Гучні судові процеси в Україні завжди приковують увагу мільйонів громадян, але коли мова йде про трагічне вбивство відомої громадської діячки, кожне рішення Феміди опиняється під суворим мікроскопом. Резонансна справа Вячеслава Зінченка, якого звинувачують у скоєнні цього злочину, днями отримала новий несподіваний та вкрай тривожний поворот. Замість прозорого процесу суспільство спостерігає за дивними юридичними маневрами, які ставлять під сумнів базові засади судочинства. Ситуація навколо захисту підозрюваного вийшла далеко за межі стандартного засідання, оголивши системні проблеми українського правосуддя.
Судовий прецедент чи правовий абсурд: суть конфлікту
Новий виток скандалу розгорнувся навколо фундаментального права будь-якого обвинуваченого — права на вільний вибір захисника. Відомому адвокату Ларисі Криворучко поновили право на здійснення адвокатської діяльності, після чого вона знову увійшла в судовий процес як захисник Зінченка за договором. Відповідно до норм закону, сам обвинувачений офіційно реалізував своє право та категорично відмовився від послуг державного захисника, якого йому раніше призначила система безоплатної правничої допомоги (БПД).
Здавалося б, це стандартна і зрозуміла процедура, яка не повинна викликати жодних затримок. Проте суд ухвалив рішення, яке відверто шокувало професійну юридичну спільноту: клопотання обвинуваченого про відмову від державного адвоката було відхилено. Про цей безпрецедентний випадок стало відомо з детальної публікації Лариси Криворучко у Facebook, де вона відкрито заявила про чергове грубе порушення закону з боку суду. Тепер інтереси обвинуваченого одночасно “захищають” дві сторони: приватний адвокат за договором та примусово залишений державою захисник.
Чому два адвокати — це порушення закону, а не подвійний захист
Для пересічного громадянина, не обізнаного в тонкощах юриспруденції, така ситуація може здатися навіть позитивною: мовляв, чим більше адвокатів, тим краще захищені права людини. Проте з точки зору чинного законодавства — це справжня правова катастрофа. Державна безоплатна правнича допомога створена і функціонує виключно для тих випадків, коли особа не має обраного захисника або через фінансові чи інші обставини не може самостійно забезпечити його участь у процесі.
Як тільки у справу офіційно вступає адвокат за договором, повноваження захисника, призначеного державою, підлягають негайному припиненню в установленому законом порядку. Нав’язування підсудному державного адвоката всупереч його чітко висловленому волевиявленню є спробою створити штучний та протизаконний процесуальний механізм. Незалежні аналітики припускають, що така примусова одночасна участь потрібна суду для “підстраховки”: якщо адвокат за договором не зможе з’явитися на засідання, процес не зупиниться, адже буде присутній державний дублер. Проте подібна «зручність» повністю руйнує інститут незалежності адвокатури та нівелює реальне право на захист.
Наслідки для українського правосуддя та європейські стандарти
Коли розглядається настільки резонансна справа Ірини Фаріон, будь-яка процесуальна помилка або свідоме ігнорування норм права судом у майбутньому може стати залізобетонною підставою для скасування вироку в міжнародних інстанціях. Створюючи примусовий тандем із двох захисників, суд відкрито ігнорує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Сьогодні під серйозною загрозою опинилися ключові засади демократичного судочинства: принцип змагальності сторін, право на вільний вибір захисника та незалежність адвокатської діяльності. Адвокат Лариса Криворучко вже направила офіційне повідомлення до Центру БПД про скасування відповідного доручення. Якщо закон і надалі ігноруватиметься, захист обіцяє задіяти всі передбачені законодавством механізми реагування, включаючи нові судові позови та заяви про кримінальні правопорушення щодо суддів.
Правосуддя не може будуватися на правопорушеннях. Якщо українське суспільство декларує прагнення до європейських стандартів, то правові норми мають виконуватися бездоганно, незалежно від суспільного тиску на конкретну справу. Спроби прискорити розгляд або застрахувати судові засідання від перенесень за рахунок обмеження конституційних прав підозрюваного перетворюють судочинство на небезпечний фарс. Закон є обов’язковим для всіх, і суд тут не є виключенням.
ГО “антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”