Уявіть собі ситуацію: ви роками захищаєте права громадян у судах, протидієте свавіллю державних органів, знаєте напам’ять кожну кому в кодексах, але в один момент опиняєтесь у ролі шевця без чобіт. Тільки замість взуття — ваша професійна доля, заблокована кількома кліками мишки в електронній базі даних. Сьогодні в Україні цифровізація та функціонування різноманітних державних і професійних реєстрів є предметом гордості. Проте зворотний бік цього процесу — коли цифровий запис перетворюється на інструмент тиску або стає жертвою звичайної бюрократичної інертності.
Історія, яка розгортається просто зараз, у червні 2026 року, навколо відомого адвоката Лариси Криворучко, оголила глибоку системну кризу у взаємодії між органами адвокатського самоврядування, судовою гілкою влади та інститутом захисту прав людини. Цей кейс — не просто приватна суперечка. Це дзеркало, в якому відображаються реальні загрози для незалежності всієї української адвокатури.
Справа Лариси Криворучко: Хронологія одного правового абсурду
Щоб зрозуміти глибину проблеми, варто відновити події у хронологічному порядку. Лариса Сергіївна Криворучко є досвідченим адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676/10 від 24.11.2011). Проте 5 червня 2026 року Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Вінницької області ухвалює радикальне рішення — притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності та зупинити її право на практику строком на один рік (до 5 червня 2027 року). Основою для цього стало застосування пункту 3 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідні відомості миттєво з’явилися у публічному просторі. Якщо відкрити Єдиний реєстр адвокатів України, навпроти профілю адвоката кожен суддя, прокурор чи клієнт міг побачити однозначний і безапеляційний статус: «Право зупинено».
Адвокат, не погодившись із таким рішенням, звернулася за захистом до суду. І вже 15 червня 2026 року Рівненський окружний адміністративний суд у справі № 460/10297/26 виносить ухвалу про забезпечення позову. Суд постановив: задовольнити заяву Криворучко Л.С., зупинити дію рішення КДКА Вінницької області до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі.
Важливий юридичний нюанс: Відповідно до процесуального законодавства України, ухвала суду про забезпечення позову набирає законної сили негайно після її підписання.
З погляду чистої теорії права, з 15 червня 2026 року відбулося автоматичне поновлення права на заняття адвокатською діяльністю Лариси Криворучко. Першоджерело обмеження — рішення КДКА — заблоковане судом. А отже, жодних законних перешкод для роботи немає. Але реальність виявилася набагато складнішою за норму закону.
Як працює Єдиний реєстр адвокатів України й де дає збій дворівневе адміністрування
Для широкого загалу варто пояснити, що таке Єдиний реєстр адвокатів України (ЄРАУ). Це не просто телефонний довідник. Це офіційна державна база даних, яка згідно зі статтею 17 профільного Закону збирає, зберігає та верифікує інформацію про весь персональний склад адвокатури. Якщо вашого імені немає в реєстрі або ваш статус зазначено як «зупинено», ви фізично не зможете увійти в судовий процес, відвідати клієнта в СІЗО чи підписати адвокатський запит. Ба більше, судді під час засідань зобов’язані перевіряти повноваження представників саме через цей електронний ресурс.
Порядок ведення ЄРАУ, затверджений рішенням Ради адвокатів України № 74, чітко регламентує, як саме мають вноситися зміни. Тут діє так званий дворівневий принцип:
1. Перший рівень: Забезпечується радами адвокатів регіонів (у нашому випадку це Рада адвокатів Вінницької області). Вони є первинними адміністраторами, які безпосередньо вносять інформацію на місцях.
2. Другий рівень: Забезпечується безпосередньо Рада адвокатів України (РАУ), яка виступає головним Адміністратором всієї системи.
Пункти 3.1.5 та 4.1.2 Порядку ведення реєстру прямо вказують, що інформація про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю є обов’язковою для внесення. Для цього мають бути чітко зафіксовані: дата поновлення, підстава (ухвала суду) та найменування органу, який ухвалив рішення.
Попри те що адвокат Криворучко Л.С. негайно звернулася до РАУ та Ради адвокатів Вінницької області із заявою про внесення відповідних відомостей на підставі судового рішення, станом на 16 червня 2026 року в реєстрі продовжував світитися старий запис про однорічну дискваліфікацію. По суті, судове рішення «зависло» на рівні виконавців, створивши ситуацію, коли на папері закон захищає адвоката, а в електронній базі — блокує.
Чому невиконання ухвали суду — це удар по Конституції
Коли органи професійного самоврядування ігнорують або затягують виконання судового рішення, це створює небезпечний прецедент. У правовій державі судова гілка влади є арбітром останньої інстанції. Стаття 129-1 Конституції України проголошує, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Будь-які дискусії, внутрішні регламенти чи корпоративні інтереси мають відступити перед прямим наказом судді.
Невнесення відомостей про поновлення статусу адвоката Криворучко Л.С. тягне за собою ланцюгову реакцію порушень:
-
Порушення права на працю (Стаття 43 Конституції України): Кожен має право на працю та можливість заробляти собі на життя своєю професією. Штучне утримання статусу «право зупинено» в ЄРАУ позбавляє адвоката можливості практикувати.
-
Порушення прав клієнтів на захист: Це найнебезпечніший аспект для суспільства. У Лариси Криворучко є десятки клієнтів у кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справах. Коли її не допускають до засідань через недостовірні дані в реєстрі, громадяни залишаються без обраного ними захисника. Це пряме порушення права на справедливий суд.
