Українське правосуддя — це унікальний, монументальний атракціон невиданої щедрості, де вхід для пересічного громадянина коштує нервів, здоров’я та останніх заощаджень, а от вихід для окремих служителів Феміди супроводжується золотим дощем у вигляді щомісячного довічного грошового утримання. Коли звичайний український вчитель, лікар чи військовий пенсіонер після десятиліть виснажливої праці змушений рахувати копійки в супермаркеті, намагаючись звести кінці з кінцями на три-чотири тисячі гривень, вітчизняні володарі мантій готуються до виходу на заслужений відпочинок із зовсім іншими цифрами. Двісті, триста, а іноді й чотириста тисяч гривень щомісяця. І все це — абсолютно легально, з державного бюджету, тобто безпосередньо з кишень тих самих платників податків, які роками безуспішно шукають у судах бодай натяк на справедливість. Саме у цьому контексті постає логічне, гостре та максимально суспільно значуще питання: чи заслужив Іван Феєр суддя Закарпатського апеляційного суду своєї майбутньої астрономічної пенсії?
Сарказм ситуації полягає в тому, що система оцінки суддівської доброчесності в Україні працює за принципом кругової поруки та ідеально вичищених паперових звітів. Якщо дивитися на офіційний фасад, перед нами постає бездоганний професіонал, керівник високого рангу та шанована в регіоні людина. Проте, варто лише зняти цей глянцевий шар і зануритися у реальну судову практику, процесуальні скандали, скарги до Вищої ради правосуддя та щорічні майнові декларації, як картина кардинально змінюється. Вона починає грати яскравими барвами елітної нерухомості, щорічного оновлення автопарку родини сімейства Тойота, дивних грошових подарунків від дружини та гучних кримінальних проваджень, де людські долі утримуються за ґратами роками без належних юридичних підстав, а ключові свідки відкрито заявляють про фальсифікації з боку правоохоронних органів. Давайте детально розберемося, з чого будується кар’єра, статки та професійний шлях одного з найвпливовіших суддів Закарпаття.
Читайте також:
За лаштунками ужгородського правосуддя: чому Закарпатський апеляційний суд став фортецею таємниць?
Офіційний профіль та кар’єрна траєкторія: як гартувалася суддівська еліта Закарпаття
Для того, щоб зрозуміти, як функціонує сучасний Закарпатський апеляційний суд, необхідно уважно дослідити біографічний шлях ключових осіб кримінальної палати. Наш герой, Феєр Іван Степанович, є класичним представником старої гвардії, яка зуміла пройти крізь усі бурі судових реформ, переатестацій та люстраційних перевірок, не втративши ні впливу, ні матеріальних благ. Офіційні реєстрові сліди виводять нас на кінець 2000-х років, коли молодий та перспективний юрист починав свою діяльність у Мукачеві. Відповідно до офіційних актів Вищої ради правосуддя, ще 18 вересня 2008 року він був обраний суддею безстроково, що підтверджується історичними документами про безстрокове обрання суддів.
Перші серйозні кроки на ниві правосуддя Іван Степанович робив як одноособовий суддя першої інстанції. У відкритих реєстрах можна знайти чимало його рішень того періоду. Наприклад, 10 грудня 2009 року він видав судовий наказ у справі № 2-н-2328/09 про стягнення заборгованості за теплопостачання, який сьогодні слугує чудовим первинним доказом його ранньої роботи в Мукачівському міськрайонному суді, що відображено у базі ЄДРСР 7055104 через ZAKONONLINE. Того ж місяця, а саме 22 грудня 2009 року, ним була постановлена окрема постанова у кримінальному провадженні по справі № 1-508/09, доступна як рішення Мукачівського суду від 2009 року. Літо 2010 року також зафіксувало його активність на мукачівських пагорбах правосуддя, зокрема у справі № 3-2351/10, внесеної до реєстру під назвою справа Мукачівського суду 2010 року.
Але провінційні масштаби Мукачева швидко стали затісними для амбітного служителя закону. Вже 18 вересня 2012 року Верховна Рада України своїм рішенням підняла його на вищий щабель — він був обраний суддею Апеляційного суду Закарпатської області, що зафіксовано в актах ВРП під номером рішення ВРП № 8498. Це був переломний момент, який дозволив Івану Феєру увійти до вищої ліги регіональної юриспруденції. Коли у 2019 році в країні розпочалася масштабна судова реформа, покликана очистити систему від недоброчесних елементів, наш герой продемонстрував дива виживання. Проходячи кваліфікаційне оцінювання, він набрав солідні 720 балів. Вища кваліфікаційна комісія суддів своїм рішенням визнала його таким, що повністю відповідає займаній посаді, про що свідчить офіційний звіт про результати оцінювання судді Феєра. Іспит він склав на 165 балів, а доленосна співбесіда відбулася 22 березня 2019 року.
