Цифровізація, яка стрімкими кроками увірвалася у повсякденне життя українського суспільства, принесла із собою не лише зручність та швидкість, а й абсолютно нові, небачені раніше виклики. Сьогодні автоматизація процесів, генеративні мовні моделі та інтелектуальні асистенти сприймаються багатьма як панацея від рутинної роботи. Особливо відчутно це в юридичній професії, де щоденний аналіз тисяч сторінок тексту, пошук судової практики та складання процесуальних документів вимагають колосальних часових ресурсів. Проте, коли на зміну ретельному фаховому аналізу приходить сліпа довіра до неперевірених технологій, правосуддя опиняється під загрозою.
Справжнім тектонічним зрушенням в українській судовій практиці середини 2026 року став інцидент, що розгорнувся у стінах Рівненського окружного адміністративного суду. Звичайна, на перший погляд, дисциплінарна суперечка між адвокатом та регіональним органом адвокатського самоврядування перетворилася на показовий судовий процес про межі допустимості використання інноваційних технологій. Цей кейс наочно продемонстрував, як штучний інтелект в юриспруденції може стати інструментом введення суду в оману через так відомі «галюцинації ШІ».
Коли алгоритми вигадують правосуддя: Суть прецеденту у справі № 460/10297/26
Передісторія цього процесу розпочалася в червні 2026 року. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області від 05.06.2026 року право відомого адвоката Криворучко Лариси Сергіївни на заняття адвокатською діяльністю було зупинено строком на один рік. Не погодившись із таким рішенням, вважаючи його протиправним та упередженим, захисниця звернулася за захистом своїх прав до Рівненського окружного адміністративного суду. Так народилася справа № 460/10297/26.
Позивачка, яка має багаторічний досвід роботи та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 229 від 16.11.2011 року, очікувала на класичний процесуальний двобій, заснований на нормах матеріального та процесуального права. Проте те, що надійшло до суду 1 липня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», шокувало навіть досвідчених суддів. КДКА Вінницької області подала відзив на позовну заяву, підготовлений їхньою представницею Хоменчук К.Л.
Намагаючись обґрунтувати правомірність та юрисдикцію своїх дій щодо зупинення адвокатського статусу, представниця КДКА двічі впевнено послалася у тексті відзиву на «залізобетонну» правову позицію вищої судової інстанції:
-
«Зазначені висновки підтримувались Верховним Судом і раніше в постанові від 27 травня 2020 року у справі № 826/5376/17»;
-
«Такий висновок узгоджується із викладеним висновком у постанові КАС ВС від 27 травня 2020 року у справі № 826/5376/17».
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень. Оскільки КДКА під час здійснення дисциплінарного провадження прирівнюється до такого суб’єкта, а суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ має обов’язково враховувати позицію КАС ВС, згадана постанова мала б вирішальне значення для результату розгляду. Але виникла одна критична перешкода: виявилося, що цієї постанови Верховного Суду ніколи не існувало в природі.
Провівши ретельний моніторинг через офіційний портал Судова влада України, адвокат Криворучко Л.С. викрила вражаючу підробку. Справа з єдиним унікальним номером № 826/5376/17 дійсно перебувала у провадженні правосуддя, але її зміст не мав жодного, навіть найменшого відношення до адвокатської діяльності чи дисциплінарних стягнень.
За даними офіційних джерел, у цій справі Позивачем виступало Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а Відповідачем – Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант». Предметом позову було банальне стягнення заборгованості з відшкодування коштів на виплату різниці між сумою наукових пенсій та звичайних на суму 1 365 073,45 грн. Ба більше, як свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень, ця справа взагалі ніколи не переглядалася в апеляційному чи касаційному порядку Касаційним адміністративним судом Верховного Суду. Єдиним реальним документом у ній була постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2017 року.
Представниця відповідача подала суду повністю вигадані юридичні аргументи. Текст «цитованої» нею правової позиції ідеально, слово в слово лягав у канву інтересів КДКА Вінницької області, але був фікцією від початку до кінця. Звідки ж взявся цей юридичний привид? Відповідь однозначна – це класичний прояв неконтрольованого використання штучного інтелекту.
