Літнього дня 21 липня 2026 року з кабінетів столичної будівлі, де розташовується Вища кваліфікаційна комісія суддів України, вийшов офіційний документ під номером 21-4554/26. Написаний стриманою канцелярською мовою та підписаний заступником керівника секретаріату з питань цифрового розвитку Павлом Куликом, цей лист став відповіддю на серію наполегливих запитів. З одного боку запитувачем виступав Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, з іншого — відома громадська діячка Лариса Криворучко, очільниця ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко».
Предметом зацікавленості антикорупціонерів та судейського загалу стала постать Олексія Васильовича Фазикоша — судді Ужгородського міськрайонного суду, чий кар’єрний шлях пролягав крізь вирішальні етапи вітчизняної судової реформи. Проте за фасадом звичайної відповіді на запит про доступ до публічної інформації відкрилася глибока системна дилема сьогодення: де проходить тонка межа між виправданими вимогами національної безпеки в умовах війни та правом суспільства знати все про доброчесність тих, хто іменем України здійснює правосуддя?
Ця історія — не просто бюрократичне листування. Це зріз сучасної української юриспруденції, де цифровізація перетинається із засекреченням даних, а прагнення громадського контролю зіштовхується з крицевими аргументами Великої Палати Верховного Суду.
Суддівська одіссея Олексія Фазикоша: від Мукачева до Верховного Суду
Щоб зрозуміти джерела інтересу громадськості до постаті Олексія Фазикоша, варто простежити його кар’єрний шлях, детально відображений в облікових даних Комісії. Його професійна біографія у суддівській мантії розпочалася 1 серпня 2007 року, коли Указом Президента України №676/2007 його було призначено строком на п’ять років на посаду судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Цікава історична деталь: на момент першого призначення Олексія Васильовича Комісії, як постійно діючого органу в сучасному розумінні, ще просто не існувало. Лише після ухвалення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI ВККСУ розпочала свою роботу як ключовий інститут суддівського врядування.
Навесні 2011 року, а саме 10 березня, Олексій Фазикош звернувся до Комісії із заявою про рекомендування його для переведення до Ужгородського міськрайонного суду в межах п’ятирічного строку. Комісія задовольняє це клопотання рішенням від 15 вересня 2011 року № 2990/пс-11, і вже наприкінці року Президент підписує відповідний указ. А за рік, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5011-VI, Фазикоша обирають на посаду судді Ужгородського суду безстроково.
Проте справжнім випробуванням для кожного українського служителя Феміди стали кваліфікаційні оцінювання та конкурси, запроваджені в межах великомасштабної судової реформи. Олексій Фазикош неодноразово брав у них участь, демонструючи амбіції піднятися на вищі щаблі судової ієрархії:
1. Конкурс до Верховного Суду (2018–2019 роки): За результатами складного кваліфікаційного оцінювання суддя здобув загалом 720,5 бала. Його тестовий бал склав 78, практичне завдання — 60,5, професійна, особиста та соціальна компетентність оцінена у 375,5 бала, професійна етика — у 175 балів, а доброчесність — у 170 балів. Рішенням від 6 березня 2019 року № 406/вс-19 Комісія офіційно визнала його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.
2. Кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді (2018–2019 роки): Призначене червневим рішенням ВККСУ 2018 року. Склавши іспит на 163,75 бала (83,25 — тест, 80,5 — практика), Олексій Фазикош скористався нормою Положення про порядок оцінювання. Оскільки він вже підтвердив здатність працювати у суді вищого рівня (Верховному Суді), 13 березня 2019 року оцінювання на відповідність посаді місцевого судді щодо нього було припинено — вимогу вважали виконаною автоматично.
3. Конкурси до апеляційних судів (2019 та 2023–2026 роки): Після скасування конкурсу 2019 року, ВККСУ оголосила новий відбір у вересні 2023 року. Пройшовши крізь сито перевірок, 27 травня 2026 року рішенням № 247/ac-26 Комісія підтвердила здатність Фазикоша здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді з результатом 688,54 бала.
Здавалося б, перед нами відкрита кар’єрна картка підтвердженого професіонала. Але чому тоді громадські активісти під проводом Лариси Криворучко намагалися отримати повне суддівське досьє, і чому Комісія категорично відмовила у наданні ключових документів?
Завіса воєнного стану: чому суддівські досьє стали «таємницею за сімома печатями»
Головна інтрига офіційної відповіді ВККСУ полягає в принциповій відмові надати копію повного суддівського досьє Олексія Фазикоша, його декларацій доброчесності та родинних зв’язків, а також матеріалів конкурсних заявок.
Бюрократична та юридична конструкція цієї відмови спирається на правовий режим воєнного стану, запроваджений Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Того ж доленосного дня, керуючись частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», було обмежено публічний доступ до всіх суддівських досьє, декларацій родинних зв’язків та доброчесності.