Одразу після цього кар’єрне колесо закрутилося з новою силою. 7 травня 2019 року ВККС видала офіційну рекомендацію щодо його переведення до новоствореної структури, відому як рекомендація ВККС щодо переведення Феєра. Вже на початку червня 2019 року він офіційно приєднався до оновленої команди суддів Закарпатського апеляційного суду. Вершиною ж його внутрішньокорпоративного визнання став травень 2024 року, коли збори суддів одноголосно обрали Івана Степановича секретарем судової палати з розгляду кримінальних справ. Це призначення, зафіксоване в офіційних новинах суду як обрання секретаря судової палати, чітко продемонструвало: Феєр не просто рядовий суддя, він перебуває в самому ядрі, в операційному центрі управління кримінальним судочинством усього регіону.
Зворотний бік паперової бездоганності: У відкритій частині декларацій НАЗК дата та місце народження, а також відомості про освіту судді закриті як конфіденційна інформація. Водночас офіційна довідка про результати перевірки за Законом «Про очищення влади» містить однозначний висновок: люстраційні заборони до нього не застосовуються, а податкова та інші служби не знайшли обмежень. Відповідні документи можна переглянути в оригіналі через люстраційне досьє судді Феєра. Проте, чи означає відсутність формальних претензій з боку контролюючих органів реальну доброчесність?
Читайте також:
Суддя на лікарняному, а рішення ухвалюються: правовий нонсенс у Закарпатському апеляційному суді
Аналіз декларацій: коли скромна суддівська зарплата перетворюється на розкішне життя
Перейдемо до найцікавішого розділу нашого аналізу, який найбільше збуджує уяву пересічних громадян та викликає щире захоплення колег по цеху — до майнового стану нашого героя. Порівняймо офіційні цифри, які містить декларація судді за 2024 рік, із попереднім звітним періодом, зафіксованим у декларації Івана Феєра за 2023 рік. Динаміка приросту сімейного добробуту просто вражає і змушує задуматися про наявність особливого фінансового генія в родині кримінального судді.
У 2023 році Іван Феєр задекларував заробітну плату в розмірі 2 413 857 гривень. Також родина володіла солідними грошовими активами: 27 000 євро, 27 000 доларів США та кругленькою сумою в 1 000 000 гривень готівкою. На рахунках у Сенс Банку зберігалося ще 339 034 гривні. Автопарк родини складався з двох японських автомобілів: Toyota RAV4 2019 року випуску (оцінена в 859 078 грн) та Toyota Camry 2021 року випуску вартістю 996 000 гривень. Також у декларації фігурував кредит у Креді Агріколь Банку, де дружина судді виступала поручителем. Здавалося б, цілком забезпечена, заможна українська родина вищого чиновницького ешелону.
Проте 2024 рік приніс родині судді нові фінансові висоти. Заробітна плата Івана Степановича в апеляційному суді зросла до 2 509 215 гривень. Але справжньою вишенькою на торті став дивовижний фінансовий артефакт — грошовий подарунок від власної дружини в розмірі 700 000 гривень! Яка зворушлива сімейна ідилія: дружина дарує чоловіку-судді сотні тисяч гривень, паралельно отримуючи скромні 77 540 гривень страхових виплат від ПрАТ «Страхова група ТАС». Завдяки таким сімейним фінансовим вливанням грошові активи судді стрімко пішли вгору: готівка зросла до 1 100 000 гривень, валютні заощадження підскочили до 32 100 євро та 30 000 доларів США. На рахунках у Сенс Банку залишилося 107 816 гривень.
Зміни в транспортному блоці взагалі заслуговують на окремий кримінально-економічний роман. Стара Toyota RAV4 2019 року тепер оцінюється в декларації в 500 000 гривень, вона залишається у власності дружини, а сам суддя має право користування. Toyota Camry 2021 року вартістю 996 000 гривень також записана на дружину, але право користування нею раптово поширюється ще й на сина — Олександра Івановича Феєра. Мабуть, щоб молоді роки проходили з належним комфортом. І нарешті, апофеоз суддівського успіху 2024 року — придбання новенької блискучої Toyota RAV-4 Hybrid 2024 року випуску за астрономічні 1 935 203 гривні! Цей гібридний шедевр автопрому оформлений уже безпосередньо на самого суддю Івана Феєра, а дружина отримала право користування. Яка витончена юридична схема: майно туди, право користування сюди, син за кермом Camry, дружина з подарунками, а суддя на новому гібриді вершить правосуддя.
