Процес загальної мобілізації в Україні, покликаний забезпечити обороноздатність держави в умовах воєнного стану, дедалі частіше опиняється в епіцентрі гострих суспільних дискусій. Будь-які повідомлення про надзвичайні події чи правопорушення у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) миттєво набувають величезного резонансу, безпосередньо впливаючи на рівень довіри громадян до державних інституцій. Черговим серйозним викликом для української правоохоронної та військової систем став трагічний випадок у Воловецькому районі. Повідомлення про те, що на Закарпатті у ТЦК помер мобілізований, збурило інформаційний простір і висунуло на перший план питання прозорості мобілізаційних процесів та дотримання базових прав людини.
Хронологія трьох днів: від затримання до лікарняної коми
Для повного та об’єктивного аналізу цієї трагедії необхідно ретельно відновити хронологію подій, зафіксовану правоохоронними органами та журналістами. Як стало відомо з офіційних та неофіційних джерел, у Воловці госпіталізували 29-річного киянина, яким виявився Олександр Хижняк. Чоловік перебував у критичному стані, що згодом призвело до незворотних наслідків у реанімаційному відділенні місцевої лікарні.
За даними правоохоронних органів, перебіг подій виглядав наступним чином. 8 червня поліція доставила чоловіка до Воловецького РТЦК та СП, класифікуючи його як чинного військовослужбовця. Уже за два дні, 10 червня, Олександру стало зле — він поскаржився на гострий біль у ділянці серця. Бригада швидкої допомоги, яка прибула на місце, діагностувала «токсичну дію неуточненої речовини». Проте після проведення первинного медичного обстеження лікарі повернули його назад до приміщення військкомату. Наступного дня, 11 червня, ситуація критично загострилася: Олександра повторно доставили до лікарні вже у стані раптової зупинки серця. Медикам вдалося запустити серцевий м’яз, проте пацієнт впав у глибоку мозкову кому. Боротьба за його життя тривала кілька діб, але 14 червня госпіталізований помер.
Синці п’ятиденної давнини та загадкові токсини: версія слідства
Одразу після появи перших звісток про смерть мобілізованого у суспільстві виникла стійка підозра щодо можливого застосування фізичного насильства чи навіть катувань у стінах Воловецького ТЦК. Проте офіційний коментар поліції щодо смерті мобілізованого демонструє набагато складнішу та суперечливішу картину медичних фактів. Під час первинного огляду в госпіталізованого дійсно виявили тілесні ушкодження: численні садна, синці та підозру на закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ).
Водночас судово-медичні експерти та лікарі акцентують на тому, що ці травми мають давність приблизно 5-6 днів. Це означає, що ушкодження були отримані чоловіком ще до моменту його затримання та доставлення в ТЦК. Ба більше, під час детального медичного обстеження не було виявлено жодних переломів кісток чи внутрішніх кровотеч. Попереднім діагнозом, який спричинив кому та подальшу смерть, лікарі називають токсичну дію невідомої речовини (алкоголь або наркотичні засоби), що нібито підтверджується аналізами крові, або ж тяжке захворювання серця. Наразі вирішується питання про відкриття кримінального провадження за ст. 128 КК України (необережне тяжке тілесне ушкодження).
Позиція військового командування та парламентський контроль
Реакція військового керівництва регіону була чіткою та стриманою. В офіційній заяві Закарпатського ОТЦК категорично заперечують застосування будь-якої фізичної сили чи інших заходів примусу до померлого громадянина. У військкоматі стверджують, що Олександр перебував у підрозділі виключно для уточнення військово-облікових даних, а у разі погіршення стану йому двічі оперативно викликали екстрену медичну допомогу. Також командування заявило про повну співпрацю зі слідством та призначення внутрішнього службового розслідування для встановлення об’єктивних причин трагедії.
З огляду на високу суспільну небезпеку інциденту, Представництво Уповноваженого Верховної Ради з прав людини невідкладно розпочало розслідування в межах парламентського контролю. На сьогодні направлено відповідні листи та офіційні запити до Державного бюро розслідувань (ДБР), Військової служби правопорядку (ВСП), Національної поліції Закарпаття, а також до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Суспільство очікує, що залучення такої кількості незалежних правоохоронних органів допоможе уникнути упередженості.
Критично-аналітичний висновок: системний виклик для держави
Аналізуючи цей трагічний випадок, стає очевидним, що смерть у ТЦК Закарпаття є симптомом глибшої системної проблеми, яка полягає у відсутності чітких алгоритмів взаємодії між військовими, поліцією та цивільною медициною. Навіть якщо судово-медична експертиза остаточно доведе, що причиною смерті Олександра Хижняка стала саме «токсична дія невідомої речовини» або хронічна патологія, сам факт утримання людини у критичному стані в стінах військової установи викликає серйозні запитання.
Чому після першого виклику швидкої допомоги та встановлення специфічного діагнозу людину повернули до ТЦК, а не залишили під наглядом у стаціонарі? Чому військовослужбовець або військовозобов’язаний із явними ознаками серйозного отруєння чи травм голови перебував у камері утримання замість профільного медичного закладу? Для того, щоб подібні інциденти не руйнували залишки суспільної довіри до мобілізації, держава мусить діяти максимально прозоро. Будь-які спроби приховування фактів лише підживлюватимуть внутрішню дестабілізацію, тому встановлення істини у цій справі має стати принциповим завданням для всього правоохоронного блоку України.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”