Дисциплінарна відповідальність суддів за статтею 130 КУпАП: аналіз прецеденту судді Закарпатського апеляційного суду Тараса Бисаги

Правосуддя в часи екзистенційних випробувань часто перетворюється на арену боротьби не лише між обвинуваченням та захистом, а й між буквою закону та суспільними реаліями. Коли держава виборює свою незалежність, суспільство очікує від судової системи абсолютної прозорості та безкомпромісного дотримання принципу верховенства права. Проте іноді навіть досвідчені служителі Феміди піддаються спокусі підмінити чіткі норми закону власним баченням «вищої справедливості» або доцільності, посилаючись на особливі умови воєнного часу.

Саме такий прецедент став предметом прискіпливої уваги, коли Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула справу стосовно судді Закарпатського апеляційного суду Тараса Юрійовича Бисаги. Ця історія — не просто окремий епізод із судової хроніки; це глибокий зріз системної проблеми, де на терезах правосуддя опинилися імперативні антикорупційні обмеження, волонтерський статус, межі суддівського розсуду та довіра громадян до всієї судової гілки влади.

Анатомія резонансних скарг: конфлікт на перехресті закону та війни

Історія дисциплінарного провадження розпочалася 11 квітня 2024 року, коли до Вищої ради правосуддя надійшла офіційна скарга. Її автором став Олег Ігорович Кирильчук — особа, чий статус додає цій справі особливої моральної та юридичної ваги. Кирильчук є діючим суддею Ленінського районного суду міста Миколаєва, який з 1 березня 2022 року був увільнений від виконання своїх прямих обов’язків у зв’язку із призовом на військову службу під час особливого періоду. Таким чином, скаржник об’єднав у собі дві ключові ідентичності: професійного правника, який розуміє тонкощі судочинства, та військовослужбовця, який захищає країну на передовій.

У своїй скарзі Кирильчук зазначив, що під час перегляду справи № 308/16778/21 про притягнення водія до відповідальності за керування в нетверезому стані суддя Тарас Бисага грубо порушив норми права. Замість застосування суворих санкцій, апеляційний суддя скасував постанову суду першої інстанції та звільнив особу від відповідальності, обмежившись лише усним зауваженням на підставі малозначності вчиненого.

На думку скаржника, це призвело до цілої низки критичних наслідків:

• Фінансові збитки: Державний бюджет України не отримав суттєвих коштів від передбаченого законом штрафу.

• Нівелювання превентивної функції: Не було виконано базових завдань законодавства щодо виховання правопорушника та запобігання новим протиправним діям.

• Руйнування суспільної довіри: Подібні рішення демонструють суспільству, що суворе покарання за потенційно смертоносне правопорушення можна легко обійти.

Автоматизований розподіл визначив доповідачем у справі члена ВРП Романа Маселка. Уже 7 серпня 2024 року Друга Дисциплінарна палата ухвалою № 2411/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу. Суддя Бисага особисто брав участь у засіданні 23 жовтня 2024 року, де надав свої розлогі пояснення, проте на фінальне засідання 11 грудня 2024 року не з’явився, пославшись на погіршення стану здоров’я. Палата, зваживши на те, що всі обставини вже були детально з’ясовані раніше, відмовила в її відкладенні та перейшла до винесення остаточного вердикту.

Що каже законодавство: чому стаття 130 КУпАП та дисциплінарна відповідальність суддів стали несумісними з «малозначністю»

Щоб зрозуміти всю глибину порушення, необхідно звернутися до еволюції українського адміністративного права. Протягом багатьох років у вітчизняній судовій практиці існувала так звана «лазівка» — застосування статті 22 КУпАП, яка дозволяла судам закривати справи про водіння у стані сп’яніння, називаючи їх «малозначними» та обмежуючись усним зауваженням. Це викликало шалене обурення в суспільстві та сприймалося як класична корупційна схема для уникнення покарання.

З метою подолання цієї ганебної практики законодавець пішов на радикальні кроки. 16 лютого 2021 року Верховна Рада України ухвалила історичний Закон № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху». Цей документ, який набрав чинності 17 березня 2021 року, вніс принципове доповнення до статті 22 КУпАП у вигляді імперативної примітки:

Важливе застереження закону:

Положення про звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю НЕ застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122², 122⁴, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу.