Не забуваймо й про нерухомість. Родина стабільно володіє розкішним житловим будинком площею 188,9 квадратних метрів та земельною ділянкою площею 824 квадратних метрів в елітному передмісті Ужгорода — селі Минай Холмківської громади. Минай — це локальне закарпатське передмістя елітної нерухомості. У відкритих розділах декларації повністю відсутні корпоративні права, цінні папери чи офіційний бізнес. Це створює ідеальний «негативний факт»: прямого бізнес-профілю немає, а мільйонні статки, нові авто та будинки ростуть виключно на ґрунті державної суддівської зарплати та родинної взаємодопомоги. Водночас у декларації родинних зв’язків зафіксовано, що брат судді, Василь Степанович Феєр, довгі роки (2007–2014) обіймав посади в підрозділах ДАІ Тячівського району. Ознайомитися з цими родинними нитками можна через офіційний документ декларація родинних зв’язків Феєра. Цей факт є вкрай важливим для розуміння старих правоохоронно-судових зв’язків у регіоні.
«Справа Дребітка» та адвокатський вирок Лариси Криворучко: правосуддя з заплющеними очима
Але справжнє обличчя правосуддя проявляється не в майнових деклараціях, а в залах судових засідань, де вирішуються питання свободи та прав людини. Найгучнішим, найрезонанснішим та процесуально найбруднішим кейсом останнього часу стала так звана «справа Дребітка». Медійний простір буквально вибухнув від публікацій, серед яких особливе місце посідає розслідування на платформі ГО Антикорупційний фронт Лариси Криворучко. Захист обвинуваченого відкрито звинуватив колегію Закарпатського апеляційного суду в тотальному правовому нігілізмі, шаблонному правосудді та свідомому ігноруванні базових норм Кримінального процесуального кодексу України та Європейської конвенції з прав людини.
Для того щоб зрозуміти весь масштаб претензій, варто звернутися до першоджерела — виступу відомого столичного адвоката Лариси Сергіївни Криворучко. Її слова, зафіксовані у публічних заявах правозахисників, малюють жахливу картину регіонального судочинства:
«Доброго дня, шановні громадяни! В нас тільки що закінчився судовий процес по незаконно обвинуваченому Дребітку, який майже 7 років перебуває незаконно под вартою. В Закарпатському апеляційному суді судова колегія, головуючий суддя Феєр, хоче на пенсію, бокові особистості Мацунич… Саме відведена суддя Фазикош. Так, саме та суддя Фазикош, яка на колег дала всі відомості, хто перебував в лікарнях, в відпустках, тощо. І відповідно ми перевірили, і виявилося, що частина суддів під час перебування на лікарнях і в відпустках ухвалювала судові рішення… Тобто ти лежиш на Мальдівах, а замість того тебе хтось клацає ухвали… Вважаю, що судді, які порушують закон, не можуть спокійно піти на пенсію і жити за рахунок громадян з державного бюджету України. Отак порушував, порушував, порушували… І так потім на пенсію 200, 300, 400 тисяч гривень щомісяця. А питання, а за що їм платити такі великі пенсії? Я думаю, що все повинно бути рівно…»
Адвокат детально розбирає процесуальні гріхи суду першої інстанції (Ужгородський міськрайонний суд, колегія у складі Шепетко, Буковій, Хамник та Шумило), які Закарпатський апеляційний суд під головуванням Івана Феєра благополучно «не помітив». Перше та ключове порушення — прокурор взагалі не вручив клієнту клопотання про продовження запобіжного заходу у встановленому законом порядку. Замість особистого вручення, прокурор просто скинув документ електронною поштою на начальника СІЗО з припискою «передайте для вручення». Хіба КПК України дозволяє подібні фокуси? Звісно, ні. Клопотання має бути вручене прокурором особисто стороні захисту.
Далі — більше. У процесі з’являються додатки, які адвокат Криворучко описує як «обрізані ксерокопії без підписів, без дат створення, без джерел походження». Ці папірці не були відкриті стороні захисту в порядку статті 290 КПК України. Коли адвокат порушила питання про надання оригіналів, прокурор зробив фінт: повернув свій приватний айфон і заявив: «воно в мене все тут». Це зручно для прокурора, який може дозволити собі дорогі телефони, але статтю 290 КПК ніхто не скасовував: якщо документ не відкритий захисту, він не може бути використаний судом як доказ. Проте для колегії, де засідає суддя Феєр, айфон прокурора, видно, є вищим джерелом права.
