Судова система України вже не перший рік перебуває під пильним оком громадськості, міжнародних партнерів та інституцій, що вимагають тотального очищення та забезпечення принципу верховенства права. Проте інколи моніторинг судових рішень відкриває завісу над процесами, які важко пояснити з погляду звичайної логіки чи базових процесуальних норм.
Уявіть ситуацію: суддя офіційно перебуває у відрядженні, за сотні кілометрів від свого робочого місця, але в цей же самий день у системі з’являється судове рішення, ухвалене нею одноособово «іменем України». Магія цифровізації чи системне правопорушення, яке нівелює довіру до правосуддя?
Цей аналітичний матеріал присвячений детальному розбору кейсу, що розгортається навколо судді Рівненського окружного адміністративного суду Дудар Оксани Михайлівни. На основі офіційного повідомлення юриста Л.С. Криворучка від 20 червня 2026 року ми проаналізуємо, чому «віртуальне правосуддя» є прямим шляхом до скасування судових рішень та як на це мають реагувати вищі органи суддівського врядування.
Хронологія одного відрядження: факти проти процесу
Будь-який юридичний аналіз базується на сухих і незаперечних фактах. У цій історії відправною точкою став звичайний моніторинг, який здійснював правозахисник Л.С. Криворучко за допомогою такого інструменту, як Єдиний державний реєстр судових рішень.
Офіційні запити та відповіді
-
10 червня 2026 року: до Рівненського окружного адміністративного суду (вул. 16-о Липня, буд. 87, м. Рівне, ЄДРПОУ 34847329) було направлено офіційний запит на інформацію. Мета запиту — встановити точні періоди відсутності судді Оксани Дудар на робочому місці (відпустки, лікарняні, відрядження в Україні та за кордоном) за період з початку повномасштабного вторгнення (24.02.2022) по червень 2026 року.
-
12 червня 2026 року: керівництво суду надало офіційну відповідь. Згідно з внутрішнім наказом від 18.11.2025 № 19-в, суддя Оксана Дудар у період з 22.11.2025 по 28.11.2025 перебувала у службовому відрядженні. Це означає, що вона була офіційно відсутня у приміщенні суду і не могла виконувати свої безпосередні обов’язки на місці.
Юридичний парадокс
Попри те, що 26 листопада 2025 року суддя Дудар перебувала у відрядженні, саме цією датою зафіксовано ухвалення нею рішення у справі № 460/4808/25. Електронна копія документа доступна в реєстрі під номером Review/132295548.
З погляду стороннього спостерігача, це може здатися дрібницею: «Головне, що справу розглянуто!». Але для професійних правників тут криється фундаментальне порушення, яке повністю делігітимізує рішення та тягне за собою такий наслідок, як сувора дисциплінарна відповідальність суддів України.
Правовий аналіз: чому «відсутній» суддя не має права судити
Щоб зрозуміти глибину проблеми, варто звернутися до профільного законодавства, яке регулює діяльність гілки влади, та міжнародних стандартів, що ратифіковані нашою державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя здійснюється виключно судами та за чітко визначеними процедурами. Коли суддя розглядає справу одноособово, він діє як суд (ч. 2 ст. 15 того ж Закону).
Проте частина 5 статті 15 чітко обмежує дискрецію та можливості судді. Вона визначає перелік обставин, за яких служитель Феміди не може здійснювати правосуддя. До них належать:
1. Перебування у відпустці.
2. Перебування у відрядженні.
3. Проходження навчання або підвищення кваліфікації.
4. Перебування на лікарняному.
5. Інші поважні причини відсутності на робочому місці.
Важливий висновок: Якщо суддя ухвалює рішення, перебуваючи в одному з цих статусів, розгляд справи автоматично вважається таким, що здійснений незаконним складом суду. Це не просто формальність, а істотне порушення процесуального права, що підтверджується також нормами Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ).
Міжнародний аспект та практика ЄСПЛ
Принцип «суду, встановленого законом», закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх прецедентних рішеннях неодноразово наголошував на важливості суворого дотримання внутрішніх процедур.
-
В рішенні по справі «Гуров проти Молдови» (від 11 липня 2006 року, № 3645502) суд зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише легітимності самого існування установи, а й законності складу суду під час розгляду конкретної справи.
-
У справі «Олександр Волков проти України» (від 9 січня 2013 року, № 21722/11) ЄСПЛ підкреслив, що недотримання спеціальних норм, які регулюють повноваження суддів, підриває авторитет правосуддя та порушує право людини на справедливий судовий розгляд.
Коли суддя Оксана Дудар підписує рішення під час відрядження, вона створює небезпечний прецедент «незаконного складу суду», що ставить під удар законність судового рішення як такого.
Інституційний вимір: Хто і як має відреагувати на інцидент?
Заявник Л.С. Криворучко у своєму повідомленні від 20.06.2026 року звернувся одразу до кількох ключових інституцій, які відповідають за чистоту суддівських лав. Розберемо вимоги та повноваження кожної з них.
1. Вища рада правосуддя (ВРП)
Вища рада правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12А, ЄДРПОУ 00013698) є головним органом, що розглядає скарги на дії суддів. Заявник вимагає відкрити дисциплінарну справу на підставі п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне істотне порушення норм процесуального права). Санкція за таке порушення може бути максимально суворою — аж до звільнення з посади.
2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ)
Вища кваліфікаційна комісія суддів України (03110 м. Київ, вул. Генерала Шаповалова буд. 9, ЄДРПОУ 37316378) наразі проводить оцінювання відповідності суддів займаним посадам. Інформація про ухвалення рішень під час відряджень має бути приєднана до суддівського досьє Оксани Дудар для перевірки її професійної етики та доброчесності.
3. Громадська рада доброчесності (ГРД)
Цей незалежний орган (електронна пошта для звернень: info@grd.gov.ua) допомагає ВККСУ оцінювати морально-етичний вигляд суддів. Громадськість очікує від ГРД затвердження негативного висновку щодо вказаної судді, оскільки дії, що ставлять під сумнів легітимність рішень, є несумісними зі статусом арбітра суспільних суперечок.
4. Рівненський окружний адміністративний суд (РОАС)
Голова суду та Збори суддів мають публічно оголосити про цей факт, провівши внутрішню профілактичну роботу серед колективу, щоб запобігти подібним системним збоям у майбутньому.
Чому це важливо для пересічних громадян?
Для людей, далеких від юриспруденції, подібні процеси здаються суто бюрократичною війною. Проте наслідки «віртуальних» засідань безпосередньо впливають на кожного громадянина:
-
Ризик скасування рішень: Будь-яка вища інстанція (Апеляційний чи Верховний Суд) скасує таке рішення лише через факт порушення складу суду, незалежно від того, наскільки правильним воно було по суті. Це означає втрачений час, гроші та нерви для позивачів.
-
Руйнація довіри: Коли судді не дотримуються законів, які самі ж зобов’язані захищати, у суспільстві зникає віра в справедливість.
-
Інвестиційний клімат: Міжнародний бізнес ніколи не прийде в країну, де судова система працює за принципом «підпишемо рішення заднім числом або з іншого міста».
Кейс судді Оксани Дудар — це лакмусовий папірець для системи очищення влади у 2026 році. Те, як швидко та прозоро відреагують Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів України на заяву Л.С. Криворучко, продемонструє реальний стан судової реформи в Україні. Правосуддя не може перебувати у відрядженні — воно має діяти тут і зараз, у суворій відповідності до букви закону.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”