Таким чином, закон встановив абсолютну, недвозначну заборону. У судді апеляційної інстанції із майже двадцятирічним стажем роботи, яким є Тарас Бисага, не могло бути жодних сумнівів щодо змісту цієї норми. Водій у розглядуваній справі вчинив правопорушення 28 листопада 2021 року — тобто через вісім місяців після того, як нова сувора заборона стала чинним законом. Проігнорувавши цю пряму норму, суддя свідомо переступив межі своїх повноважень, що автоматично перевело його дії в площину дисциплінарного проступку.

Волонтерство як індульгенція? Аргументи судді та позиція ВРП щодо суті спору

Пояснення, які надав суддя Тарас Бисага на свій захист, заслуговують на окремий глибокий аналіз, оскільки вони відображають небезпечну тенденцію правосвідомості. Суддя абсолютно не заперечував, що він свідомо пішов усупереч буквальному тексту закону. Його логіка базувалася на кількох тезах:

1. Статус особи: Правопорушник був членом громадської організації «Щит і Меч», активно займався волонтерством, здійснював доставку гуманітарних вантажів на деокуповані території та в зону бойових дій.

2. Сімейні обставини: Водій нібито був єдиним годувальником і оформлював догляд за особою, що потребує постійного стороннього піклування (хоча в матеріалах справи жодних доказів цього не виявилося).

3. Концепція «воєнного стану»: Суддя стверджував, що оскільки зміни до КУпАП ухвалювалися в мирний час, введення воєнного стану дає судам право відступати від буквального виконання закону в інтересах держави та перемоги. На його думку, позбавлення волонтера водійських прав та накладення штрафу підірвало б його здатність допомагати Збройним Силам України.

Проте Вища рада правосуддя рішуче відкинула таку філософію «доцільності правопорушення». ВРП наголосила, що стаття 24 Конституції України чітко закріплює рівність усіх громадян перед законом. Статус волонтера, військового чи співробітника спецслужб не може бути ліцензією на керування автомобілем у нетверезому стані чи відмову від проходження медичного огляду.

Ба більше, ВРП звернула увагу на хронологічний абсурд: водій вчинив правопорушення у листопаді 2021 року, тобто за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення. Жодного причинно-наслідкового зв’язку між його нічним водінням з ознаками алкогольного сп’яніння в Ужгороді та подальшою волонтерською діяльністю під час великої війни існувати не могло. Крім того, сама малозначність правопорушення визначається виключно характером вчиненого діяння в момент його скоєння, а не майбутніми заслугами особи чи її соціальним статусом.

Системний вимір проблеми: аналіз 12 прихованих рішень апеляційного судді

Під час підготовки дисциплінарної справи Роман Маселко здійснив детальний моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень. Результати виявилися приголомшливими: практика судді Бисаги щодо ігнорування антикорупційної примітки до статті 22 КУпАП не була поодинокою помилкою. Це була цілеспрямована, системна та тривала судова практика.

Усього було виявлено щонайменше 12 рішень, ухваливши які суддя Бисага скасував законні постанови судів першої інстанції та повністю звільнив водіїв від відповідальності за правопорушення, які закон прямо забороняє вважати малозначними.

Цей перелік наочно демонструє, що суддя Закарпатського апеляційного суду фактично створив власну паралельну систему правових норм, яка діяла всупереч волі українського парламенту. Особливо цинічним виглядає випадок із справою № 308/17872/22, де водій мало того, що сів за кермо Audi A-6 напідпитку, так ще й вчинив ДТП, протаранивши зустрічний Renault Scenic, а потім боягузливо втік із місця пригоди. Суддя Бисага оцінив цей комплекс правопорушень як «малозначний» лише тому, що через пів року після інциденту водій мобілізувався.

Ваги правосуддя: мільйонні донати на ЗСУ проти верховенства права

Коли Дисциплінарна палата перейшла до вибору міри покарання для судді, перед нею постала класична дилема пропорційності. З одного боку, мало місце грубе, тривале та системне порушення закону, що підривало суспільну довіру до всієї системи правосуддя. З іншого боку, матеріали справи містили унікальні дані про особу самого судді Тараса Бисаги.

