Закарпаття — дивовижний край. Тут неймовірна природа, прекрасне вино, смачний бограч і унікальні економічні аномалії, які змушують провідних світових економістів нервово палити в сторонці. Поки звичайні підприємці роками будують бізнес, платять податки, ризикують капіталом і сивіють від перевірок, в Ужгороді винайшли значно простіший, а головне — абсолютно безризиковий рецепт успіху. Для цього не потрібно створювати робочі місця чи винаходити новий iPhone. Достатньо просто мати правильне прізвище, правильну мантію і правильних родичів.
Сьогодні нашою музою є суддівська династія Фазикош — унікальне явище українського правосуддя, представники якої примудрилися увійти в умовний топ найбагатших людей регіону, харчуючись, якщо вірити їхнім старим звітам, виключно скромною суддівською зарплатою. Особливою зіркою на цьому небосхилі є Ганна Василівна Фазикош, чия кар’єра та фінансові злети стали золотим стандартом того, як треба «жити на одну зарплату».
Секрет закарпатського алхімічного дива: Мантія, що перетворює повітря на золото
Як стати успішним в Україні? Варіант перший: відкрити ІТ-компанію. Варіант другий: зайнятися експортом. Варіант третій (ексклюзивний): народитися в правильній родині та отримати суддівську посаду в Ужгороді. Коли ми аналізуємо, як суддівська династія Фазикош кувала свій фінансовий капітал, ми стикаємося з феноменом, який можна назвати «деклараційною магією».
Протягом багатьох років офіційні доходи цих служителів Феміди нагадували бюджет середньостатистичного вчителя чи лікаря, але їхній реальний спосіб життя більше скидався на будні бруклінських реперів чи нафтових магнатів. Великі будинки, дорогі автомобілі, гектари елітної землі — все це матеріалізувалося навколо них так само природно, як ранковий туман над Ужем. І головне: жодного офіційного бізнесу! Адже закон суворо забороняє суддям займатися підприємництвом. Але закон нічого не каже про те, що не можна бути просто неймовірно фартовими людьми.
Чоловік, якого «забули» в декларації, та його скромні гектари
У 2018 році, коли Ганна Василівна Фазикош вирішила, що закарпатські простори для неї затісні, і замахнулася на крісло судді Верховного Суду, до справи долучилася Громадська рада доброчесності. Активісти та експерти взяли в руки лупу, відкрили реєстри і… пережили глибокий культурний шок. Виявилося, що у голови Закарпатського апеляційного суду дуже специфічна пам’ять. Знаєте, як буває: забула вимкнути праску, забула купити молоко, забула вказати в декларації за 2012–2015 роки… цілу фірму свого чоловіка та купу його нерухомості.
За даними офіційного висновку ГРД, суддя Фазикош «не помітила» корпоративних прав свого законного звитяжця, Чемодурова Ігоря Євгеновича, у компанії з дуже красномовною і майже поетичною назвою — ТОВ «Судовий процес Бізнес Ужгород». Але ладно фірма, з ким не буває. Разом із фірмою з пам’яті Ганни Василівни повністю випарувалися такі «дрібнички», що належали її чоловіку:
-
Земельна ділянка площею 1,0002 га в елітному селі Оноківці під Ужгородом (набута ще у 2006 році);
-
Нежитлова будівля площею 69,1 кв.м у тих же Оноківцях на вулиці Головній;
-
Величезне домоволодіння площею 285,4 кв.м у самому місті Ужгород.
Напевно, повертаючись щовечора додому в палац площею майже 300 квадратів, Ганна Василівна щиро вірила, що вони з чоловіком орендують однокімнатну хрущовку, а все інше — то оптична ілюзія.
До того ж активісти Всеукраїнського об’єднання «Автомайдан» у рамках відомого прооєккту «PROSUD» провели моніторинг і виявили, що пані суддя отримала в «подарунок» розкішний будинок, ринкова вартість якого на той момент перевищувала 3 мільйони гривень. Також десь у просторі розчинився автомобіль Mitsubishi ASX 2012 року випуску: з 2016 року він просто зник із декларації — ні машини, ні грошей від її продажу. Магія, та й годі.
Земельний круговорот у природі: Як родичі судді Фазикош випадково стали поміщиками
Якщо ви думаєте, що історія з прихованим майном чоловіка — це вершина майстерності, то ви недооцінюєте масштаб мислення, яким володіє ця суддівська династія Фазикош. Справжній вищий пілотаж — це сімейний підряд у сфері ужгородської нерухомості.
