Судова система України вкотре опинилася в епіцентрі гучного скандалу, який ставить під сумнів базові принципи легітимності вітчизняного правосуддя. Що вагоміше в українських реаліях — офіційний статус непрацездатності служителя Феміди чи підпис на судових документах, датованих періодом його хвороби? Ця дилема матеріалізувалася у конкретному юридичному прецеденті, який набув розголосу завдяки розслідуванню відомої правозахисниці та керівника ГО «Антикорупційний фронт».

Відомий адвокат Лариса Криворучко ініціювала масштабне розслідування, яке може завершитися повною перевіркою роботи системи електронного документообігу та звільненням високопоставленого судді. Закарпатський апеляційний суд став майданчиком для подій, які вже викликали жорстку реакцію юридичної спільноти та профільних інституцій.

Подвійний статус: як суддя Іван Феєр поєднав лікарняний та правосуддя

Уся хронологія цієї справи розгортається довкола документально підтвердженого парадокса. Офіційні відомості, які надав Закарпатський апеляційний суд у відповідь на запит адвоката, чітко вказують: суддя Іван Феєр у період із 3 до 6 листопада 2023 року перебував на лікарняному на підставі офіційно оформленого листка непрацездатності. У цей проміжок часу, згідно з нормами чинного законодавства, державний службовець мав бути відсутнім на робочому місці та займатися відновленням здоров’я.

Проте аналіз відкритих державних баз даних виявив зовсім іншу картину. Моніторинг, який провела Лариса Криворучко в Єдиному державному реєстрі судових рішень, показав наявність одразу трьох ухвал у кримінальних провадженнях, датованих саме 3 листопада 2023 року. В усіх цих документах головуючим суддею вказаний саме Іван Феєр. Йдеться про такі кримінальні справи:

  • ухвала у кримінальній справі №299/6644/23;

  • ухвала у кримінальній справі №305/1445/17;

  • ухвала у кримінальній справі №357/5782/21.

Виникає очевидна правова колізія: яким чином тимчасово непрацездатна особа могла колегіально або одноособово ухвалювати процесуальні акти іменем України? Як зазначає правозахисниця, це лише початок детального вивчення діяльності судді, і масштаби аналогічних «технічних збігів» в ЄДРСР можуть виявитися значно більшими. Ситуація вимагає чіткої відповіді на питання: де саме фізично перебував суддя у цей день і хто мав доступ до його ключа цифрового підпису?

Чому незаконний склад суду нівелює законність будь-якого вироку

Для пересічного громадянина ухвалення рішення під час лікарняного може здатися формальним порушенням трудової дисципліни чи прагненням швидше закрити накопичені справи. Проте з погляду кримінального процесуального права — це фундаментальне порушення, яке повністю нівелює легітимність судового акту. Частина п’ята статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» безальтернативно відносить перебування судді на лікарняному до переліку обставин, які унеможливлюють його участь у розгляді судових справ.

Закон України не передбачає компромісів: суддя або виконує свої обов’язки, або перебуває на лікарняному. Подвійний юридичний статус є неприпустимим. Якщо факт ухвалення рішень під час непрацездатності підтвердиться, автоматично вмикається дія частини другої статті 412 Кримінального процесуального кодексу України. Ця норма трактує розгляд справи неналежним або незаконним складом суду як істотне порушення вимог закону.

У практичному вимірі це означає, що будь-який вирок чи ухвала, винесені за таких обставин, підлягають безумовному скасуванню у вищих інстанціях. Порушується конституційне право громадянина на розгляд його справи судом, установленим законом. Захист прав людини, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо базується на тому, що повноваження кожного арбітра мають бути бездоганними в момент ухвалення рішення. Порушення цих правил не можна списати на особливості внутрішньої організації канцелярії суду чи завантаженість графіка.

Таємниці КЕП та автоматизованої системи: хто підписував ухвали?

Критично-аналітичний погляд на цю проблему змушує вийти за межі кадрового питання та оцінити вразливість самої системи документообігу. Щоб зрозуміти, як виник феномен, коли суддя Іван Феєр лікарняний поєднав із судовими засіданнями, Вища рада правосуддя має провести всебічний технологічний та хронологічний аудит. Органам дисциплінарного контролю доведеться дати відповіді на комплекс незручних питань:

1. Чи проводилися 3 листопада 2023 року засідання у вказаних трьох кримінальних справах, і чи зафіксована участь судді на аудіо- та відеоносіях?

2. Яким часом і датою датовані протоколи засідань та журнальні записи судових секретарів?

3. Хто саме і з якої IP-адреси здійснював вхід до автоматизованої системи документообігу суду для внесення текстів ухвал?

4. Коли фактично було накладено Кваліфікований електронний підпис (КЕП) судді на фінальні файли документів?

Останній пункт є найбільш критичним. Якщо електронний ключ судді використовувався сторонніми особами (наприклад, помічниками чи секретарями) під час його фізичної відсутності, це свідчить про ознаки посадового підроблення та компрометацію ключів КЕП, що є кримінальним правопорушенням. Якщо ж суддя підписував документи особисто, перебуваючи вдома чи в лікарні, він свідомо порушив пряму законодавчу заборону на здійснення правосуддя. Жоден варіант не дозволяє зберегти довіру до ухвалених рішень.

Звільнення судді або технічна помилка: вимоги до ВРП та ВККС

Реакція правозахисних кіл на виявлені факти була миттєвою та безкомпромісною. 17 липня 2026 року адвокат Лариса Криворучко офіційно направила пакети документів та скарги до ключових наглядових органів: Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), Громадської ради доброчесності (ГРД), а також безпосередньо до керівництва Закарпатського апеляційного суду та Ужгородського міськрайонного суду.

Вимоги правозахисниці чіткі та структуровані:

  • Від Вищої ради правосуддя: негайно відкрити дисциплінарну справу, провести детальну перевірку обставин створення ухвал від 3 листопада 2023 року та, у разі підтвердження умисного порушення процесуальних норм, застосувати найсуворіше стягнення — звільнення судді

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”