Що таке «галюцинації штучного інтелекту» та як вони потрапляють у судові відзиви
Феномен, з яким зіткнулися учасники процесу у Рівному, у сучасному світі отримав чітке термінологічне визначення. Згідно з пунктом 24 Словника термінів у сфері штучного інтелекту, схваленого Міністерством цифрової трансформації України у 2024 році, «галюцинування» – це деструктивний феномен, за якого результат роботи системи генеративного штучного інтелекту містить неточну, викривлену або повністю хибну інформацію, яка водночас оманливо представлена користувачеві як абсолютно достовірна.
Великі мовні моделі (LLM), такі як ChatGPT, Claude чи Gemini, функціонують на основі складних ймовірнісних алгоритмів. Вони не здійснюють усвідомлений пошук у розумінні людини, а прогнозують, яке наступне слово чи фраза виглядатимуть найбільш логічно й переконливо у відповідь на запит користувача. Якщо юрист або його помічник ставить завдання ШІ: «Знайди мені постанову КАС ВС, яка підтверджує юрисдикцію КДКА у дисциплінарній справі та сформулюй витяг», система, яка не має прямого інтегрованого доступу до закритих або специфічних державних баз даних у режимі реального часу (або через обмеження алгоритму), починає комбінувати.
ШІ бере реальний формат судового документа, випадковий, але існуючий номер справи з архіву навчання, реальну назву суду, правдоподібну дату та генерує текст «ідеальної» правової позиції, яка звучить максимально авторитетно. Юрист, позбавлений базових навичок цифрової гігієни та лінивий до самостійної верифікації, копіює цей згенерований сурогат безпосередньо у відзив на позовну заяву, підписує своїм ім’ям та надсилає до суду. По суті, відбувається делегування інтелектуальної та процесуальної функції машині, що є неприпустимим.
Прецедент 2026 року: Як Верховний Суд вперше дав відсіч цифровим фейкам
Проблема фейкової судової практики набула в Україні такого масштабу, що вищим судовим інстанціям довелося оперативно реагувати та виносити жорсткі процесуальні рішення. Головним щитом для захисту від «цифрового спаму» стала принципова позиція Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.
Зокрема, незадовго до подій у Рівному, а саме 15 січня 2026 року, ухвалою КАС ВС у справі № 240/14153/24 було створено найважливіший судовий прецедент. У тій справі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області намагалося оскаржити рішення судів попередніх інстанцій. Щоб підсилити свою касаційну скаргу, представники держоргану засипали суд посиланнями на нібито існуючі постанови Великої Палати Верховного Суду та КАС ВС (зокрема, у справах № 9901/12/19, № 826/12123/18, № 440/2142/20, № 260/4210/21, № 640/10944/21, № 520/17892/23).
Верховний Суд здійснив повну перевірку ЄДРСР і з’ясував, що жодного з перерахованих судових рішень не існує в реальності. Масштаб фальсифікації вражав:
-
У справі № 9901/12/19 Велика Палата насправді ухвалила постанову зовсім іншою датою і з абсолютно іншим предметом спору (щодо прокурорів), і жодних цитованих ПФУ висновків про статус інформаційних листів там не було.
-
Справи № 826/12123/18, № 440/2142/20, № 260/4210/21, № 640/10944/21 та № 520/17892/23 взагалі ніколи не переглядалися у касаційному порядку!
-
У справі № 800/304/17 ВП ВС ніколи не формулювала вигаданого пенсійниками висновку про те, що «Суд не вправі підміняти адміністративний орган у здійсненні дискреційних повноважень…».
Судді Верховного Суду відреагували максимально жорстко, прямо зазначивши у тексті ухвали, що вигадані номери справ, фейкові дати та неправдиві висновки свідчать про використання інструментів генеративного штучного інтелекту без належної перевірки. Ознайомитися з повним текстом цієї історичної відсічі цифровому шахрайству можна безпосередньо в ухвалі КАС ВС від 15.01.2026 року у справі № 240/14153/24. За результатами розгляду ПФУ було повністю відмовлено у відкритті касаційного провадження, оскільки їх скарга базувалася на вигадках, що автоматично нівелювало її обґрунтованість.
