Судові процеси, які приковують до себе увагу мільйонів, рідко обмежуються лише питанням винуватості чи невинуватості особи на лаві підсудних. Найчастіше вони перетворюються на лакмусовий папірець, що проявляє приховані хвороби всієї державної машини. Саме такою суровою реальністю стала резонансна справа Вячеслава Зінченка — юнака, якого правоохоронні органи обвинувачують у гучному вбивстві громадської діячки та мовознавиці Ірини Фаріон.
Сьогодні, 24 червня 2026 року, у Шевченківському районному суді міста Львова завершилося чергове судове засідання, яке вивело правовий дискурс цієї справи на абсолютно новий, критичний рівень Замість конструктивного дослідження доказів, судова колегія змушена була витратити дорогоцінний час на з’ясування повноважень провідного захисника процесу — відомого правозахисника, яким є адвокат Лариса Криворучко. Те, що відбулося у залі засідань та поза його межами, оголило глибинну кризу в українській судовій та правоохоронній системах, де право на захист перетворюється на мішень для політичного переслідування.
Як судова система блокує адвокатів: справа Вячеслава Зінченка та дисциплінарний тиск
Центральною темою сьогоднішнього засідання стало штучно створене питання щодо легітимності участі Лариси Криворучко у процесі. Передісторія цього інциденту виглядає як класичний зразок використання адміністративного ресурсу проти «незручних» юристів. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області адвокатське свідоцтво Криворучко було протиправно зупинено строком на один рік.
Приводом для такого радикального кроку стала скарга, яку подав суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош Олексій Васильович. Що характерно, цей служитель Феміди раніше був офіційно відведений від процесу через упередженість, проте згодом продовжив діяти в інтересах системи, ініціювавши безпідставне дисциплінарне провадження.
«Це очевидне і системне політичне переслідування, яке триває проти мене вже кілька років, — зазначає Лариса Криворучко. — За цей час виносилися численні незаконні рішення КДКА різних регіонів: Закарпатської, Донецької, Полтавської, Вінницької та Рівненської областей. Абсолютна більшість із них згодом скасовується національними судами України, і ці рішення вступають у законну силу. Але поки триває цей колообіг бюрократичного абсурду, страждають мої клієнти, руйнується моє право на працю та грубо зневажається конституційне право на захист».
Намагаючись захистити своїх підзахисних та відновити справедливість, адвокат невідкладно звернулася до Окружного адміністративного суду із позовом та заявою про забезпечення позову з метою зупинення дії рішення КДКА Вінницької області. Подальший розвиток подій у судовому процесі важко назвати інакше, як процесуальним сюрреалізмом:
1. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду заяву було задоволено, а дію незаконного рішення дисциплінарної комісії щодо адвоката Криворучко — успішно зупинено. Це давало повне право продовжувати професійну діяльність.
2. Проте лише за кілька днів та сама суддя, яка винесла ухвалу про забезпечення заходів, виносить абсолютно протилежне рішення щодо власного ж вердикту, фактично скасувавши заходи забезпечення.
Така правова еквілібристика, коли суддя відверто суперечить сама собі в межах одного провадження, свідчить про колосальний зовнішній тиск. Більше того, ретельний аналіз першої та другої ухвал, проведений захистом, виявив шокуючий факт: суддя задовольнила первинну заяву абсолютно не з тих підстав, які зазначав сам адвокат, створивши штучне підґрунтя для подальшого скасування власного рішення. Наразі на ці протиправні дії вже подано апеляційну скаргу, деталі якої відображені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Право на справедливий суд: позиція ЄСПЛ щодо вибору адвоката
Намагання системи усунути Ларису Криворучко зі справи — це не просто замах на кар’єру одного юриста, це пряме порушення міжнародних зобов’язань України. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод чітко визначає, що право на захист має бути матеріальним, реальним та ефективним, а не формально-статусним.
Прецедентна практика, яку формує Європейський суд з прав людини, однозначно стверджує: внутрішні дисциплінарні процедури держави щодо адвокатів є внутрішньою справою професійної спільноти, але якщо є пряме волевиявлення обвинуваченого бачити своїм захисником конкретну особу, суд зобов’язаний виходити саме з пріоритету права на справедливий суд.
Аналогічний прецедент уже досліджувався міжнародними інстанціями щодо Галицького районного суду міста Львова. Тоді судді Львівщини незаконно не допустили в процес адвоката, чиє свідоцтво було зупинене за схожою схемою. Згодом ЄСПЛ чітко вказав українській державі на протиправність таких дій, наголосивши: дисциплінарні маніпуляції не можуть обмежувати святе право обвинуваченого на вибір захисника.
Більше того, ця ситуація знову порушує гостре суспільне питання щодо доцільності існування так званої «адвокатської монополії». Відповідно до Основного Закону України, кожен громадянин має право на правову допомогу та вільний вибір свого представника (в тому числі за довіреністю). Будь-яке обмеження цього вибору через штучні адміністративні бар’єри Національної асоціації адвокатів України є замахом на фундаментальні свободи людини. Коли справа Вячеслава Зінченка свідомо позбавляється обраного ним адвоката, під загрозу ставиться легітимність майбутнього вироку загалом.
Судове засідання 24 червня 2026 року: прорив у залі Шевченківського суду
Під час сьогоднішнього засідання в Шевченківському районному суді міста Львова панувала надзвичайна напруга. Судді прямо запитали Ларису Криворучко, чи була подана апеляція на скасування заходів забезпечення Рівненського суду. Отримавши ствердну відповідь, колегія оголосила 30-хвилинну перерву для надання документальних доказів.
