Публічні виступи керівництва силових відомств нерідко дисонують із реальними судовими справами. Нещодавно директор Державного бюро розслідувань Олексій Сухачов у своєму гучному інтервʼю публічно заперечив необхідність кадрового перезавантаження органу. За його словами, понад 90% проваджень, які розслідують слідчі, стосуються саме військових кримінальних правопорушень. Головна теза посадовця полягала в тому, що під час масштабної реформи та переатестації працівники нібито втратять змогу проводити “якісні слідчі дії”.
Проте за гучними показниками статистики часом ховається формальний підхід, який руйнує життя українських захисників. Показовим прикладом такої “якості” стала справа проти прикордонника-кінолога Андрія Карпенка, яка яскраво демонструє, чому система розслідувань ДБР потребує негайного глибокого реформування.
20 кілометрів під окупацією: як виконання обов’язку перетворили на “злочин”
Історія розпочалася 24 лютого 2022 року. Прикордонник Андрій Карпенко перебував у службовому відрядженні на Чернігівщині, неподалік державного кордону з РФ. Після початку повномасштабного вторгнення загін отримав наказ відступати до Чернігова для організації оборони. Однак через швидке просування ворога евакуюватися змогли не всі. Карпенко разом із побратимом опинилися у відрізаному від основних сил селі Леонівка — за 20 кілометрів від міста Семенівка.
20 березня через іншого військовослужбовця прикордонник дізнався про наказ з’явитися на збір підрозділу в Семенівку наступного дня о 7:00 ранку. Пройти понад 20 кілометрів пішки в умовах комендантської години через території, насичені російськими військами та блокпостами, було фізично неможливо та дорівнювало смертельній небезпеці. Втім, саме цей епізод став підставою для того, щоб слідчі ДБР відкрили кримінальне провадження за нібито неявку на службу “без поважних причин”. Окупація території для правоохоронців поважною причиною не здалася.
Попри загрозу для життя, наприкінці березня Карпенко зміг вирватися з пастки: дістався смт Березна, на човні переправився через річку Десна та пішки дійшов до Чернігова. Вже 3 квітня 2022 року він прибув до тимчасового розташування підрозділу й одразу приступив до виконання бойових завдань.
Експрес-правосуддя за 20 хвилин: як ДБР фабрикувало обвинувачення
Про те, що проти нього ведеться слідство, прикордонник дізнався лише у травні 2022 року, коли випадково виявив припинення виплати грошового забезпечення. Наступний рік провадження пролежало без належного руху. Але у квітні 2023 року бюро продемонструвало вражаючу “оперативність”.
Упродовж лише кількох годин того ж дня слідчі встигли виконати цілий комплекс процесуальних дій:
-
Оголосили військовослужбовцю про підозру;
-
Провели допит обвинуваченого;
-
Офіційно повідомили про завершення досудового розслідування;
-
Всього за 20 хвилин ознайомили захист із матеріалами справи та вручили обвинувальний акт.
Щоб приховати цей штучний поспіх, ДБР навіть не долучило до матеріалів документи, які б підтверджували факт ознайомлення адвокатів зі справою. Замість повноцінного та об’єктивного з’ясування обставин слідчі просто скопіювали висновок внутрішнього службового розслідування прикордонної служби та направили обвинувальний акт у судовому реєстрі до суду.
Фінал у суді: чому реформа органу є питанням справедливості
Судова система дала належну оцінку такій “якісній” роботі. Суд першої інстанції повністю виправдав Андрія Карпенка, а згодом апеляційний суд підтвердив це рішення, залишивши виправдальний вирок у силі.
Ця історія є класичним маркером системної кризи. Замість проведення всебічного розслідування слідчі проявили недбалість і бюрократичний цинізм, переслідуючи бійця, який зі зброєю в руках захищав країну. Побоювання керівництва щодо того, що прозоре реформування ДБР завадить роботі, не витримують критики. Навпаки, атестація та кадрове очищення є єдиним способом позбутися формалізму, коли показники звітності стають важливішими за людську долю та елементарну законність.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”