Процесуальний абсурд у деталях: Під час розгляду в Ужгородському суді захист заявив два відводи судовій колегії. Ці заяви взагалі не були розглянуті, що є прямим порушенням правил відводу-самовідводу та статті 6 Конвенції про захист прав людини. Будь-яке рішення, ухвалене за наявності нерозглянутих відводів, вважається винесеним незаконним складом суду. Київський апеляційний суд у аналогічних ситуаціях (наприклад, ухвала від 9 липня 2025 року у справі № 757-211-22-25 щодо охорони Порошенка) чітко скасовує такі рішення, оскільки практика застосування процесуального права має бути єдиною. Але Закарпатський апеляційний суд під керівництвом Феєра вирішив продемонструвати свою регіональну юриспруденцію.
Найстрашніше у цій ситуації — поведінка суду щодо ключового свідка державного обвинувачення. У судовому засіданні цей свідок відкрито заявив, що правоохоронні органи, поліція, прокуратура та тодішній керівник УВП №9 Туркалевич змусили його шляхом погроз та тиску вчинити провокацію та обмовити Дребітка, прописавши події, яких взагалі не існувало в природі! Свідок офіційно відмовився від усіх своїх попередніх свідчень. Інший свідок піднявся і заявив, що представники Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР) вимагали від нього сфальшувати покази проти Дребітка, а коли він відмовився — йому самому сфабрикували підозру. І що ж робить прокурор? Закриває очі. Що робить суд першої інстанції? Закриває очі. Що робить Закарпатський апеляційний суд, де в колегії засідають Мацунич та головуючий Іван Феєр? Теж заплющує очі.
У результаті такої «сліпоти» обвинувачений Євгеній Дребітко роками утримується під вартою. У розпорядженні захисту є процесуальні документи, зокрема ухвала суду від 17.06.2026, де зафіксовано доводи захисту про те, що обвинувачений тривалий час перебував у СІЗО взагалі без чинного судового рішення, а прокурори шаблонно копіюють ризики з ухвал 2024 року. Європейський суд з прав людини вже відкрив провадження у справі «Дребітко проти України» за № 31315/25 через надмірне тримання під вартою. Держава Україна вже кілька разів просила відтермінування пояснень, бо не знає, що відповісти міжнародним суддям на це очевидне свавілля. Адвокат Олеся Криворучко прямо резюмує:
«Я дуже буду старатися, щоб Феєр відчув і судова колегія щодо якості застосування закону в цьому контексті… Громадяни зі своїх кишень з державного бюджету України будуть сплачувати сатисфакції за таких суддів, які виносять дуже незаконні рішення… Соромно за такий суд, якщо чесно, просто соромно. З таким правосуддям продажним, де судові рішення за долари купляються, нашу Європу візьмуть? Ви що, жартуєте? Вважаю, що для суддів потрібно ввести кримінальну відповідальність за ухвалення таких незаконних, неправосудних рішень… Чому нас соромлять такі судді? Вони або не знають закон і підлягають негайному звільненню, або знають і не хочуть застосовувати…»
Дисциплінарний контур та скарги до ВРП: панцир, який неможливо пробити
Може скластися враження, що на суддю Івана Феєра немає жодної управи. Це не зовсім так — скарги на нього пишуть регулярно, проте результати цих звернень змушують вірити у магічний захист, який мають українські служителі Феміди вищої ланки. Якщо проаналізувати офіційні звіти та засідання Вищої ради правосуддя, ми побачимо довгий шлейф дисциплінарних претензій, які розчиняються в коридорах ВРП.
Звернемося до конкретних фактів. 23 вересня 2024 року ВРП розглядала скаргу Чонки Вікторії Іванівни щодо дій судді Феєра — у відкритті справи було відмовлено. Офіційний документ про це рішення доступний як акт ВРП від 23.09.2024. Через місяць, 23 жовтня 2024 року, розглядалася скарга Вітька Д.О. щодо колегії Закарпатського апеляційного суду в складі Бисаги, Фазикош та Феєра. Результат аналогічний — відмова у відкритті дисциплінарної справи з формулюванням про «незгоду із судовим рішенням», про що свідчить ухвала ВРП від 23.10.2024. Весна 2025 року принесла нову скаргу від громадянки Біркович, але й тут ВРП знову відмовила. Також у 2024 році розглядалася скарга Федоричка Івана Михайловича на групу суддів (Феєр, Фазикош), яка була повернута без розгляду, що підтверджено у базі даних як ухвала ВРП щодо скарги Федоричка. Навіть у глибині реєстрів за 2021 рік можна відшукати скаргу Канчій Н.І., зафіксовану під кодом скарга Канчій проти Феєра 2021.
