Парадокси українського правосуддя: Як свідомий саботаж нелегітимного керівника секретаріату НААУ Вадима Красника нівелюють конституційне право на захист у резонансних справах

Сучасна архітектура українського правосуддя проходить через період жорстких інституційних випробувань. Конфлікт між формальними регламентами органів адвокатського самоврядування та фундаментальними правами громадян на професійну правничу допомогу перестав бути суто внутрішньокорпоративною дискусією. Сьогодні це питання національної безпеки у сфері юстиції. Коли мова йде про резонансні кримінальні провадження, де суспільний запит на справедливість є максимально високим, будь-які процедурні зловживання або штучне блокування незалежних захисників кидають тінь на всю правоохоронну та судову системи держави. Ситуація, що склалася навколо недопуску відомого правозахисника до судового процесу, є класичним і водночас загрозливим прикладом того, як цифрові реєстри та відомчий формалізм перетворюються на інструмент процесуального тиску.

Суть цієї юридичної драми полягає у послідовному та детально задокументованому обмеженні професійної діяльності, якого зазнала відомий адвокат, намагаючись виконати свій професійний обов’язок. Захищаючи інтереси підсудного у справі, яка прикувала увагу мільйонів, вона опинилася в епіцентрі штучно створеного правового вакууму. Попри наявність прямих вказівок закону та імперативних судових рішень, які підтверджували її статус, Національна асоціація адвокатів України продемонструвала дивовижну неповороткість, відмовляючись вносити актуальні відомості до ключової бази даних. Це дослідження є спробою детально розібрати кожен етап цього протистояння, проаналізувати нормативно-правове підґрунтя конфлікту та висвітлити наслідки, які подібні прецеденти мають для майбутнього української адвокатури.

Справа про вбивство Ірини Фаріон та правовий статус Вячеслава Зінченка

Для розуміння глибини проблеми необхідно звернутися до першоджерела процесуального протистояння. У провадженні, яке розглядає Шевченківський районний суд м.Львова, перебуває судова справа №466/12967/24. Мова йде про кримінальне провадження №12024140000000749 від 19.07.2024 року. Обвинувачений у цій справі — Зінченко Вячеслав Федорович, особа, чиє ім’я стало відомим усій країні у зв’язку із висуненням йому обвинувачення у вбивстві публічного діяча, мовознавиці та екснардепа Ірини Фаріон. Зінченко Вячеслав Федорович наразі перебуває під найсуворішим запобіжним заходом. Він тимчасово утримується під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» м. Львова.

З огляду на тяжкість інкримінованого злочину та колосальний суспільно-політичний резонанс, забезпечення безумовного права на захист для Зінченка Вячеслава Федоровича є лакмусовим папірцем для перевірки української системи правосуддя на відповідність європейським стандартам. Конституція України гарантує кожному право на кваліфіковану юридичну допомогу, і це право не може бути обмежене за жодних обставин, навіть в умовах воєнного стану. Його інтереси на підставі офіційного договору та ордеру від 24.06.2026 року взялася представляти відома своєю безкомпромісною позицією адвокат Криворучко Лариса Сергіївна (свідоцтво № 4676/10 від 24.11.2011). Проте замість класичного змагального судового процесу захисниця була змушена вступити у виснажливу війну із самими органами адвокатського самоврядування, які замість захисту прав своїх членів вдалися до дій, що фактично унеможливлюють здійснення правосуддя.

«Право на захист не є абстрактною декларацією. Воно реалізується через конкретного адвоката, чия легітимність не повинна залежати від суб’єктивного бажання чиновника, що веде електронний реєстр. Обмеження адвоката — це пряме обмеження обвинуваченого, який перебуває в ізоляції під вартою».

Дисциплінарний пресинг як інструмент усунення захисника: Хронологія подій

Конфлікт перейшов у відкриту фазу, коли Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області  ухвалила рішення від 05.06.2026 року. Цим рішенням адвоката КРИВОРУЧКО ЛАРИСУ СЕРГІЇВНУ було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Комісія застосувала щодо неї стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік — з 05.06.2026 по 05.06.2027 року. Офіційною підставою було вказано положення пункту 3 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

 В Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ), який адмініструє Національна асоціація адвокатів України оперативно з’явився відповідний запис про зупинення дії свідоцтва. Аналіз часових рамок та обставин ухвалення цього рішення змушує аналітиків висувати обґрунтовані припущення щодо наявності ознак дисциплінарного тиску. Усунення провідного захисника з процесу у справі про вбивство Ірини Фаріон саме в момент переходу до активної фази розгляду справи виглядає щонайменше підозріло. Адвокат Криворучко Л.С. негайно ініціювала судове оскарження цього рішення, вважаючи його незаконним та політично вмотивованим.