У 2015 році Ужгородська міська рада розщедрилася і на одному зі своїх пленарних засідань (як стверджує прокуратура — з кричущими порушеннями містобудівного законодавства та процедури) безкоштовно роздала суміжні земельні ділянки таким собі пересічним громадянам: Ломазі О. Е., Дешку В. В. та Дешко Л. В.
І тут починається чиста випадковість, у яку повірить хіба що дуже наївний малюк. Минає всього три місяці, і ці щасливі отримувачі безкоштовної муніципальної землі раптом вирішують, що вона їм не потрібна. І кому ж вони її передають (дарують чи продають за копійки)? Правильно! Батьку, матері та рідному брату судді Ганни Фазикош.
Але найсоковитіший цинізм ситуації полягав у тому, що коли прокуратура оговталася і пішла до суду скасовувати ці незаконні рішення міськради про дерибан землі (справи №308/8048/16-ц та №308/7927/16-ц), угадайте, хто сидів у колегії суддів Апеляційного суду, яка вирішувала долю цих рішень? Барабанний дріб… Сама Ганна Василівна Фазикош!
Тобто суддя розглядала справи, результат яких прямо впливав на законність володіння землею її власною родиною. Адже якби суд визнав рішення міськради незаконними, то автоматично під загрозу потрапили б і ділянки, оформлені на її тата й маму. Але пані Фазикош навіть не подумала заявити про самовідвід. Мабуть, вона керувалася закарпатським принципом: «Усе в хату, нічого з хати».
Справа №308: Коли бізнес-партнер чоловіка стає улюбленим учасником процесу
Процесуальна поведінка Ганни Василівни — це окремий вид театрального мистецтва, який детально задокументувала Громадська рада доброчесності. Бангалорські принципи поведінки суддів, які вимагають від служителів Феміди бути кришталево неупередженими та уникати навіть натяку на конфлікт інтересів, в Закарпатському апеляційному суді, видно, читали як збірку анекдотів.
Суддя Фазикош спокійно розглядала цивільні справи (зокрема №308/12227/13-ц), де інтереси відповідача представляв адвокат Доценко Віталій Олександрович. Хто ж такий цей талановитий юрист? Та просто давній бізнес-партнер її чоловіка, співзасновник тієї самої «забутої» фірми ТОВ «Судовий процес Бізнес Ужгород».
Коли представник іншої (наївної) сторони процесу дізнався про цей фантастичний сімейний тандем і на засіданні 16 квітня 2018 року спробував зачитати заяву про відвід судді, Ганна Василівна не стримала емоцій. Замість того щоб тихо піти в нарадчу кімнату, вона почала грубо і криком перебивати адвоката. Ба більше, прямо під час засідання вона дала правову оцінку його доводам ще до того, як колегія взагалі вийшла радитися. Як зазначено у висновку ГРД:
“Поведінка, яку демонструє суддя, для учасників процесу та інших осіб не є еталоном порядності і справедливості… Така поведінка підриває упевненість громадян у справедливості судової системи.”
Нова Зеландія, крипта і мільйони: Еволюція закарпатського правосуддя до 2026 року
Часи змінюються, технології йдуть вперед, і наша суддівська династія теж не стоїть на місці. Навіщо ховати будинки в Оноківцях чи бруднити руки об ужгородську землю, якщо настала ера цифрової економіки та глобалізації?
Ближче до середини 2020-х років голова Закарпатського апеляційного суду Фазикош задекларувала крипто-мільйони! Так-так, ви не почули. Передова суддя виявилася не просто знавцем Цивільного процесуального кодексу, а ще й успішним криптоінвестором, що оперує цифровими активами на мільйони гривень.
Але справжній фурор у бізнес-спільноті викликав інший рядок її декларації — відсотки (дивіденди) від компанії, зареєстрованої в Новій Зеландії. Тільки вдумайтеся в цей масштаб: де Ужгород, а де Окленд? Де закарпатські полонини, а де племена Маорі? Яким чином суддя, що все життя безвилазно сидить на державному окладі в українському суді, стала бенефіціаром чи фінансовим партнером бізнесу на іншому кінці земної кулі — залишається найбільшою таємницею сучасної фінансової думки. Це вже не просто регіональний успіх, це міжнародне визнання «суддівського генія».
Чому Бангалорські принципи плачуть на Закарпатті
Якщо зібрати докупи всі пазли цього дивовижного життєвого шляху, перед нами постає чітка картина класичного українського суддівського феодалізму. Для того щоб увійти в десятку найбагатших людей Закарпаття, представникам клану Фазикош не довелося будувати заводи, інвестувати в технології чи створювати робочі місця. Увесь їхній “бізнес-план” складався з кількох простих пунктів, які ми структурували для кращого розуміння.