Цей стійкий дисциплінарний імунітет підкріплюється внутрішніми деклараціями самого судді. У своїй декларації доброчесності за 2016 рік, доступній для публічного аналізу за посиланням декларація доброчесності Івана Феєра, він впевнено підтвердив, що ніколи не вчиняв корупційних правопорушень, не порушував присягу та не мав конфлікту інтересів. Водночас цікава деталь: він не підтвердив пункт про проходження перевірки за Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», що є окремою фактичною приміткою в його офіційному профілі.
Портфель поточних справ та теорія «плодів отруєного дерева»
Щоб зрозуміти реальний процесуальний вплив секретаря кримінальної палати, варто кинути оком на його поточний судовий портфель. Іван Феєр бере участь у десятках резонансних проваджень. Наприклад, у реєстрі простежується справа № 303/2646/20 щодо обвинувачення Герцовського В.В. за ч. 1 ст. 259 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян), рух якої можна моніторити через процесуальні сліди справи Герцовського.
Ще один приклад затяжного апеляційного провадження — справа № 307/2428/17, де Феєр виступає головуючим та доповідачем, зафіксована у реєстрах як кримінальна апеляція 307/2428/17. Також у його полі зору перебуває справа № 302/776/24 про ухилення від призову під час мобілізації, рух якої відображено у базі справа про ухилення 302/776/24, та справа про контрабанду лісоматеріалів та цінних порід дерев № 308/4732/25, представлена на порталі контрабанда лісу справа 308/4732/25.
У всіх цих провадженнях, як і в «справі Дребітка», захист регулярно намагається апелювати до фундаментальних доктрин права. Теорія «плодів отруєного дерева» передбачає: якщо первинне затримання чи обшук були проведені з порушенням закону, то всі наступні процесуальні дії та продовження строків тримання під вартою автоматично стають недопустимими. Вони мають руйнуватися як картковий будинок. Але в реаліях регіонального судочинства, неважливо, що свідки заявляють про фальсифікації правоохоронців, неважливо, що прокурор показує матеріали у власному айфоні замість офіційного відкриття матеріалів — колегії продовжують утримувати людей за ґратами, посилаючись на старі ризики.
Висновки для журналістів, юристів та громадськості: як зупинити пенсійний конвеєр
Підбиваючи підсумки нашого детального розслідування, ми повертаємося до головного питання: чи заслужив суддя Іван Феєр астрономічного грошового утримання від держави? З погляду чинного законодавства України — так, заслужив. Він пройшов усі формальні процедури, має необхідний стаж, високі бали від ВККС та повну підтримку суддівського корпусу, який обрав його секретарем палати. Проте з погляду суспільної справедливості та моралі — така пенсія викликає серйозні запитання у пересічних громадян.
Для журналістів, які розслідують корупцію в судовій системі, цей кейс є важливою дорожньою картою. Тут варто відмовитися від порожніх звинувачень і діяти виключно мовою документів. Необхідно через офіційні запити до НАЗК, ВРП та Державної судової адміністрації витребовувати повні тексти дисциплінарних скарг, матеріали автоматизованого розподілу справ, детальні витяги про відчуження та придбання елітних авто родини Феєрів у 2024 році. Особливу увагу слід приділити перевірці джерел походження тих самих 700 000 гривень, які дружина судді подарувала чоловікові.
Практикуючим юристам та адвокатам, які стикаються із подібним правосуддям, варто вивчити цей досвід для формування залізобетонної правової позиції. Замість загальних фраз необхідно детально фіксувати кожен процесуальний крок: нерозглянуті відводи, копіювання прокурорами старих ухвал, неналежне вручення клопотань. Кожне таке порушення має ставати підставою для звернень до Вищої ради правосуддя та Європейського суду з прав людини.
Громадським організаціям та активістам антикорупційного сектору необхідно переходити до системного моніторингу конкретних судових справ (case-based monitoring). Кримінальна палата Закарпатського апеляційного суду має перебувати під постійним наглядом громадськості. Кожне рішення про продовження запобіжного заходу, кожна ухвала щодо контрабандних лісоматеріалів повинна детально аналізуватися. Тільки тоді, коли кожен володар мантії зрозуміє, що заплющені на закон очі неминуче призведуть до публічного резонансу та втрати посади, судова система почне реально змінюватися у бік європейських стандартів права.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”