Судова система будь-якої країни має бути монолітом справедливості, де закон один для всіх, а рішення ухвалюються виключно на основі доказів. Проте в українських реаліях правосуддя досі часто асоціюється із закритим ринком, де кожен процесуальний крок має свою тіньову ціну. Коли звичайний громадянин звертається до суду, він сподівається на захист своїх прав, але за лаштунками кабінетів інколи розгортається зовсім інший сценарій — із комерційним підтекстом.

Хроніка одного затримання: скільки коштує «потрібне» правосуддя

Яскравим і водночас тривожним підтвердженням цієї хвороби системи став черговий інцидент у столиці. Нещодавно у Києві відбулося гучне затримання адвоката та помічника судді, які намагалися продати правосуддя за ціною у 3 500 доларів США. За ці кошти фігуранти обіцяли забезпечити «правильне» судове рішення в цивільній справі.

Ця сума для багатьох може здатися невисокою у масштабах топкорупції, проте вона демонструє побутовий, системний рівень хабарництва. Це свідчить про те, що хабар за судове рішення став стандартною послугою, яка пропонується як звичайний товар. Правоохоронці зафіксували передачу грошей, що вкотре оголило глибинні проблеми вітчизняної Феміди.

Тіньові посередники: як працює корупційна схема у судах

Щоб зрозуміти, чому корупція в судовій системі є такою живучою, варто проаналізувати ролі учасників цього затримання. У подібних схемах судді рідко ризикують діяти напряму. Для цього існує інститут так званих «кур’єрів» або посередників.

  • Роль адвоката: Замість того, щоб захищати клієнта правовими методами, такий юрист перетворюється на банального переговорника. Він знає «входи і виходи» в суді, оцінює платоспроможність клієнта та виступає гарантом передачі коштів.

  • Роль помічника судді: Це ключова фігура «сірої зони». Помічник має доступ до внутрішньої автоматизованої системи, готує проєкти рішень та безпосередньо комунікує із суддею. Він виступає безпечним буфером між тим, хто дає хабар, і тим, хто підписує вирок чи ухвалу.

Такий тандем створює ілюзію безпеки для кінцевого бенефіціара схеми. Якщо помічника або адвоката ловлять на гарячому, довести безпосередню провину самого судді процесуально стає набагато складніше.

Критичний аналіз: чому «косметичні» реформи не працюють?

Україна вже понад десятиліття перебуває у стані перманентної судової реформи. Збільшуються зарплати суддів, створюються нові антикорупційні органи, запроваджуються перевірки доброчесності. То чому ж помічник судді і хабар досі залишаються сусідами в новинних стрічках?

По-перше, реформи тривалий час фокусувалися виключно на вищих ешелонах (Верховний Суд, ВАКС), тоді як низова та середня ланки судочинства залишалися поза належним контролем. По-друге, рівень заробітної плати апарату судів (секретарів та помічників) тривалий час залишався критично низьким порівняно із доходами самих суддів, що створювало додаткові корупційні ризики. Нарешті, головна проблема — це відсутність невідворотності покарання та кругова порука, яка роками цементувала правосуддя в Києві та регіонах.

Важливий аналітичний висновок: Доки суспільство та правова спільнота толеруватимуть можливість «вирішити питання», жодні інституційні зміни не принесуть результату. Юридична відповідальність має наздоганяти не лише тих, хто бере, а й тих, хто пропонує або виступає містком у цих схемах.

Як розірвати порочне коло та повернути довіру до Феміди

Для того, щоб подібні затримання перестали бути щоденною рутиною, держава має діяти комплексно. Необхідно впроваджувати повну цифровізацію судових процесів, мінімізуючи людський фактор на етапі розподілу та підготовки документів. Окрім цього, очищення має стосуватися не лише суддівського корпусу, а й адвокатури. Органам адвокатського самоврядування варто жорсткіше реагувати на факти, коли їхні колеги фігурують у кримінальних провадженнях за корупційними статтями, позбавляючи їх ліцензій без права відновлення.

Тільки через повне суспільне неприйняття корупції та реальні тюремні терміни для всіх ланок корупційного ланцюга Україна зможе побудувати справді незалежний і чесний суд.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”