конкретного епізоду, який задокументовано в офіційному повідомленні про порушення закону від 25 липня 2026 року, направленому до ключових органів суддівського врядування України. Фігурантом цієї справи є суддя Данко Віктор Йосипович, який працює головою  Ужгородського  міськрайонного суду Закарпатської області.

Анатомія справи № 308/5678/26: хронологія процедурного «забуття»

Щоб зрозуміти глибокий аналітичний підтекст проблеми, необхідно детально розібрати хронологію подій. Моніторинг порталу Судова влада України та матеріалів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відкриває вельми показову картину судового провадження.

У провадженні, яке здійснював суддя Данко Віктор Йосипович, перебувала справа № 308/5678/26 стосовно громадянина В. Олега Євгенійовича. Останній притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) — тобто за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

На першу думку, фінансова або податкова стаття може здатися незначною порівняно з кримінальними провадженнями. Проте саме сумлінність сплати податків та зборів у критичні для держави часи є засадою економічної стабільності.

Згідно з офіційними даними:

• 13 лютого 2026 року — дата вчинення адміністративного правопорушення.

• 15 квітня 2026 року — матеріали справи офіційно надійшли до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та були передані судді Данку В.Й.

• 30 квітня 2026 року — граничний строк розгляду справи згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП (яка чітко встановлює 15-денний строк з дня одержання протоколу).

• 14 травня 2026 року — сплив тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.

• 29 травня 2026 року — дата, на яку суддя призначив перше і єдине судове засідання.

Підсумок цього процесуального маршруту виявився прогнозованим: постановою від 29.05.2026 у справі № 308/5678/26 провадження щодо громадянина В. О.Є. було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП — у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Порівняльна таблиця процесуальних строків у справі

Юридична кваліфікація: чому це не просто затримка, а дисциплінарний проступок?

Аналізуючи судове рішення, ухвалене у справі, можна відзначити суттєву деталь: у тексті постанови від 29 травня 2026 року суддя Данко Віктор Йосипович взагалі не досліджував питання наявності чи відсутності в діях особи складу правопорушення. Суд обмежився лише констатацією того, що строки, визначені статтею 38 КУпАП, вичерпано.

З погляду права, затягування судового процесу, яке призводить до звільнення особи від відповідальності, підпадає під дію пункт 2 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ця норма передбачає дисциплінарну відповідальність за:

«…безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи, заяви чи скарги протягом строку, встановленого законом, невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, що призвело до уникнення особами адміністративної відповідальності…»

Коли матеріали справи знаходяться у розпорядженні суду з 15 квітня, а строк притягнення спливає 14 травня, суд мав цілий місяць для того, щоб призначити та провести засідання з дотриманням вимог ст. 268 КУпАП (повідомлення правопорушника). Натомість призначення засідання на 29 травня — тобто на 15 днів пізніше, ніж закінчився законний строк, — виглядає як усвідомлений крок, що робить притягнення особи до відповідальності юридично неможливим.

Чому позиція Вищого спеціалізованого суду України є критичною?

Оцінюючи такі дії, судова практика неодноразово підкреслювала недопустимість недбалого ставлення до графіків засідань. Постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) від 17 жовтня 2014 року № 11 чітко роз’яснює:

1.Розумний строк — це строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій без невиправданих зволікань.

2. Особиста відповідальність — судді повинні усвідомлювати свій обов’язок щодо неухильного дотримання строків, оскільки їх порушення негативно впливає на авторитет усієї судової гілки влади.

3. Зайнятість не є виправданням — висока завантаженість або неналежна організація роботи суду не можуть вважатися поважними причинами для спустошення змісту правосуддя.

Системний вимір проблеми: як КУпАП перетворюється на «шлюз» для уникнення кари

Проблема, продемонстрована у випадку, де фігурує суддя Данко Віктор Йосипович, виходить далеко за межі однієї конкретної справи Ужгородського міськрайонного суду. Вона висвітлює глибинний системний збій у роботі української юстиції при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

На відміну від Кримінального процесуального кодексу, КУпАП містить імперативне правило: строк накладення стягнення продовженню не підлягає. Якщо три місяці минули — справа підлягає безумовному закриттю.

Це створює зручний інструмент для ухилення від відповідальності:

• Суддя може призначити засідання на дату, яка завідомо виходить за межі 3-місячного строку.

• На день засідання суддя абсолютно легально застосовує п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

• Формально закон дотримано (справу закрито за законом), але по суті правосуддя не відбулося: державний бюджет не отримав належних надходжень, а правопорушник засвоїв урок про те, що процедурна тяганина гарантує безкарність.

Коли подібні рішення ухвалюються щодо правопорушень у сфері оподаткування чи безпеки руху, суспільство отримує сигнал про вибірковість закону. У результаті знижується довіра як до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, так і до системи судочинства загалом.

Реагування інституцій та вимоги громадськості

Ситуація з закриттям справи № 308/5678/26 не залишилася непоміченою. Заявник Л.С. Криворучко подала офіційне повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку до ключових органів, які відповідають за формування доброчесного та професійного суддівського корпусу.

Цей документ адресовано одразу чотирьом суб’єктам:

1. Вищій раді правосуддя (ВРП)

2. Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККСУ)

3. Громадській раді доброчесності (ГРД)

4. Керівництву та Зборам суддів Ужгородського міськрайонного суду

Кожна з цих інституцій має власні важелі впливу, використання яких є принциповим для очищення та самоочищення судової системи.

Вимоги до Вищої ради правосуддя

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ВРП закликають відкрити дисциплінарну справу щодо судді Віктора Данка. Фінальною метою дисциплінарного провадження заявник визначає притягнення до відповідальності та звільнення із займаної посади, оскільки повторюваність або системність таких процесуальних «помилок» є несумісною зі статусом носія судової влади.

Окремо висунуто вимогу щодо цифровізації процесу: включення ідентифікаційних даних заявника (РНОКПП 3073912669) до системи електронного судочинства, переведення всіх матеріалів у цифрову форму та забезпечення відкритого доступу до матеріалів дисциплінарної перевірки.

Роль ВККСУ та Громадської ради доброчесності

Коли суддя Данко Віктор Йосипович проходитиме кваліфікаційне оцінювання або конкурсні процедури, Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов’язана оцінити рівень його професійної етики та відповідність займаній посаді.

Своєю чергою, Громадська рада доброчесності має всі підстави для винесення негативного висновку про відповідність судді критеріям доброчесності. Адже дотримання процесуальних строків — це не просто формальне виконання календаря, а безпосередній вияв поваги до закону та прав громадян.

Висновки: чому ця справа важлива для кожного українця?

Історія зі справою № 308/5678/26 в Ужгородському міськрайонному суді — це не приватний юридичний конфлікт і не просто суха статистика ЄДРСР. Це дзеркальне відображення того, як через дрібні процесуальні шпарини вимивається фундаментальний принцип невідворотності покарання.

Коли суспільство бачить, що справу про податкові правопорушення закривають просто тому, що її «не встигли» розглянути за півтора місяця, руйнується соціальний договір. Громадяни втрачають мотивацію дотримуватися законів, якщо бачать, що відповідальності можна легко уникнути за сприяння бездіяльності або умисних дій судді.

Рішення, які приймуть Вища рада правосуддя та ВККСУ за цим повідомленням, стануть важливим маркером: чи готова система реально очищуватися від практики затягування справ, чи подібні процедурні «схеми» й надалі залишатимуться зручним інструментом для ухилення від законного покарання.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”