Судова реформа в Україні вже багато років залишається однією з найгарячіших тем для суспільних дискусій. Очищення системи від недоброчесних служителів Феміди — це не просто вимога міжнародних партнерів, а життєва необхідність для відновлення справедливості в державі та зміцнення довіри громадян до закону. Ключову роль у цьому процесі відіграє Громадська рада доброчесності, покликана сприяти Вищій кваліфікаційній комісії суддів України в оцінюванні відповідності кандидатів та чинних суддів високим моральним і професійним стандартам. Проте інколи матеріали співбесід відкривають широкому загалу такі фінансові «дива», які важко пояснити з погляду здорового глузду, логіки та законів елементарної математики.
Яскравим прикладом такої справи став детальний аналіз діяльності, у якій фігурує відома суддя Антоніна Кваша, що представляє Шевченківський районний суд міста Києва. У травні 2019 року незалежна Громадська рада доброчесності затвердила офіційний висновок про її невідповідність критеріям професійної етики. Що ж саме привернуло увагу громадських експертів і чому пояснення судді викликали стільки обґрунтованих сумнівів у розсудливого спостерігача?
Таємниця київської квартири: коли декларація судді суперечить математиці
Будь-яка декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави, є унікальним фінансовим документом. За кожною цифрою в ньому має стояти абсолютно прозоре та легальне джерело походження коштів. Проте у випадку Антоніни Кваші ситуація з нерухомістю нагадує складне рівняння з багатьма невідомими. Відповідно до декларації за 2017 рік, суддя разом із чоловіком набула у спільну часткову власність квартиру в Києві вартістю 2,45 мільйона гривень. Угода була оформлена 25 січня 2017 року. В ухваленому висновку аналітики зауважують, що такі дії підпадають під підпункт 4.10 Індикаторів визначення невідповідності суддів критеріям доброчесності, коли отримане майно викликає обґрунтовані сумніви у легальності його походження.
Проте під час співбесіди, яку проводила Вища кваліфікаційна комісія суддів України у липні 2018 року, з’ясувалися приголомшливі розбіжності. Суддя спробувала пояснити джерела фінансування цієї дорогої покупки. За її словами, кошти складалися з трьох джерел:
-
заощадження її чоловіка в розмірі 10 000 доларів США (приблизно 280 тисяч гривень);
-
кошти від продажу іншої квартири в розмірі 1,08 мільйона гривень;
-
значний грошовий подарунок від батьків у розмірі 900 тисяч гривень.
Навіть просте арифметичне додавання цих сум дає лише 2,28 мільйона гривень. Виникає логічне запитання: звідки взялися ще щонайменше 170 тисяч гривень для покриття повної вартості житла у 2,45 мільйона? Але це лише вершина айсберга. Далі аналітики виявили ще більш дивну деталь: договір купівлі-продажу старої квартири (з якої начебто взяли 1,08 млн грн) чоловік судді уклав лише через п’ять днів після того, як було придбано нову нерухомість. Як можна було розрахуватися за нову квартиру грошима, які фізично ще не були отримані? Суддя не змогла надати переконливого пояснення цьому часовому парадоксу, посилаючись на заощадження чоловіка, який до того ж протягом тривалого часу є офіційно безробітним.
Батьки-пенсіонери, спадок бабусі та елітні автомобілі родини: аналізує Громадська рада доброчесності
Ще один серйозний аспект, який детально проаналізували експерти, стосується походження ліквідного майна та фінансових подарунків родини судді. Зокрема, йдеться про вищезгаданий подарунок у розмірі 900 000 гривень. За документами, ці кошти чоловік отримав у дар від свого батька. Цей епізод безпосередньо стосується підпункту 4.9 тих самих Індикаторів, який вимагає від суддів переконливого пояснення джерел походження майна та витрат родини.
Коли члени ГРД поцікавилися походженням таких солідних заощаджень у батьків-пенсіонерів, суддя повідомила, що вони збирали ці гроші протягом усього життя, проте жодних фінансових документів на підтвердження цього не надала. Згодом з’явилася ще одна версія: після смерті бабусі чоловіка залишилися кошти, отримані від продажу земельної ділянки площею 0,23 га в Київській області. Проте суддя не спромоглася назвати членам Комісії ані ціну продажу цієї землі, ані дату правочину, і не надала жодних документів на підтвердження реальності угоди.
Окрім квартирного питання, запитання викликав і сімейний автопарк. Згідно з матеріалами суддівського досьє, члени родини судді неодноразово купували та продавали дорогі автомобілі класу люкс, зокрема марки Toyota Land Cruiser, за короткі проміжкові періоди. Пояснити джерела походження коштів на регулярне оновлення елітного транспорту за умов відсутності офіційних доходів у чоловіка суддя також не змогла, що прямо вказує на невиконання обов’язків, які покладає Кодекс суддівської етики на кожного служителя закону.
Чому відсутність комунікації грає проти правосуддя та порушує критерії доброчесності
Процедура кваліфікаційного оцінювання передбачає обов’язкове право судді на надання пояснень та спростування сумнівів громадськості. Проте у цьому випадку конструктивного діалогу не відбулося. Офіційні представники наголосили, що не змогли забезпечити судді право на відповідь до початку її співбесіди, оскільки пані Кваша просто не надала жодних контактних даних для комунікації.
Така закритість лише підкріпила сумніви експертів. У результаті 17 травня 2019 року на засіданні ГРД було затверджено висновок про невідповідність судді Шевченківського районного суду Кваші Антоніни Валеріївни встановленим критеріям доброчесності та професійної етики. Рішення було ухвалено 13-ма голосами з 19 членів Ради. Серед тих, хто підтримав висновок, були відомі правозахисники та громадські діячі: Вадим Валько, Євген Воробйов, Роман Куйбіда, Андрій Кулібаба, Антон Марчук, Роман Маселко, Едуард Мєлких, Євгенія Моторевська, Дмитро Остапенко, Дмитро Стригун, Галина Чижик, Тарас Шепель та Олег Яким’як.
Громадська рада доброчесності як рушій судової реформи
Історія судді Кваші — це не просто окремий приклад невдалої співбесіди чи помилок у фінансових звітах. Це наочна ілюстрація того, чому судова реформа потребує прискіпливого та незалежного громадського контролю. Коли представники правосуддя не можуть логічно пояснити розбіжності у власних фінансах та посилаються на міфічні заощадження безробітних родичів чи батьків-пенсіонерів, виникає тотальна криза довіри до всієї судової гілки влади.
Саме тому громадськість продовжує свою роботу, викриваючи невідповідність статків реальним доходам чиновників. Тільки через абсолютну прозорість, відкритий діалог та безкомпромісну оцінку кожного служителя Феміди Україна зможе побудувати дійсно незалежний і чесний суд, де закон буде одним для всіх.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”