Судові баталії в Рівненському окружному адміністративному суді та ефект забезпечення позову

Не погодившись із рішенням дисциплінарного органу, Криворучко Лариса Сергіївна звернулася до суду. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року у справі № 460/10297/26 заяву про забезпечення позову було задоволено повністю. Суд постановив: зупинити дію рішення КДКА Вінницької області від 05.06.2026 року до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі. Відповідно до процесуальних норм, дана ухвала набрала законної сили негайно після її підписання — 15 червня 2026 року. З цього моменту виник абсолютно беззаперечний, неспростовний і юридично доведений факт: право на заняття адвокатською діяльністю Криворучко Л.С. було автоматично поновлено на рівні закону. Будь-які обмеження її прав у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 року були грубим порушенням законодавства.

Проте історія отримала несподіване продовження. КДКА Вінницької області негайно подала клопотання про скасування заходів забезпечення. І вже 19.06.2026 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалює нове рішення, яким задовольняє клопотання комісії та скасовує заходи забезпечення позову, вжиті всього чотири дні тому. На перший погляд, для опонентів адвоката це означало перемогу та відновлення дії річного банну. Але диявол, як відомо, ховається в деталях процесуальних кодексів, які чиновники НААУ або не захотіли прочитати, або проігнорували свідомо.

Юридична магія апеляційного оскарження: Аналіз статті 156 КАС України

У тексті ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року містилося чітке та імперативне формулювання: «Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову зупиняє виконання цієї ухвали». Дана норма повністю корелюється із положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Адвокат Криворучко Л.С. блискуче використала цей процесуальний інструмент. 24.06.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» вона подала комплексну апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Скаргу було офіційно зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду (АСДС) 25.06.2026 року о 12:16 за номером провадження А/857/34963/26, стан провадження: «Первинний. Відкрито провадження».

Національна асоціація адвокатів України та «бюрократичний мур» Вадима Красника

Отримавши першу ухвалу суду, захисниця тричі — 15.06.2026, 16.06.2026 та 17.06.2026 року — зверталася до Ради адвокатів України та Ради адвокатів Вінницької області з офіційними заявами. Вона вимагала негайно виконати вимоги статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відобразити в ЄРАУ відомості про поновлення її статусу. Проте відповіді, які вона отримала від керівника секретаріату НААУ (секретаріату Ради адвокатів України) Вадима Красника, вражають своїм цинізмом та витонченим бюрократизмом.

У листах-відповідях від 16.06.2026 (вх.№ 2695/0/1), від 24.06.2026 та від 26.06.2026 (вих. № 1326/0/2-26) Вадим Красник послідовно стверджував, що НААУ не може внести зміни, оскільки надана адвокатом сканована копія судового рішення «не завірена належним чином». Окрім того, чиновник посилався на те, що станом на 16.06.2026 року інформація про ухвалу була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), а сама НААУ не є учасником судової справи № 460/10297/26, і суд їм примірника не надсилав.

Беручи до уваги ці тексти, можна зробити однозначний висновок: керівництво секретаріату НААУ свідомо вибудувало штучний інформаційний бар’єр. Поки державна машина вимагала паперових завірених копій у вік цифровізації, підсудний Зінченко Вячеслав Федорович у в’язниці залишався без обраного ним адвоката, що є прямим порушенням права на захист.

Стандарти завірення судових рішень та Інструкція ДСАУ № 814: Де правда?

Щоб довести повну безпідставність тверджень секретаріату НААУ, необхідно проаналізувати чинне законодавство, яке регулює порядок обігу судових документів. Порядок засвідчення копій судових рішень чітко визначений Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 року № 814. Розділ XI цієї Інструкції детально описує вимоги до завірення як паперових, так і електронних примірників.

Згідно з абзацом 1 пункту 9 Розділу XI Інструкції, копія судового рішення засвідчується відміткою «Згідно з оригіналом», зазначенням посади особи, її підпису, ініціалів та дати. У паперовому примірнику ухвали РОАС від 15.06.2026 року, який адвокат тричі направляла до НААУ, містилися такі реквізити: «Ухвала набрала законної сили 15 червня 2026 року», відмітка «Згідно з оригіналом», підпис особи — «Помічник судді Наталія РУБІНА», дата завірення — «15 червня 2026 року», і все це було скріплено офіційною гербовою печаткою суду. Ба більше, для електронних документів абзаци 3-6 цього ж пункту передбачають проставлення штампу «Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду» та відмітки «Копія» у верхньому правому куті, що також було наявне на електронних копіях із кваліфікованим електронним підписом (КЕП), наданих судом.