Аналіз документа за підписом Павла Кулика показує, як послідовно та багаторівнево формувалася ця політика закритості протягом останніх років:
-
Вища рада правосуддя (ВРП): Рішенням від 6 листопада 2025 року № 2363/0/15-25 ВРП звернулася до ВККСУ з пропозицією відтермінувати надання загального доступу до суддівських досьє та декларацій на офіційному вебсайті до повного припинення або скасування воєнного стану.
-
Рада суддів України (РСУ): 13 листопада 2025 року рішенням № 48 встановила, що відкрита частина досьє може оприлюднюватися виключно стосовно тих суддів, які беруть участь у поточних процедурах оцінювання чи конкурсах, і лише за окремим рішенням Комісії.
-
Позиція самої ВККСУ: Внутрішніми рішеннями від 1 жовтня 2025 року (№ 182/зп-25) та 17 листопада 2025 року (№ 202/зп-25) Комісія остаточно зацементувала правило: загальний доступ до досьє буде відновлено лише за спеціальним рішенням, яке станом на літо 2026 року так і не ухвалено.
Правомірність такого «інформаційного щита» була піддана суворому судовому контролю і дістала повну підтримку на найвищому рівні. Велика Палата Верховного Суду у двох принципових постановах сформувала непорушну судову практику:
1. Постанова від 17 липня 2025 року (справа № 990/406/24): Суд визнав абсолютно законним обмеження ВККСУ доступу до декларацій доброчесності та родинних зв’язків на підставі трискладового тесту статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації».
2. Постанова від 16 жовтня 2025 року (справа № 990/162/24): Велика Палата підкреслила злободенну деталь: в умовах збройної агресії РФ оприлюднення детальних даних про родинні зв’язки суддів створює реальні ризики фізичного та морального тиску. Особливо критичною є ситуація, коли близькі родичі судді вимушено залишаються на тимчасово окупованих територіях. Розкриття інформації про їхній зв’язок із судовою гілкою влади України може коштувати їм свободи або життя.
Юридична логіка Комісії виглядає залізобетонною: Конституція України у статті 3 проголошує життя, здоров’я, честь і безпеку людини найвищою соціальною цінністю. У конфлікті між суспільним інтересом дізнатися подробиці статків чи родинних зв’язків судді та ризиком ворожого диверсійного впливу чи розправи над його родиною — вага національної безпеки переважує.
10 сторінок безплатно, а за решту — платіжка: як працює дозована прозорість
Попри глобальне закриття досьє, законодавство зобов’язує розпорядників надавати хоча б частину публічної інформації, яка не належить до категорії з обмеженим доступом. І тут виникає ще один цікавий прагматичний аспект — фінансово-процесуальний.
У відповіді на запити ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» та Ужгородського суду Комісія зазначила, що справа щодо переведення Фазикоша О.В. з Мукачева до Ужгорода за 2011 рік налічує 63 сторінки.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якщо задоволення запиту передбачає виготовлення копій обсягом понад 10 сторінок, запитувач повинен відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк (сканування).
ВККСУ вчинила суворо за інструкцією:
1. Перші 10 сторінок матеріалів (заява Фазикоша від 10.03.2011 та частина відкритих додатків) були виготовлені безоплатно та завантажені у цифровому вигляді.
2. Для ознайомлення з рештою 53 сторінками Комісія виставила офіційний рахунок для відшкодування витрат на сканування.
3. Отримати доступ до решти цифрових матеріалів запитувачі зможуть лише після того, як Комісія одержить оригінал документа про оплату.
Ба більше, цифровий секретар Павло Кулик продемонстрував сучасний підхід до передачі даних: безоплатний пакет документів одразу розмістили у цифровій “хмарі”. Усі охочі, хто має відповідні реквізити, можуть перейти за офіційним посиланням через офіційне хмарне сховище документів ВККС або зчитати спеціальний QR-код, доданий до листа (термін дії посилання обмежений двома тижнями).
Окрім того, Комісія виокремила й безоплатно надала базові облікові відомості про суддю Фазикоша, які не підпадають під гриф таємності:
-
Дату складення присяги судді;
-
Відомості про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання;
-
Дані про ефективність здійснення судочинства (обліковуються з 2021 року);
-
Інформацію про підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України (обліковується з 2019 року);
-
Статистику скарг на дії судді (з 2012 року) та дані про дисциплінарні провадження (що обліковувалися до 2016 року);
-
Відомості про відсутність даних щодо звільнення Олексія Фазикоша з посади.
Всі ці матеріали також можна додатково уточнити чи перевірити, направивши звернення безпосередньо на офіційну скриньку, зв’язавшись електронною поштою ВККС.
