Адвокатура — це не просто бізнес чи ремесло, це передусім інститут довіри, де кожне слово, дія та процесуальний крок мають вагу золота. Проте події літа 2026 року навколо захисту підозрюваного у вбивстві мовознавиці Ірини Фаріон продемонстрували глибоку кризу всередині професійної спільноти. Ситуація, коли правові норми та моральні орієнтири відходять на другий план, яскраво проілюстрована останнім скандалом: Адвокати І. Сулима та В. Вороняк проігнорували заяву адвоката Л. Криворучко щодо мирного врегулювання конфлікту.
Цей інцидент вийшов далеко за межі суто корпоративної суперечки, оголивши системні проблеми у забезпеченні фундаментального права на захист у кримінальному процесі. Що насправді відбулося за зачиненими дверима Ради адвокатів та чому спроба знайти компроміс зазнала фіаско? Розберімось в деталях.
Підтекст скандалу: як справа Ірини Фаріон оголила процесуальні порушення
Історія розпочалася тоді, коли захист Вячеслава Зінченка, обвинуваченого у скоєнні особливо тяжкого злочину, взяли на себе адвокати Ігор Сулима та Володимир Вороняк. Здавалося б, стандартна процедура, якби не одне суттєве «але». Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) на той момент уже зупинила дію їхніх свідоцтв на право зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно з нормами чинного Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», особа із зупиненим свідоцтвом позбавляється права здійснювати захист. Це жорстка та однозначна заборона. Коли підсудний Вячеслав Зінченко дізнався про цей правовий нюанс, який ставив під загрозу легітимність усього судового процесу, він ухвалив логічне рішення: розірвав договір із Сулимою та Вороняком і уклав нову угоду. Його інтереси очолила відома правозахисниця Лариса Криворучко.
Саме Криворучко офіційно зафіксувала ці кричущі порушення закону, які могли стати підставою для скасування будь-якого майбутнього вироку через порушення права на захист.
Мирний шлях через Правила адвокатської етики: ініціатива Лариси Криворучко
Замість того щоб одразу розгортати медійну війну чи ініціювати агресивні дисциплінарні провадження, Лариса Криворучко вирішила діяти суворо згідно з законом та за кодексом честі. У травні 2026 року вона звернулася до Ради адвокатів Івано-Франківської області з офіційними заявами. Мета була благородною — вжити заходів для мирного врегулювання конфлікту.
Стаття 52 Правил адвокатської етики регламентує: кожен адвокат зобов’язаний спочатку вжити заходів мирного врегулювання конфлікту з колегою. Ініціювання дисциплінарних процедур без попереднього повідомлення Ради адвокатів регіону є крайнім заходом.
Криворучко запропонувала колегам цивілізований вихід із репутаційної кризи. Проте реакція опонентів виявилася абсолютно невідповідною стандартам професії.
Ігнорування та демарш: як пройшли засідання Ради адвокатів Івано-Франківської області
Орган адвокатського самоврядування відреагував оперативно. Перше засідання призначили на 5 червня 2026 року. Лариса Криворучко під’єдналася через відеоконференцію, готова до конструктивного діалогу. Натомість Сулима та Вороняк на засідання не з’явилися, надіславши клопотання про відкладення справи. Рада пішла їм назустріч, перенісши розгляд на 16 червня 2026 року.
Те, що відбулося 16 червня, остаточно підтвердило небажання колег іти на компроміс:
-
Адвокат Ігор Сулима взагалі проігнорував засідання. Він не з’явився, не надав жодних письмових пояснень чи заяв, попри те, що був належним чином поінформований.
-
Адвокат Володимир Вороняк надіслав письмову заяву, в якій у категоричній формі заперечив можливість мирного врегулювання. Він безапеляційно зазначив, що нібито нічого не порушував — ні прав клієнта, ні закону, ні етики.
У результаті Рада адвокатів під головуванням С.Д. Петрової та за участі секретаря І.Д. Тиніва ухвалила Рішення № 1/08. Вердикт був невтішним: можливості для мирного врегулювання вичерпано, позитивного результату не досягнуто.
Критичний аналіз: чому цей прецедент б’є по всій правовій системі
Поведінка, яку продемонстрували колишні захисники Вячеслава Зінченка, викликає серйозні запитання у професійної спільноти. Відмова від діалогу — це не просто демонстрація особистої гордині; це свідоме нехтування інституційними механізмами саморегуляції адвокатури.
Коли Адвокати І. Сулима та В. Вороняк проігнорували заяву адвоката Л. Криворучко, вони фактично зачинили двері для репутаційного порятунку. Врегулювання спору мирним шляхом давало їм шанс уникнути подальших дисциплінарних стягнень, аж до повної ануляції права на практику в майбутньому.
Подібний демарш у такій резонансній справі, як умисне вбивство Ірини Фаріон, кидає тінь на весь інститут адвокатури. Суспільство, спостерігаючи за такими внутрішніми війнами та ігноруванням закону з боку самих юристів, втрачає залишки довіри до правосуддя. Захист прав людини не може базуватися на порушенні процесуальних норм тими, хто ці права має відстоювати.
Висновки та подальші перспективи
Констатація недосягнення миру Радою адвокатів Івано-Франківської області розв’язує руки новій захисниці Вячеслава Зінченка. Тепер конфлікт, імовірно, перейде у площину дисциплінарних проваджень до КДКА Івано-Франківської області.
Цей кейс має стати уроком для всієї юридичної спільноти України. Статус адвоката — це не прикриття для процесуального нігілізму, а Правила адвокатської етики — не формальний текст для отримання корочки. Якщо ми прагнемо побудувати європейську правову державу, закон та повага до колег мають залишатися непорушними за будь-яких обставин. Наразі ж у цій локальній битві амбіції, на жаль, перемогли професіоналізм.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”