Отже, документи були оформлені бездоганно. Твердження Вадима Красника про те, що копії «не завірені належним чином», є абсолютно неправдивими відомостями. Це не просто технічна помилка реєстратора — це цілеспрямовані дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню адвокатської діяльності (що підпадає під дію статті 397 Кримінального кодексу України). Виключно з вини посадових осіб НААУ в публічному реєстрі ЄРАУ тривалий час відображалися недостовірні дані, які дезінформували суди та обмежували конституційні права громадян.

Процесуальний колапс у судах Львова та загроза скасування майбутніх вироків

Наслідки цього реєстраційного саботажу безпосередньо відбилися на розгляді основної справи у Львові. Криворучко Л.С. звернулася з офіційною заявою до трьох ключових судових інстанцій: Шевченківського районного суду міста Львова, Львівського апеляційного суду (79008, м. Львів, площа Соборна, буд. 9; ЄДРПОУ 42262398) та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4а; ЄДРПОУ 41721784). Головна вимога заяви вихідний № 3 від 03.07.2026 року — негайно довести до відома суддів інформацію про поновлення її адвокатського статусу та забезпечити її допуск до процесу в якості захисника Зінченка Вячеслава Федоровича.

Згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), проведення судових засідань у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини (яким є вбивство) без належним чином обраного захисника, або за умови його незаконного усунення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Якщо Шевченківський районний суд м. Львова продовжуватиме розгляд справи ЄУН 466/12967/24 за відсутності адвоката Криворучко Л.С., посилаючись на застарілі чи некоректні дані з ЄРАУ, будь-який ухвалений вирок буде безумовно скасований вищими судовими інстанціями. Спроба «прискорити» процес або зачистити правове поле від незручного адвоката створює міну сповільненої дії під усім обвинувальним актом, перетворюючи резонансний суд на процесуальний фарс.

Міжнародний вимір: Апеляція до ООН, ОБСЄ та Ради Європи

Розуміючи, що всередині країни інституційні змови між органами адвокатського самоврядування та судовими чиновниками досягли критичної межі, Криворучко Лариса Сергіївна пішла на безпрецедентний крок. Копії її заяви та детальні докази правового свавілля були офіційно спрямовані міжнародним спостерігачам та інституціям, які здійснюють нагляд за дотриманням прав людини в рамках європейської інтеграції України. Серед адресатів:

• Спеціальний доповідач Організації Об’єднаних Націй з питань незалежності суддів і адвокатів;

• Спеціальний доповідач ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання (у контексті аналізу умов тримання під вартою Вячеслава Зінченка в СІЗО №19);

• Комісар Ради Європи з прав людини;

• Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ ОБСЄ).

Усі ці міжнародні органи отримали детальний опис того, як Україна виконує свої зобов’язання за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд). Коли внутрішні цифрові реєстри професійних корпорацій використовуються для фактичної дискваліфікації адвокатів без остаточного рішення суду — це стає тривожним сигналом для західних партнерів, які фінансують судову реформу в Україні. Міжнародна реакція на подібні кейси може бути вкрай жорсткою, аж до відображення у щорічних звітах про стан верховенства права в країні.

Системна криза незалежності адвокатури: Замість висновків

Аналіз справи адвоката Криворучко Л.С. дозволяє вийти за межі конкретного провадження та сформулювати глобальні висновки щодо стану вітчизняної юриспруденції. Головна проблема полягає в надмірній монополізації права на управління професійною спільнотою з боку керівних органів НААУ та РАУ. Перетворення Єдиного реєстру адвокатів України з інформаційно-довідкової системи на каральний інструмент, який може заблокувати роботу будь-якого ліцензованого спеціаліста всупереч ухвалам окружних адміністративних судів — це прямий шлях до диктатури всередині професії. Незалежність адвокатури є базовою умовою існування правової держави. Якщо захисник боїться дисциплінарного стягнення за свою активну позицію у резонансній справі, сама сутність змагального процесу нівелюється.

Держава в особі Міністерства юстиції, Верховної Ради та судової влади має негайно втрутитися в ситуацію та нормативно обмежити можливість суб’єктивного втручання реєстраторів НААУ в роботу реєстрів, якщо є чинне рішення суду. Право на захист Зінченка Вячеслава Федоровича, як і будь-якого іншого громадянина України, не може залежати від того, чи сподобався його адвокат чиновникам у Києві чи Вінниці. Справедливий суд у справі Ірини Фаріон потрібен насамперед українському суспільству, а він неможливий без участі незалежного, агресивного та захищеного законом адвоката.

Матеріал підготовлено на основі заяви адвоката Криворучко Л.С. від 03.07.2026 року, судових матеріалів РОАС (справа № 460/10297/26) та офіційного листування з НААУ.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”