Згідно з офіційною характеристикою, суддя мав бездоганну репутацію в колективі, раніше ніколи не притягався до дисциплінарної відповідальності та відзначався високим професіоналізмом. Проте найважливішим фактором став його особистий фінансовий внесок у захист держави.

З матеріалів дисциплінарної справи:

Суддя Тарас Бисага щомісячно перераховував 50% своєї суддівської винагороди на потреби армії. Загальна сума його прямих добровільних пожертв у Фонд підтримки Збройних Сил України склала 1 908 856,91 гривень. Крім того, він офіційно відмовився від стягнутої за рішенням суду недоотриманої зарплати в розмірі 350 589,68 гривень, направивши ці кошти безпосередньо на казначейські рахунки ЗСУ.

Ці цифри доводять, що патріотичні мотиви судді були абсолютно щирими. Він не намагався прикривати корупцію; він дійсно хибно сприймав свої професійні повноваження, вважаючи, що воєнний стан дозволяє йому особисто вирішувати, хто заслуговує на поблажливість суду за рахунок національного законодавства.

Проте, як справедливо зазначила Вища рада правосуддя, навіть мільйонні донати та найшляхетніші наміри не можуть виправдати руйнування правового порядку. Ба більше, позиція самої держави та військового керівництва є однозначною: алкоголь та наркотики на фронті чи в тилу є найлютішими ворогами дисципліни. Недарма Верховна Рада України ухвалила спеціальний суворий законопроєкт щодо посилення відповідальності для військових за вживання спиртних напоїв, а профільні міністерства спільно з громадськістю видали чітку Пам’ятку учасникам російсько-української війни, де прямо зазначено: алкоголізм та захист Батьківщини — речі абсолютно несумісні.

Аналітичний інструмент: Симуляція оцінки суддівських порушень у справах за ст. 130 КУпАП

Щоб детальніше зрозуміти, як поєднуються різні чинники при розгляді подібних дисциплінарних проступків, ми підготували аналітичну інтерактивну модель. Вона демонструє взаємозв’язок між імперативними нормами закону, обставинами справи та фінальним рішенням дисциплінарних органів.

Уроки для Феміди: фінальний вердикт та майбутнє судової реформи в Україні

Ретельно зваживши всі «за» і «проти», Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення, яке можна назвати взірцем юридичного балансу та застосування принципу пропорційності. Дії судді Тараса Бисаги були кваліфіковані за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» — як умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Окремо кваліфікувати дії за підпунктом «б» пункту 1 (незазначення мотивів) палата не стала, оскільки ширший склад проступку повністю поглинув це порушення.

Зважаючи на колосальну фінансову допомогу армії, бездоганну багаторічну службу та відсутність попередніх стягнень, ВРП застосувала до судді найм’якше з можливих стягнень — попередження.

Цей кейс залишає для української спільноти та юридичної спільноти кілька фундаментальних висновків:

• Закон один для всіх: Жоден патріотичний статус, волонтерські заслуги чи посвідчення спецслужб не дають права сідати за кермо в стані сп’яніння. Спроби суддів виправдати правопорушників такими аргументами відтепер отримуватимуть жорстку відсіч.

• Межі дискреції чітко окреслені: Судова дискреція (право вибору рішення) закінчується там, де починається пряма, імперативна заборона закону. Судді не мають права перебирати на себе функції Верховної Ради та самовільно змінювати правила гри під приводом воєнного стану.

• Прозорість дисциплінарної практики: Завдяки активній позиції суддів-військовослужбовців та відкритим реєстрам, судова реформа України демонструє реальну здатність до самоочищення та виправлення системних помилок всередині самої системи.

Ця справа чітко продемонструвала: Україна впевнено крокує до європейських стандартів правосуддя, де панує верховенство права, а не верховенство доцільності чи особистих преференцій. Тільки така безкомпромісна рівність перед законом спроможна зберегти внутрішню стійкість держави та забезпечити її остаточну перемогу.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”