Судова система України вже багато років перебуває під пильним оком громадськості, міжнародних партнерів та антикорупційних органів. Проте події, що розгортаються в Ужгороді, змушують здригнутися навіть досвідчених юристів. Коли Феміда зав’язує собі очі не задля неупередженості, а щоб сховати власні процесуальні гріхи, правосуддя перетворюється на закрите акціонерне товариство.
Справжнім тригером, який витягнув на світ кулуарні таємниці ужгородських служителів Феміди, стала резонансна кримінальна справа Дребітка. Ця історія підсвітила глибинні системні порушення не лише в Ужгородському міськрайонному суді, а й у вищій регіональній інстанції. Уявіть собі: людина перебуває під вартою вже 7 років! Без остаточного вироку, у стані правової невизначеності. Цей прецедент змусив правозахисників та свідомих громадян детальніше придивитися до тих, хто вершить долі людей на Закарпатті. Як демонструють останні новини та офіційні документи, за фасадом солідного державного органу ховаються відверте нехтування законом та кругова порука.
Справа Дребітка як дзеркало системного колапсу
Сім років у слідчому ізоляторі — це строк, який у багатьох європейських країнах вважається сумірним із покаранням за важкі злочини. Коли підслідний роками чекає на правосуддя, виникає логічне запитання: чим займаються судді колегії? Постійні перенесення засідань, раптові лікарняні, відпустки та відрядження — стандартний набір інструментів для затягування процесів.
Громадські активісти вирішили з’ясувати, чи дійсно відсутності суддів на робочих місцях мають законні підстави. Адже кожен день бездіяльності суду — це витрати державного бюджету на утримання ув’язнених та пряме порушення Європейської конвенції з прав людини. Проте спроба зазирнути у внутрішній графік роботи інстанції натрапила на глуху стіну секретності, яку звів Закарпатський апеляційний суд.
Таємниці судді Тараса Бисаги: чому приховують лікарняні та відпустки?
Наприкінці червня 2026 року правозахисник Л.С. Криворучко подав офіційний запит на інформацію. Мета була простою й законною — з’ясувати точні періоди відсутності на робочому місці судді, яким є Тарас Бисага. Запитувача цікавив період з початку повномасштабного вторгнення (24.02.2022) до сьогодні: скільки днів суддя перебував на лікарняних, у відпустках, на навчанні чи у закордонних симпозіумах.
Натомість відповідь, яку підписала голова суду Фазикош Ганна Василівна, шокувала правову спільноту своєю відвертою протиправністю. У наданні інформації було відмовлено з формулюванням:
«Суддя Бисага Т.Ю., ознайомившись з Вашим запитом, заперечив проти надання інформації щодо причин відсутності на робочому місці за запитувані періоди».
Обґрунтування відмови на основі “особистої незгоди” чиновника — це нонсенс для демократичної держави. Суддя Бисага Т.Ю. є не просто пересічним суддею, він — член Ради суддів України (РСУ), один із 30 обраних представників, які мають формувати стандарти доброчесності для всієї країни. Коли така фігура ховає свій робочий графік, виникають обґрунтовані підозри. Що саме намагається приховати суддя? Можливо, закордонні поїздки під час дії воєнного стану, які не збігаються з офіційними відрядженнями? Або, що ще гірше, ухвалення судових рішень у дні, коли його фізично не було в приміщенні суду?
Юридичний аналіз: чому відмова Ганни Фазикош є незаконною
З погляду українського законодавства, позиція, яку зайняла Фазикош Ганна Василівна, не витримує жодної критики. Закон України «Про доступ до публічної інформації» чітко визначає, що відомості про бюджетні витрати, виплату заробітної плати, а також виконання службових обов’язків посадовими особами є відкритими.
-
Судова практика: Ще у 2017 році Вищий адміністративний суд України у справі № 813/6237/15 чітко постановив: інформація про відпустки суддів не може бути обмежена в доступі. Вона має прямий суспільний інтерес.
-
Суспільний контроль: Дані про перебування судді у відрядженнях чи на лікарняних системно оприлюднюються на офіційних вебпорталах судової влади. Жоден закон не вимагає «дозволу» чи «згоди» самого судді на оприлюднення його табеля робочого часу.
Таким чином, факт, який підтверджують документи скарги правозахисників, є очевидним: голова суду та її колега пішли на пряме порушення ч. 2 ст. 212-3 КУпАП. Неправомірна відмова в наданні інформації тягне за собою адміністративну відповідальність та штрафи. Проте для суддівського корпусу страшніший не штраф, а публічне викриття махінацій із процесуальними строками.
Правосуддя «на лікарняному»: кейс судді Феєра
Скандал із Бисагою — не єдиний скелет у шафі ужгородського правосуддя. У громадському просторі активно обговорюється діяльність іншого служителя Феміди — судді І.С. Феєра. За наявною інформацією, цей суддя, який наразі збирається на почесну пенсію із довічним утриманням за кошт платників податків, примудрився приймати судові рішення, офіційно перебуваючи… на лікарняному.
Чи законно це? Відповідь однозначна — ні. Ухвалення вироків чи ухвал під час тимчасової непрацездатності судді є грубим порушенням процесуального права. Це автоматично ставить під сумнів легітимність таких рішень та може трактуватися як службове підроблення. Якщо суддя хворий для держави, він не може бути здоровим для винесення вердиктів. Цей аспект наразі готується до детальної публікації у наступних розслідуваннях активістів.
Ультиматум громадськості: скарга до Омбудсмена та ГРД
Свідомі громадяни та юристи не збираються залишати цю ситуацію без реагування. 17 липня 2026 року було направлено офіційну скаргу до ключових контролюючих інстанцій України. Адресатами стали Уповноважений ВРУ з прав людини, Громадська рада доброчесності (ГРД) та безпосередньо керівництво установи.
Правозахисники вимагають рішучих дій, які детально описані у матеріалах офіційного звернення:
1. Від Омбудсмена України: Порушити провадження за фактом порушення права на інформацію, скласти адмінпротоколи щодо Ганни Фазикош та Тараса Бисаги та притягнути їх до відповідальності за статтею 212-3 КУпАП.
2. Від Громадської ради доброчесності: Негайно розпочати перевірку. Приховування даних про відсутність на роботі може свідчити про те, що суддя Бисага ухвалював рішення заднім числом або за відсутності належного складу суду (що є порушенням ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Громадськість вимагає надати негативний висновок про доброчесність обох суддів та передати його до ВККСУ для звільнення.
3. Від Закарпатського апеляційного суду: Провести невідкладні Збори суддів, довести до відома колективу неприпустимість покривання порушень та негайно надати повну інформацію про всі лікарняні, відпустки та закордонні вояжі судді Бисаги з 2022 року.
Висновки: чому це стосується кожного?
Судова реформа в Україні не відбудеться доти, доки очільники обласних апеляційних інстанцій вважатимуть суди своєю приватною власністю, а закон про доступ до публічної інформації — папірцем, який можна ігнорувати за бажанням колеги.
Коли Закарпатський апеляційний суд покриває потенційні прогули чи незаконні виїзди за кордон своїх топпосадовців, він руйнує довіру до всієї системи правосуддя. Справа Дребітка довела: громадськість більше не буде мовчки спостерігати за судейським свавіллям. Попереду — розгляд скарг у Вищій кваліфікаційній комісії суддів та Вищій раді правосуддя. Ми продовжуємо стежити за розвитком подій та перевіримо інформацію щодо кожного ужгородського судді, який вирішив, що він стоїть вище закону.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”