Завдяки професійній підготовці захисту, всі необхідні процесуальні докази були миттєво надані суду. Результат виявився прецедентним: судова колегія продемонструвала здоровий глузд і правову зрілість. Судді прямо заявили:
«Ларисо Сергіївно, ми чудово розуміємо ситуацію із заходами забезпечення, розуміємо сутність апеляційного процесу. Ми допускаємо вас у судовий процес для здійснення повного захисту обвинуваченого».
Проте одразу ж постало інше логічне питання від суду: чому досі повноцінно не погоджена спільна правова позиція між захисником та підзахисним? Відповідь на це питання перенесла фокус уваги з судової зали до похмурих стін пенітенціарної установи.
Обшуки НАБУ, мільйони в крипті та суддівські династії Закарпаття
Перш ніж перейти до аналізу порушень у слідчому ізоляторі, варто звернути увагу на феноменальний контекст, який супроводжує осіб, що намагалися дискредитувати захист. Як стало відомо, саме напередодні Національне антикорупційне бюро України провело масштабні обшуки у того самого судді-скаржника Олексія Фазикоша.
Але на цьому антикорупційний ланцюжок не розірвався. Обшуки пройшли й в його рідної сестри — Ганни Василівни Фазикош, яка обіймає надвпливову посаду голови Закарпатського апеляційного суду. Згідно з відкритими даними майнових декларацій, пані Ганна Фазікош офіційно декларує криптовалюту на мільйони доларів США.
Якщо детально проаналізувати статки та родинні зв’язки цієї суддівської династії через публічні реєстри, відкриється справжній «глибинний колодязь без дна». Цей корупційний скандал наочно демонструє, які саме сили намагалися заблокувати роботу Лариси Криворучко. Коли судді, що перебувають під прицілом антикорупційних органів через мільйонні сумнівні статки, намагаються позбавити ліцензії чесного адвоката — це виглядає як агонія старої, корумпованої системи.
Свавілля у Львівському СІЗО: чому блокують конфіденційне спілкування із підсудним
Як з’ясувалося під час засідання, узгодження правової позиції між Криворучко та Зінченком було цинічно зірвано адміністрацією місця утримання під вартою. Керівник Львівського СІЗО вдався до відвертого зловживання владою, вимагаючи від незаконно обвинуваченого Вячеслава Зінченка письмову ухвалу суду, яка б… дозволяла йому спілкуватися з власним адвокатом!
Ця вимога є абсолютно протиправною та не передбачена жодним законом України. Більше того, адміністрація ізолятора демонструє вибірковий підхід:
-
Жодних ухвал суду не вимагається для зустрічей чи дзвінків батькам та матері підсудного.
-
СІЗО безперешкодно допускає інших адвокатів, які фактично навіть не здійснюють активного захисту Зінченка в поточному процесі.
-
Натомість щодо Лариси Криворучко діє гласна, але незаконна заборона: «Тим дзвонити можна, а Криворучко — точно ні».
Ситуація погіршується фактами психологічного тиску. Нещодавно керівник установи без жодних законних підстав викликав Вячеслава Зінченка до свого службового кабінету, де вдався до нецензурної лайки, приниження людської гідності та прямих погроз. Захист уже підготував офіційні ноти протесту та направив відповідні звернення до компетентних органів, очікуючи також на реакцію профільного міністерства, адже така поведінка повністю нівелює статус державного службовця.
Пенітенціарна система України давно потребує тотального очищення. Керівник СІЗО — це звичайна посадова особа, обов’язки якої чітко обмежені посадовою інструкцією. Він не має права перебирати на себе функції суду чи обмежувати конституційні права громадян. Проте правопорушення серед очільників таких установ стали системними.
Наприклад, зараз судять за розтрату майна за статтею 191 Кримінального кодексу України пана Туркалевича — колишнього керівника Ужгородського СІЗО, якого перевели на Волинь, але кримінальний шлейф наздогнав його і там. Аналогічно Державне бюро розслідувань нещодавно вручило підозру колишньому заступнику керівника установи. Система відчайдушно пручається змінам, але кожен такий випадок фіксується правозахисниками.
Крах судової реформи в Україні та надія на міжнародні інституції
Справа Вячеслава Зінченка — це не поодинокий випадок, а закономірний наслідок того, що судова реформа в Україні фактично провалена. Замість верховенства права суспільство спостерігає за правовим нігілізмом. Яскравим прикладом цього є нещодавно виявлений жахливий факт на Закарпатті: Ужгородський міськрайонний суд та Закарпатський апеляційний суд примудрилися незаконно утримувати людину під вартою в СІЗО протягом 2,5 років взагалі без будь-якої ухвали суду!
Два з половиною роки викресленого життя людини, яка перебувала за ґратами без жодного процесуального рішення. Це страшна трагедія окремої людської долі, вчинена особами в мантіях, які забули про свою присягу.
Україна, відповідно до статті 1 Конституції, є правовою державою. Але правовою вона має бути на практиці, а не лише на папері. Судді зобов’язані судити на підставі закону та міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою, а не керуватися телефонним правом чи політичною доцільністю.
Попри шалений тиск, штучні перешкоди у телефонних перемовинах та блокування особистих зустрічей у СІЗО, захист Вячеслава Зінченка продовжує боротьбу. Попереду — розгляд заяв про конфлікт інтересів між адвокатами, дослідження сфабрикованих доказів та перехід до стадії судових дебатів, яку, за наявності належного обґрунтування, завжди можна повернути на початковий етап для відновлення справедливості.
Правозахисники наголошують: якщо національні інституції виявляться неспроможними забезпечити чесний процес, крапка у цій справі буде поставлена міжнародними судовими інстанціями. Закон, справедливість і правда обов’язки переможуть.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”