Уявіть собі державу, яка веде екзистенційну боротьбу за свою свободу, європейське майбутнє та верховенство права, поки її внутрішній судовий механізм продовжує системно нівелювати права власних громадян. Це не сюжет антиутопії, а сувора реальність, відображена в міжнародній юридичній статистиці. Оприлюднені дані зафіксували холодний душ для вітчизняних посадовців: Україна офіційно посіла перше місце за кількістю встановлених порушень Європейської конвенції з прав людини. Цей статус — не просто суха статистика, це тривожний сигнал про те, що глибока криза українського правосуддя сягнула свого апогею.
Чому річний звіт ЄСПЛ став вироком для системи
Коли ми аналізуємо офіційні звіти, цифри говорять значно голосніше за будь-які політичні декларації. Із 164 рішень, ухвалених Судом щодо України, у 160 випадках було чітко встановлено ігнорування засадничих прав громадян. Як справедливо зазначається в резонансному аналізі судової практики від АФЛК, лідерство в такому антирейтингу — це не привід для звітів, а привід для сорому на міжнародній арені.
Європейський суд з прав людини чітко вказав на найболючіші точки вітчизняного судочинства. Трійка лідерів серед зафіксованих правопорушень виглядає наступним чином:
-
Стаття 6 Конвенції (права на справедливий суд) — 92 випадки;
-
Стаття 5 (право на свободу та особисту недоторканність) — 68 випадків;
-
Стаття 3 (заборона катувань та нелюдського поводження) — 42 випадки.
Ці показники демонструють, що порушення прав людини в Україні набули не поодинокого, а конвеєрного, системного характеру.
Анатомія порушень: що приховують стіни українських судів
Критичний аналіз свідчить, що сотні програних справ — це не випадкові помилки суддів чи складність інтерпретації законодавства. Незалежний моніторинг процесів регулярно фіксує хронічні хвороби системи.
По-перше, це тотальне нехтування принципом рівності сторін, коли сторона захисту позбавлена реальних інструментів впливу на процес.
По-друге, це формальне, автоматичне продовження тримання під вартою. Особи перебувають у СІЗО місяцями без належного обґрунтування ризиків, просто тому, що суд копіює клопотання прокурора.
Коли судова система України функціонує в такому режимі, вона працює проти самого вектора розвитку держави. Використання сумнівних доказів та очевидна упередженість руйнують залишки довіри суспільства до Феміди.
Мільйонні збитки: хто платить за суддівське свавілля під час війни
Кожне програне рішення ЄСПЛ проти України має цілком конкретну фінансову ціну. Мова йде про мільйонні виплати справедливої сатисфакції постраждалим громадянам. І тут криється найбільша несправедливість: ці кошти стягуються з Державного бюджету України. Тобто звичайні українські платники податків, які віддають останнє на фінансування армії в умовах повномасштабної війни, змушені оплачувати професійну некомпетентність або умисні дії суддів та правоохоронців.
Поки країна шукає ресурси на захист та відбудову, державний бюджет покриває наслідки незаконних арештів та несправедливих вироків. Така модель є абсолютно неприпустимою.
Шлях до очищення: як подолати кризу правосуддя
Чому українські судді продовжують компрометувати країну перед міжнародними партнерами? Відповідь проста — через безкарність. Поки за помилки конкретного посадовця платить абстрактна «держава», ситуація не зміниться.
Для подолання цієї кризи необхідно впровадити реальні механізми персональної відповідальності:
1. Дисциплінарне очищення: Судді, чиї дії призвели до визнання України порушником Конвенції, мають проходити негайну перевірку Вищою радою правосуддя з подальшим звільненням.
2. Матеріальний регрес: Держава повинна використовувати законодавчі механізми для стягнення виплачених сум компенсацій безпосередньо з кишень тих суддів та прокурорів, які допустили свавілля.
Практика ЄСПЛ має стати не красивою декларацією, а щоденним обов’язковим стандартом. Тільки так криза українського правосуддя буде подолана, а Україна зможе побудувати справді правову державу, де людина, її життя і свобода є найвищою
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”