Коли мова заходить про реальну боротьбу з транскордонною контрабандою, масштабним розкраданням бюджету чи кримінальними авторитетами, правоохоронні органи Закарпаття часто демонструють дивовижну християнську смиренність та філософську витримку. Проте варто на горизонті з’явитися справжній «загрозі» національній безпеці — наприклад, пораненому фронтовику на лавці — як уся прихована міць, тактична підготовка та бойовий запал місцевих копів розкриваються в усій своїй красі. Тоді стає зрозуміло: Ужгородська поліція та ветерани ЗСУ — це дві паралельні реальності, які перетинаються лише за сценарієм жорсткого затримання.
Читайте також:
Як кажуть у народі: «Якій піп такий і приход». Якщо адаптувати це під реалії закарпатських шерифів, то формула проста: який у нас начальник поліції, такі й його безстрашні підлеглі. Керманич міського відділу Олег Янчинський та його заступник Іван Розман, про чиї специфічні методи управління та професійні досягнення вже неодноразово детально інформувало ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко та інтернет-видання Фенікс-Слово, очевидно, збудували унікальну систему виховання особового складу. Філігранність їхньої роботи вражає до глибини душі, особливо коли опонент не може відповісти симетрично через важкі поранення.
Битва на Минайській: як два екіпажі «героїчно» штурмували лавку
Уся велич тактичної думки вже легендарних ужгородських патрульних розгорнулася ввечері 22 червня 2026 року близько 21:00 в місті Ужгороді, на вулиці Минайській, в районі будинку №10. Сценарій, вартий масштабного блокбастера: тихий вечір, звичайна прибудинкова лавка, троє друзів — ветеран російсько-української війни Влад Жовтані, а також Володимир Решко та Іван Баник. Проте для озброєних правоохоронців ця картина, мабуть, видалася зборами небезпечного радикального угруповання.
Читайте також:
Для успішної «ліквідації загрози» на місце події оперативно висунулися серйозні сили: екіпаж патрульної поліції на службовому кросовері Renault Duster (державний номер 4612), а для повної впевненості у перемозі — ще один службовий автомобіль Peugeot. Масштаб операції вражає. Головний фігурант інциденту, Влад Жовтані — людина, яка пройшла найпекельніші напрямки фронту, має численні державні та військові нагороди, бойові поранення, важкі контузії та офіційний статус особи з інвалідністю II групи внаслідок війни (захисник повністю втратив зір на праве око) — одразу ж чітко повідомив патрульних про свій статус та пред’явив посвідчення інваліда війни. Здавалося б, державний документ мав би викликати у правоохоронців бодай базову повагу чи закликати до дотримання законності. Але ні, у підлеглих тандему Янчинський-Розман діє своя, суто локальна логіка правопорядку.
Сльозогінний газ проти незрячого ока: філігранний демонтаж закону
Замість цивілізованого з’ясування обставин, між поліцейськими та Іваном Баником спалахнула конфліктна ситуація. Патрульні без зайвих церемоній почали застосовувати грубу фізичну силу, намагаючись примусово заштовхати чоловіка до службового авто. Коли ж понівечений війною ветеран Влад Жовтані спробував заступитися за свого товариша, закарпатські правоохоронці продемонстрували весь спектр своїх «філігранних» навичок у боротьбі із власними громадянами. Проти незрячого на одне око інваліда війни блискавично та безжально застосували спецзасіб — сльозогінний газ, супроводжуючи це жорстким фізичним насильством.
Читайте також:
Будь-який практикуючий юрист, відкривши базовий Закон України «Про Національну поліцію», а саме статті 44 та 45, які чітко регламентують імперативні підстави та чіткий порядок застосування поліцейськими фізичної сили і спеціальних засобів, констатує: дії патрульних мають ознаки відвертого кримінального правопорушення. Застосування спецзасобів проти особи з інвалідністю без наявної загрози життю — це пряме порушення нормативно-правових актів. Проте найбільш цинічним та «професійним» фіналом цієї спецоперації стало те, що після розправи патрульні просто сіли в службові авто й поїхали геть. Вони навіть не спробували переконатися у стані здоров’я постраждалого чи викликати медичну допомогу ветерану, якому щойно залили хімічною речовиною єдине діюче око. Справжні ужгородські «профі» на такі гуманітарні дрібниці свого дорогоцінного часу не витрачають.
Парламентський контроль та перспективи ДБР: чи буде реальне покарання?
Спроба ужгородського поліцейського керівництва тихо сховати кінці у воду та проігнорувати свавілля підлеглих зазнала нищівного фіаско. Завдяки розголосу, ситуація миттєво вийшла на загальнонаціональний рівень і потрапила під особий контроль Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. Його офіційний представник у Закарпатській області Андрій Крючков публічно підтвердив, що таке жорстоке поводження та перевищення повноважень правоохоронцями не залишиться безкарним.
Наразі Омбудсман готує офіційне звернення до Голови Національної поліції України з вимогою негайного проведення всебічного службового розслідування. Ключовий аспект — негайне вилучення та ретельне дослідження записів із бодікамер усіх присутніх на Минайській поліцейських та відеореєстраторів Renault Duster і Peugeot. Паралельно з цим готуються матеріали до Державного бюро розслідувань (ДБР) для відкриття кримінального провадження. Позиція Дмитра Лубінця залишається непохитною: людина, яка віддала своє здоров’я на фронті, захищаючи суверенітет держави, не може ставати об’єктом приниження та непропорційного насильства з боку тих, хто відсиджується в тилу.
За яку державу проливали кров на фронті?
Влад Жовтані чітко заявив, що не просить для себе жодних привілеїв, особливого ставлення чи кулуарних компромісів. Українські воїни проливали кров у окопах за справжню правову державу, де Закон є абсолютно однаковим як для простого громадянина, так і для капітана чи майора поліції. Коли ті, хто за кошти платників податків зобов’язані захищати суспільство, перетворюються на каральний інструмент проти інвалідів війни, виникає серйозне системне питання: чи на своїх місцях перебувають топ-керівники цієї структури в місті Ужгород?
Може б вже пора Олегу Янчинському та Івану Розману разом з дуже “професійними”підлеглими застосовувати свої “професійні” навички в окопах десь на донецькому напрямку?
Суспільство вимагає не просто формальних відписок, а швидких кадрових рішень та реальних тюремних термінів для винуватців. Покривання таких «філігранних» борців із ветеранами остаточно знищить залишки довіри до системи правопорядку в прикордонному регіоні.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”