Судова система України вже багато років перебуває у стані перманентної перебудови. Суспільство вимагає одного — абсолютної прозорості та безумовної доброчесності від тих, хто виносить вироки іменем держави. Проте, як показує практика, шлях до цієї прозорості пролягає через запеклу бюрократичну боротьбу. Головним інструментом у руках громадянського суспільства в цій битві став доступ до публічної інформації стосовно суддів.
Яскравим прикладом такої безкомпромісної боротьби став недавній прецедент. 24 червня 2026 року відома правозахисна організація — Громадська організація «АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ФРОНТ ЛАРИСИ КРИВОРУЧКО» (АФЛК) — розгорнула масштабний юридичний фронт. Надіславши офіційні запити одразу до двох ключових інстанцій: Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, активісти вимагають повної “рентгенографії” кар’єри одного з регіональних служителів Феміди. Об’єктом пильної уваги моніторингової групи став суддя Олексій Фазикош.
Цей кейс є ідеальним маркером для аналізу того, як працюють антикорупційні механізми та з якими викликами стикаються правозахисники, намагаючись підняти завісу над суддівськими досьє.
Юридична зброя активістів: п’ять днів на правду або штраф
Багато хто з пересічних громадян вважає, що витребувати документи у державних органів — це справа місяців. Проте українське законодавство, посилене європейськими нормами, дає чіткі й жорсткі часові рамки. Відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник має рівно п’ять робочих днів для надання відповіді. Якщо ж обсяг даних аномально великий, термін можна продовжити до 20 днів, але з обов’язковим письмовим обґрунтуванням у першу ж п’ятиденку.
Ба більше, міжнародне право стоїть на боці суспільства. Згідно з пунктом 1 статті 4 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, жоден громадянин чи організація не зобов’язані пояснювати, навіщо їм потрібні ці дані. Громадський контроль не повинен виправдовуватися перед чиновниками.
Важливий нюанс: Якщо державний орган не володіє інформацією, він не має права просто «відфутболити» запитувача. Закон зобов’язує його перенаправити документ належному розпоряднику та повідомити про це автора запиту.
А що ж буває за ігнорування або затягування процесу? Тут вмикається відповідальність за ненадання інформації. Стаття 212-3 КУпАП чітко вказує: необґрунтоване засекречування, несвоєчасна або неповна відповідь тягнуть за собою адміністративні штрафи для посадових осіб. Звісно, суми штрафів (від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів) не здаються астрономічними, але сам факт визнання посадовця правопорушником ставить хрест на його репутації.
Справа судді Олексія Фазикоша: що приховує суддівське досьє?
Чому саме Ужгородський міськрайонний суд та його суддя Олексій Фазикош опинилися під прицілом АФЛК? Громадська організація, якою керує Л.С. Криворучко, системно моніторить діяльність органів влади задля покращення соціально-економічного стану в країні. Коли виникають сумніви щодо прозорості окремих представників судової гілки, запускається повний аудит.
Запит від 24 червня 2026 року вражає своєю деталізацією. Активісти вимагають від ВККСУ надати практично весь життєвий та професійний шлях судді від дати призначення до сьогодні. До переліку документів, які мають бути надіслані на електронну адресу anticor.info2@gmail.com, увійшли:
-
Укази, заяви та подання про призначення чи переведення;
-
Результати участі у конкурсах на посади в апеляційних судах із зазначенням набраних балів;
-
Копія автобіографії, дипломи про освіту з додатками та навіть копія трудової книжки;
-
Довідка про результати люстраційної перевірки (Закон «Про очищення влади»);
-
Повний набір документів, що складають суддівське досьє.
Особливе місце в цьому списку посідає кожна декларація доброчесності судді. Саме цей документ демонструє, чи відповідає спосіб життя служителя закону його офіційним доходам, і чи не було за ним помічено ухвалення сумнівних рішень.
Суспільний інтерес проти чиновницького саботажу
Найчастіша барикада, яку вибудовують суди та Вища кваліфікаційна комісія суддів України, захищаючись від запитів — це посилання на «персональні дані» та «інформацію з обмеженим доступом». Проте закон і тут стоїть на захисті публічності. По-перше, АФЛК одразу зазначила у запиті, що вимагає інформацію за винятком конфіденційних персональних даних. По-друге, існує поняття суспільного інтересу.
Завдяки Постанові Пленуму ВАСУ № 10 від 29.09.2016 року, статус представника громадської організації або журналіста є автоматичним підтвердженням того, що інформація має суспільну значущість. У таких випадках плата за копіювання та друк документів взагалі не стягується. Суспільство має право знати, як проходив суддя Олексій Фазикош своє кваліфікаційне оцінювання суддів, які бали отримав і чи не виникло запитань у членів Комісії під час співбесіди.
Чому кейс АФЛК важливий для кожного з нас
Ця історія — не просто внутрішні розбірки між юристами та активістами. Це наочний посібник з того, як працює реальна демократія. Якщо ВККСУ виконає вимоги закону та надасть вичерпні відповіді, це підтвердить, що очищення судової системи триває, а інституція не покриває «своїх». Якщо ж почнеться саботаж — це стане сигналом для більш жорстких правових дій з боку антикорупційної спільноти.
Доступ до публічної інформації — це єдине вікно, через яке громадяни можуть контролювати закриту корпоративну систему судочинства. І поки такі організації, як «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко», методично та професійно надсилають подібні запити, у корумпованих чиновників та недоброчесних суддів не залишається шансів зберегти свої таємниці. Прозорість — це не опція, це обов’язок, який фіксує закон.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”