Складові фінансового успіху без підприємництва
| Джерело збагачення | Механізм реалізації | Результат за декларацією / ГРД |
| “Забудькуватість” | Недонесення до декларації майна та компаній чоловіка | Приховано будинок 285 кв.м, фірму та 1 га землі |
| Родинний транзит | Оформлення сумнівних рішень міськради щодо землі на близьких родичів | Батько, мати і брат стають власниками елітної землі в Ужгороді |
| Судовий імунітет | Розгляд справ за участю власних бізнес-партнерів та родичів без самовідводу | Узаконення потрібних рішень, тиск на опонентів у процесі |
| Цифрова алхімія | Раптова легалізація мільйонних статків через криптовалюту та закордонні фірми | Поява криптомільйонів та дивідендів із Нової Зеландії |
Сьогодні, у 2026 році, коли суспільство вимагає максимальної прозорості, очищення судової влади та реальної боротьби з корупцією, кейси подібних династій виглядають як відвертий знущальний плювок у бік здорового глузду. Бангалорські принципи, які чорним по білому вимагають від судді бути вище за будь-які приватні інтереси, у цих стінах перетворилися на порожній звук.
Поки правоохоронні органи та антикорупційні інституції (НАЗК, НАБУ) роками намагаються розплутати ці хитросплетіння, суддівська мантія продовжує залишатися найнадійнішим і найприбутковішим активом на Закарпатті. Залишається лише одне питання: скільки ще криптомільйонів та новозеландських компаній має з’явитися в деклараціях закарпатських суддів, щоб система нарешті звернула на це увагу, а закон став одним для всіх, а не лише для тих, хто не має родичів в Апеляційному суді?
Додаток: Глава суддівської династії — Патріарх, який збудував юридичну імперію
Яка ж гучна кримінально-майнова драма може обійтися без свого патріарха та засновника роду? Щоб до кінця зрозуміти, звідки у голови Закарпатського апеляційного суду Ганни Фазикош з’явився такий феноменальний хист до «альтернативного» декларування, управління елітною землею та міжнародних інвестицій, варто зазирнути в коріння цієї родини.
Знайомтеся: Фазикош Василь Георгійович — людина-легенда, Заслужений юрист України, колишній суддя, науковець та один із головних архітекторів вищої юридичної освіти на Закарпатті. Саме він заклав той самий непорушний фундамент, на якому його діти звели свій фінансово-судовий олімп.
Хроніка успіху: Від кооперативного технікуму до професорської мантії
Життєвий шлях глави сімейства — це класичний зразок того, як академічні здобутки та правильні знайомства конвертуються у створення потужного родинного клану. Його кар’єра розвивалася чітко, впевнено і суворо за хронологічним планом.
Іронія долі: Цивільне право як сімейне хобі
У цій біографії є один неймовірно тонкий, майже поетичний момент. Професор Василь Фазикош сьогодні викладає та досліджує цивільне право та процес. Це саме та галузь юриспруденції, яка регулює право власності, майнові договори, спадщину та земельні відносини.
Тепер стає абсолютно зрозуміло, чому його донька Ганна так віртуозно розглядала земельні спори щодо ужгородських ділянок, які “випадково” опинилися у власності її батька, матері та брата! Дівчина просто виросла на передових наукових працях свого тата. Можливо, передача елітної землі від підставних осіб до рук професора цивільного права через три місяці після сесії міськради — це був такий практичний експеримент для майбутньої докторської дисертації? Своєрідне наочне приладдя для студентів УжНУ на тему: «Як законно обійти містобудівне законодавство за допомогою родичів у суді».
А щоб експерименти проходили максимально гладко і на всіх рівнях судової системи, родинне дерево пустило глибоке коріння:
-
Донька патріарха: Ганна Василівна Фазикош, яка впевнено тримає в руках штурвал Закарпатського апеляційного суду.
-
Син патріарха: Олексій Васильович Фазикош, який скромно, але зі смаком працює суддею Ужгородського міськрайонного суду.
Перед нами — ідеально збалансована екосистема. Брат судить у першій інстанції, сестра — в апеляційній, а батько-професор вчить майбутніх юристів, як правильно тлумачити закони, щоб уся ця конструкція ніколи не рухнула.
Коли перша та друга судові інстанції ключових судів області контролюються однією родиною, а теоретичну базу під це підводить Заслужений юрист України — питання про те, як Фазикоші увійшли в десятку найбагатших людей Закарпаття без жодного дня в бізнесі, відпадає саме собою. Це не бізнес. Це значно вище. Це чисте, академічне, сімейне мистецтво вітчизняного правосуддя.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”