Критичний аналіз: баланс між антикорупційним контролем та воєнною доцільністю
Аналізуючи відповідь ВККСУ крізь призму сучасних викликів, ми бачимо класичну процесуальну дуель між двома фундаментальними концепціями демократичного суспільства.
Аргументи на користь закритості (Позиція держави та суду)
В умовах гібридної та повномасштабної війни судді є носіями державної влади, які часто ухвалюють рішення у справах про державну зраду, колабораціонізм, воєнні злочини та вилучення російських активів. Ворожі спецслужби активно використовують будь-які відкриті реєстри для збору персональних даних, пошуку місць проживання родин суддів, виявлення майна чи родичів на окупованих територіях для подальшого шантажу, вербування або фізичної розправи.
Захист даних суддівського досьє в цьому контексті — це не спроба приховати статки, а прямий елемент національної безпеки та забезпечення незалежності правосуддя. Суддя, який знає, що його родина в безпеці від публічного витоку геоданих чи зв’язків, здатний ухвалювати більш неупереджені рішення.
Аргументи на користь прозорості (Позиція антикорупційної спільноти)
З іншого боку, закриття декларацій доброчесності та родинних зв’язків створює зручний «сейф» для недоброчесних представників судової системи. Судова реформа в Україні роками виборювалася завдяки залученню Громадської ради доброчесності та антикорупційних організацій. Коли суспільство позбавляють можливості перевірити, чи відповідає спосіб життя судді його офіційним доходами, чи не з’явилися у його родичів коштовні активи під час війни, довіра до судової гілки влади розчулюється зсередини.
Запити від ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» щодо Олексія Фазикоша є яскравим індикатором того, що громадськість не готова віддавати функцію контролю виключно державним органам. Відмова у наданні копії досьє через безпекові ризики, хоч і спирається на постанови Верховного Суду, викликає у скептиків питання: чи не використовується воєнний стан для надмірного засекречування інформації, яка мала б бути відкритою?
Бюрократична анатомія відповіді: що варто знати запитувачам
Для тих, хто займається юридичною практикою або громадським моніторингом, відповідь ВККСУ № 21-4554/26 стає класичним кейсом того, як працює сучасний алгоритм розгляду запитів на публічну інформацію в органах суддівського врядування.
Ось кілька ключових правил та нормативних орієнтирів, які варто враховувати:
1. Захист інформації за трискладовим тестом: Навіть якщо Закон України «Про судоустрій і статус суддів» вимагає ведення відкритого досьє (ст. 85), дія частини другої статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» під час воєнного стану переважає спеціальні норми, якщо розпорядник обґрунтує переважання шкоди від розголошення над суспільним інтересом.
2. Оплата за копіювання — непорушний бар’єр: Межа у 10 безкоштовних сторінок є стандартною для всіх державних органів. Якщо обсяг матеріалів великий (як у випадку з 63 сторінками справи Фазикоша), будьте готові до офіційної процедури виставляння та оплати рахунку. Жодні електронні копії понад ліміт не надсилаються до моменту отримання квитанції.
3. Право на судове оскарження: Наприкінці листа ВККСУ традиційно нагадує: згідно з частиною третьою статті 23 Закону «Про доступ до публічної інформації», будь-яке рішення, дія чи бездіяльність розпорядника інформації можуть бути оскаржені до адміністративного суду відповідно до КАС України.
Проте, як показує практика 2025–2026 років, звернення до суду з вимогою відкрити суддівське досьє наразі впирається у правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Доки триває воєнний стан, вищі судові інстанції стоять на варті захисту персональних даних суддівського корпусу.
Висновки та перспективи: куди рухається судова система України
Історія із запитами стосовно судді Олексія Фазикоша — це яскравий симптоматичний епізод трансформації української судової системи в умовах тривалої війни.
З одного боку, ми бачимо високі бали, здобуті суддею під час складних конкурсних процедур до Верховного та апеляційних судів (720,5 та 688,54 бала відповідно), що свідчить про його високий професійний рівень та належну підготовку. З іншого — бачимо глуху стіну закритості, яка виникає щоразу, коли мова заходить про первинні документи досьє, декларації доброчесності та родинні зв’язки.
Заступник керівника секретаріату ВККСУ Павло Кулик та виконавиця листа Антоніна Соколова у своїй відповіді чітко окреслили межі дозволеного: держава надасть цифрові витяги, статистику скарг та навчальні треки, але сам «скелет» досьє залишить за зачиненими дверима до перемоги або окремого рішення Комісії.
Для українського суспільства та міжнародних партнерів це ставить складне завдання: після закінчення воєнного стану Україні доведеться у прискореному темпі повертати максимальну прозорість судової влади. А поки що громадським моніторам та антикорупційним активістам доводиться працювати в умовах дозованої інформації, шукаючи баланс між повагою до національної безпеки та невідворотною вимогою суспільства до чистоти суддівських лав.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”