-
Завдання майнової та моральної шкоди: Адвокатська діяльність — це джерело доходу. Блокування роботи зриває контракти, руйнує ділову репутацію, яка вибудовувалася роками.
Зберігаючи в ЄРАУ неактуальні відомості після 15.06.2026, відповідальні особи фактично поширюють недостовірну інформацію через офіційний вебресурс. Це вже виходить за межі простої забудькуватості й набуває ознак триваючого протиправного втручання у професійну діяльність.
Міжнародні стандарти та прецеденти ЄСПЛ: Адвокатура під захистом чи під тиском?
Україна є частиною європейського правового простору, а отже, практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є джерелом права для наших судів. Якщо проаналізувати міжнародний досвід, то аналогічні ситуації вже неодноразово ставали предметом жорсткої критики з боку Страсбурга.
ЄСПЛ послідовно захищає професійну діяльність як майновий інтерес у розумінні Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
| Прецедент ЄСПЛ | Основна правова позиція Суду |
| Buzescu v. Romania | Адвокатська практика, сформована клієнтська база та професійна репутація становлять економічний актив (майно), який підлягає захисту від неправомірного втручання держави чи квазідержавних органів. |
| Van Marle and Others v. the Netherlands | Можливість отримання доходу від законної професійної діяльності розглядається як майновий інтерес, і будь-яке свавільне обмеження цього права є порушенням Конвенції. |
| Wendenburg and Others v. Germany | Свобода здійснення професійної діяльності захищається від непередбачуваних та непропорційних обмежень, які позбавляють особу засобів до існування. |
Крім того, ігнорування судового рішення суперечить Статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, яка гарантує ефективне виконання рішень правосуддя. Якщо рішення суду про забезпечення позову можна просто проігнорувати, не вносячи зміни в бази даних, то саме право на суд стає ілюзорним.
Окрему увагу слід приділити нормам Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката (зокрема, її преамбулі та статтям 1, 5, 6, 8, 9). Цей документ прямо зобов’язує професійні організації та державні інституції утримуватися від будь-яких неправомірних перешкод, обмежень чи переслідувань адвокатів. Створення штучного «цифрового вакууму», коли адвоката де-юре поновлено в правах, а де-факто стерто з професійного поля, є однією з форм прихованого тиску. Це підтверджується і в інших рішеннях ЄСПЛ, таких як Nikula v. Finland, Morice v. France, Amihalachioaie v. Moldova, Bagirov v. Azerbaijan та Namazov v. Azerbaijan. Суд завжди наголошував: обмеження прав адвокатів мають бути винятково законними, прозорими та пропорційними, а не ставати інструментом для зведення рахунків чи усунення неугодних з професії.
Роль Уповноваженого з прав людини: Останній рубіж захисту професійних прав
Коли внутрішні механізми самоврядування не спрацьовують, а ухвали судів ігноруються, громадяни та професіонали змушені звертатися до вищих інституцій захисту прав. Саме тому адвокат Лариса Криворучко подала офіційну скаргу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Офіс Омбудсмана має унікальні повноваження щодо моніторингу дотримання конституційних прав громадян, зокрема права на працю та справедливий розгляд справ. У даному контексті втручання Уповноваженого є критично необхідним з кількох причин:
1. Необхідність відкриття провадження: Справа вимагає ретельного розслідування для встановлення конкретних посадових осіб у Раді адвокатів України та Раді адвокатів Вінницької області, які відповідальні за технічне та юридичне забезпечення поновлення даних в ЄРАУ.
2. Притягнення до відповідальності: Бюрократична бездіяльність, яка завдає істотної майнової шкоди та паралізує захист громадян у судах, не повинна залишатися безкарною. Посадовці мають усвідомити персональну відповідальність за невиконання судових рішень.
3. Негайне поновлення прав: Головна мета — примусити адміністраторів реєстру виконати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 та очистити профіль адвоката від неактуальних записів про дискваліфікацію.
Адвокат Криворучко чітко сформулювала свої вимоги, закликавши Омбудсмана вжити негайних заходів реагування, а від РАУ та РАВО — виконати пряму норму закону: внести відомості про зупинення дії дисциплінарного рішення та фактичне поновлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Чому цей прецедент важливий для кожного з нас
Історія навколо реєстру адвокатів — це тривожний сигнал для всього українського суспільства. Якщо сьогодні можна за допомогою невиконання судової ухвали в електронному реєстрі заблокувати роботу відомого правозахисника, то завтра аналогічний механізм може бути застосований до будь-якого лікаря, нотаріуса, архітектора чи приватного підприємця, чия діяльність залежить від верифікації в державних базах даних.
Цифрові реєстри створювалися для того, щоб полегшувати життя, забезпечувати прозорість і швидкість правосуддя, а не ставати цифровими кайданами. Свавілля виконавців чи свідоме ігнорування рішень суду руйнує довіру до реформ та правової системи загалом. Незалежність адвокатури є однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Коли адвокат позбавлений можливості захищати себе, під загрозою опиняється кожен громадянин, який розраховує на професійну правову допомогу.
Цей кейс демонструє, що українське законодавство потребує суворішого контролю за виконанням рішень судів у сфері професійних реєстрів. Автоматизація поновлення прав на основі судових рішень, без суб’єктивного людського фактора адміністраторів, могла б розв’язувати цю проблему раз і назавжди. А поки що справа Лариси Криворучко залишається лакмусовим папірцем для української системи правосуддя та органів адвокатського самоврядування у 2026 році.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”