Принцип «human-in-the-loop» та нормативне регулювання ШІ в Україні
Судова гігієна та професійна етика використання технологій в Україні регулюються не лише судовою практикою, а й чіткими нормативними орієнтирами. У липні 2025 року Міністерство цифрової трансформації спільно з Міністерством юстиції України схвалили Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників. Цей документ чітко закріпив базовий міжнародний стандарт human-in-the-loop (фаховий людський контроль).
Суть принципу полягає в тому, що штучний інтелект в юриспруденції допускається виключно як допоміжний, асистуючий інструмент. Алгоритм може погрупувати документи, допомогти знайти синоніми чи стилістично виправити текст, але він у жодному разі не здатен замінити професійне мислення правника, його правову кваліфікацію та критичний аналіз. Правник несе особисту, монопольну відповідальність за кожен символ, поданий до суду під його підписом.
Будь-які результати, згенеровані нейромережею, мають проходити обов’язкову триетапну верифікацію:
[Результат генерації ШІ] │ ▼[1. Перевірка через ЄДРСР та законодавчі бази] │ ▼[2. Аналіз контексту справи (відповідність предмету спору)] │ ▼[3. Кінцеве фахове судження правника] -> [Подання до суду]Додатково, внутрішні вимоги щодо технологічної безпеки були посилені й у самій судовій системі. Наказом Керівника Апарату Верховного Суду від 08 грудня 2025 року № 117 було затверджено Положення про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду. Це положення прямо зобов’язує утримуватися від використання результатів роботи ШІ, якщо першоджерела неможливо перевірити через офіційні державні реєстри. Принцип добросовісності став головним критерієм оцінки процесуальної поведінки сторін.
Зловживання процесуальними правами: Юридичні наслідки для недобросовісних правників
Повертаючись до процесу у Рівненському окружному адміністративному суді, дії представниці КДКА Вінницької області Хоменчук К.Л. отримали чітку правову кваліфікацію у заяві адвоката Криворучко Л.С. Подання суду вигаданих рішень та свідоме чи несвідоме введення органу правосуддя в оману є прямим порушенням статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 45 КАСУ визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами, зокрема подання завідомо безпідставного позову, відзиву або заклики до суду керуватися неіснуючими нормами чи практикою, суворо заборонено. Суд зобов’язаний реагувати на такі дії процесуальними санкціями.
Адвокат Криворучко Л.С. у своїй заяві аргументовано довела, що подання відзиву із «галюцинаціями ШІ»:
-
Свідчить про вияв неповаги до суду: державний орган змушений витрачати робочий час суддів та апарату на пошук фейкових рішень у реєстрах.
-
Демонструє неналежне виконання професійних обов’язків представником КДКА, що дискредитує сам орган, який покликаний контролювати дотримання адвокатської етики.
-
Повністю нівелює обґрунтованість відзиву, оскільки ключова лінія захисту відповідача побудована на юридичній ілюзії.
На підставі вищевикладеного та керуючись нормами чинного законодавства, позивачка висунула законну вимогу до Рівненського окружного адміністративного суду: визнати дії КДКА Вінницької області зловживанням процесуальними правами, повернути поданий відзив без розгляду особі, яка його подала, та роз’яснити відповідачу право на повторне звернення виключно після усунення ганебних цифрових фальсифікацій.
Підсумки: Уроки цифрової гігієни для правової спільноти України
Справа № 460/10297/26 у Рівненському ОАС разом із січневим прецедентом Верховного Суду у справі № 240/14153/24 назавжди увійдуть в історію українського права як перші гучні процеси проти «диктатури неперевірених алгоритмів». Вони окреслили чітку межу: технології мають допомагати людині, а не підміняти її совість, знання та професійну відповідальність.
Для широкого кола читачів, підприємців та державних службовців ця історія є важливим уроком. Нейромережі – це чудове джерело натхнення, структурування та оптимізації, але вони позбавлені розуміння істини. Без належної перевірки (перехресного аналізу з офіційними джерелами) сліпе копіювання інформації з ШІ у публічній, фінансовій чи юридичній сферах може призвести до катастрофічних наслідків: від програних багатомільйонних судових спорів до втрати професійного статусу та репутації. Правосуддя вимагає точності, і в епоху штучного інтелекту людський контроль залишається єдиним надійним гарантом справедливості.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”